ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 917/1385/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду 24.01.2017 р.у справі№917/1385/16господарського судуПолтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля"доДочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"прозобов'язання продовжити дію договору оренди

за участю представників від: позивачаОніщенко Н.Ю (дов. від 01.09.16),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля" звернулось до господарського суду з позовом, відповідно до якого просить суд вважати укладеним договір оренди №18 від 14.05.2015 р. між Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства" Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля" на тих самих умовах та на той самий строк.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 р. (суддя Сірош Д.М.). яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 р. (судді: Хачатрян В.С., Ільїн О.В., Россолов В.в.) у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою та рішенням судів попередніх інстанцій, Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та змінити рішення господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.05.2015 р. між Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля" укладено договір оренди нерухомого майна №18.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлі та споруди площею 840,6 кв.м., а саме: лабораторію площею 98,6 кв.м., автовагову площею 13,3 кв.м., котельну площею 214,8 кв.м., майстерню площею 251,2 кв.м., склад для мінерального порошку площею 200,9 кв.м., газифікацію АБЗ (ГРП) площа 33,6 кв.м., склад цементу площею 28,2 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 2а, смт. Семенівка, Семенівського району Полтавської обл. та обліковуються на балансі ДП "Полтавський облавтодор ВAT "ДАК" Автомобільні дороги України" (балансоутримувач - філія "Глобинський райавтодор"), вартість яких визначена згідно зі звітом про неналежну оцінку і станом на 19.02.2015 р. становить 625229,00 грн без ПДВ.

На виконання умов договору відповідачу передано в строкове платне користування вищевказані будівлі та споруди, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна від 06.10.2015 р.

06.10.2015 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди №18 від 14.05.2015 р., відповідно до якої, повернуто з оренди котельні площею 218,4 кв.м.; майстерні площею 111,9 кв.м.; склад мінерального порошку площею 200,9 кв.м.; газифікації АБЗ (ГРП) площею 33,6 кв.м.; склад цементу 28,2 кв.м. та передано в оренду в строкове платне користування будівлі та споруди площею 111,9 кв.м., а саме: лабораторію площею 98,6 кв.м.; авто вагову площею 13,3 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 2а, смт. Семенівка Полтавської області та обліковуються на балансі ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (балансоутримувач - філія "Глобинський райавтодор"), вартість яких визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку і становить станом на 19.02.2015 р. - 131361,00 грн без ПДВ.

У п. 9.1. договору сторони визначили, що договір оренди нерухомого майна №18 укладено строком на 1 рік, який діє з моменту його підписання сторонами по 13.05.2016 р.

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в якій просило зобов'язати відповідача продовжити дію договору оренди №18 від 14.05.2015 р.

29.09.2016 р. позивач надав до суду першої інстанції клопотання про зміну позовних вимог в частині предмету позову, яке було задоволено і розгляд справи здійснювався з її урахуванням. У вказаному клопотанні позивач виклав позовні вимоги в новій редакції, а саме просив вважати укладеним договір оренди №18 від 14.05.2015 р. між Дочірнім підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "ЕкоАгро фірма Семенівська щедра земля" на тих самих умовах на той самий строк.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, господарські суди посилались на те, що договір оренди №18 від 14.05.2015 р. є поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який раніше був встановлений договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У пункті 4.1 постанови пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013 р. роз'яснено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Пунктом 6.3 договору визначено обов'язок орендодавця повідомити орендаря про відмову в пролонгації договору або дострокове його розірвання письмово за 10 днів до закінчення терміну дії договору або моменту його розірвання.

Тобто, судами зазначено, що умовами вищевказаного договору передбачена можливість його автоматичної пролонгації на новий строк, а доводи скаржника про неврегулювання сторонами можливості пролонгації договору здійснені на довільному тлумаченні норм права та наявних між сторонами правовідносин.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, факт відсутності доказів повідомлення позивача за 10 днів до закінчення терміну дії договору про відмову в пролонгації договору оренди №18 від 14.05.2016 р.

Зі змісту ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

Отже, має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін, оскільки саме із його закінченням пов'язане настання такого юридично значимого наслідку, як продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Водночас сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору, як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору.

Як вірно встановлено судами, у матеріалах справи відсутні докази надіслання на адресу відповідача, чи вручення йому під розписку, у строки, передбачені ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, будь-яких заяв або повідомлень позивача, як орендодавця за договором оренди №18 від 14.05.2016 року, про припинення його дії та про відмову в його продовженні. Разом з тим матеріали справи не містять письмових заперечень орендодавця проти продовження дії договору оренди № 18 від 14.05.2016 р. на новий строк.

Відповідач у своїй скарзі як на підтвердження небажання продовжувати договір оренди, посилається на акт про відмову від повернення майна та підписання акту приймання-передачі майна від 09.06.2016 р.

Проте, суди обґрунтовано зазначили, що відповідний акт не є повідомленням відповідача про відмову від пролонгації договору після закінчення строку його дії, в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України. Крім того, зазначений акт складено та підписано в односторонньому порядку - комісією відповідача. Акт про відмову від підписання позивачем акту про відмову від повернення майна від 09.06.2016 р. відповідачем не складався. Відповідачем також не надано доказів направлення на адресу позивача актів приймання - передачі про повернення майна. Крім того, відсутні письмові докази звернення відповідача до позивача з вимогою звільнити орендовані приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Законодавцем визначену чітку процедуру, тобто дії, які має вчинити сторона у випадку її незгоди з продовження строку дії договору. Натомість відповідачем не доведено та не обґрунтовано, що ним була така процедура дотримана, а зазначені акти не є належними та допустимими доказами у справі і не спростовують позицію позивача.

Приписи ст. 764 Цивільного кодексу України пов'язують автоматичне поновлення договору оренди з фактом відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, який, в свою чергу, має підтверджуватись або фактом відсутності відповідного листа (рішення), або фактом його не надсилання.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів своєчасного - до закінчення терміну дії договору оренди та у межах місячного строку після закінчення строку дії договору оренди повідомлення позивача про відмову у пролонгації договору оренди.

У той час, у матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача від 02.03.2016 р. №01-18/42-2 про те, що ДП "Полтавський облавтодор" дає свою попередню згоду на співпрацю та відповідно до п. 9.3 договору оренди №18 від 14.05.2015 р. (зі змінами і доповненнями) не заперечує щодо пролонгації договору в подальшому. Крім того, відсутні докази, що свідчать про намір власника об'єкта оренди використовувати його для власних потреб.

Факт користування позивачем орендованими приміщенням після закінчення строку дії договору та сплати ним орендної плати не заперечується сторонами.

Таким чином, відповідач не довів належними доказами факт припинення з 13.05.2016 р. договору оренди №18 від 14.05.2015 р., а також того, що пролонгація не передбачена договором, в свою чергу свідчить про продовження орендних правовідносин між сторонами у справі.

Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновком судів, що спірний договір оренди є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 р. у справі № 917/1385/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І.В. Вовк

С. К. Могил