ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/33008/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017

зі справи № 910/33008/15

за позовом всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" (далі - Організація)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛКО УКРАЇНА" (далі - Товариство), м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України (далі - Служба), м. Київ,

об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (далі - Підприємство), м. Київ,

про стягнення 77 100,56 грн.,

за участю представників:

Організації - Гандзюк А.Ю., Шалавінського О.В.,

Товариства - Шабаровського Б.В.,

Служби - не з'явився,

Підприємства - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про стягнення з Товариства 77 100,56 грн. відрахувань.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 42 Закону України 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано здійсненням Товариством з 01.01.2015 по 01.12.2015 імпорту твердотілих запам'ятовувальних пристроїв накопичувачів, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах та (або) відеограмах, за які (запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках) відповідач має сплатити 0,75 % їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.), в задоволенні позову відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 42, 49 Закону № 3792, пункту 28 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 № 55) "Розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова № 992) та Розділу XVI. Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя (групи 84 - 85) додатка до Закону України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 № 584-VII (далі - Закон № 584) мотивовано недоведеністю Організацією наявності підстав для стягнення з Товариства згаданих відрахувань.

У касаційній скарзі Організація просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації та Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- Організація (як і Підприємство) уповноважена здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом Державної служби інтелектуальної власності України від 29.12.2014 № 3/у;

- Товариством у період з 01.01.2015 по 01.12.2015 здійснено імпорт на територію України "твердотілих запам'ятовувальних пристроїв накопичувачів - SSD" на загальну суму 10 280 074,82 грн.;

- Організацією подано позов про стягнення на її користь з відповідача суми відрахувань за імпорт "твердотілих запам'ятовувальних пристроїв накопичувачів" у розмірі 77 100,56 грн. [0,75 % вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті)], що відповідає ставкам відрахувань, встановлених Постановою № 992 для такого обладнання і матеріальних носіїв як "запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках";

- відповідно до Закону № 584 запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках мають ідентифікаційний код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) - 8471705000, тоді як товари, які імпортувало Товариство та які при імпорті позначено "твердотільні запам'ятовувальні пристрої", мають інший код УКТЗЕД - 8471709800 ("інші товари" групи "запам'ятовувальні пристрої"), що підтверджено інформацією Державної фіскальної служби України;

- жорсткі диски - це конструктивно інший (відмінний) тип обладнання, який за своїми характеристиками конкурує із твердотільними запам'ятовувальними пристроями.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з Товариства на користь Організації зазначених відрахувань.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 3792 допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Згідно з статтею 1 Закону № 3792 відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

За приписами частини четвертої статті 42 Закону № 3792 виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною п'ятою статті 42 Закону № 3792 встановлено, що розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Згідно з частиною сьомою статті 42 Закону № 3792 зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.

Розміри відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, визначено в додатку до Постанови № 922.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (далі - Порядок) затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 № 780/123/561 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 за № 1153/8474.

Відповідно до пункту 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Організація і Підприємство уповноважені здійснювати збирання та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а тому з огляду на наведене Організація є належним позивачем у даній справі.

Водночас розмір відрахувань встановлено названою Постановою № 922. Зазначений розмір істотно коливається (від 0,02 % до 1,5 %) залежно від передбаченого цією Постановою виду обладнання (назви) та матеріальних носіїв. При цьому Постанова № 922 не передбачає ні можливості розширювального тлумачення, ні визначення розміру відрахувань за ознакою подібності чи лише за будь-якою з функціональних ознак (їх сукупністю).

Правовий аналіз наведених приписів статті 42 Закону № 3792 та Постанови № 922 свідчить про те, що згадані відрахування підлягають сплаті виробниками та імпортерами не будь-якого обладнання і будь-яких матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а лише тих, що включені Кабінетом Міністрів України до відповідного переліку із зазначенням у кожному конкретному випадку розміру відрахувань.

Таким чином, попередні судові інстанції, встановивши, що позивач наполягає на стягненні відрахувань за ввезення "запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках", тоді як з боку відповідача мало місце ввезення іншого обладнання, а саме, "твердотільних запам'ятовувальних пристроїв", щодо якого Постановою № 922 не передбачено необхідного розміру відрахувань, дійшли обґрунтованих висновків стосовно відсутності належних правових підстав для задоволення даного позову.

За таких обставин рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 зі справи № 910/33008/15 залишити без змін, а касаційну скаргу всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко