Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 911/1660/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2014у справі№ 911/1660/14 Господарського суду Київської областіза позовомКомунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія"доКомунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Житлово-експлуатаційна контора-4"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління комунальної власності Броварської міської радипростягнення 67646,74 грн. за участю представників: позивачаКоваленко О.М., дов. від 05.01.2015відповідачаКочубей М.М., дов. від 17.03.2015

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Житлово-експлуатаційна контора-4" заборгованості за надані з 01.09.2013 по 01.04.2014 послуги з централізованого опалення та підігріву води в сумі 67646,74 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг з централізованого опалення та підігріву води відповідно до договору №811 від 16.04.2013.

Відповідач заперечив проти позову, посилаючись на своєчасність здійснення розрахунків з позивачем за надані останнім послуги за спірним договором; безпідставність стягнення вартості послуг з теплопостачання щодо приміщень, які не передбачені умовами укладеного договору з позивачем, відповідачем не використовуються, а знаходяться на балансі відповідача відповідно до рішення власника приміщень; відповідач не підписував відповідні акти про надання послуг у ці приміщення; окрім цього дотації з міського бюджету на утримання цих приміщень не передбачені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2014 за клопотанням позивача до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору, Управління комунальної власності Броварської міської ради, яка письмових пояснень по суті спору не надала.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2014 (суддя Лопатіна А.В.) у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 (судді: Л.П. Зубець - головуючий, А.І. Мартюк, М.М.Новіков) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обгрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про те, що судами не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано невірну оцінку доказам та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, статті 36 Господарського процесуального кодексу України, статті 1, частини 2 статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 174 Господарського кодексу України; суди не врахували, що приміщення, в які позивачем надавалися послуги з централізованого опалення та підігріву води, знаходяться на балансі відповідача, а балансоутримувач зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, яке перебуває на його балансі, договором передбачена оплата за надання послуг з централізованого опалення та підігріву води на об'єкти, за які виставлено рахунки відповідачу, наявні належним чином оформлені, в тому числі, з сторони відповідача, акти про надання послуг на суму 3044,80 грн., докази сплати відповідачем отриманих послуг на вказану суму відсутні; списками згрупованих поштових відправлень підтверджується факт відправлення відповідачу рахунків, актів про надання послуг за листопад 2013-березень 2014 рік. Разом з цим, скаржник зазначає, що суди не з'ясували, що в порушення пункту 4.2 Договору відповідач не повідомив позивача про звільнення орендарями приміщень по вул.Грушевського, 2, яке знаходиться на балансі відповідача, та про зміну розміру опалювальних площ, відтак, позивач здійснив нарахування з врахуванням надання послуг по цим приміщенням у сумі 56979,94 грн.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2013 року Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (виконавець) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Житлово-експлуатаційна контора-4" (споживач) укладено договір № 811 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води (теплопостачання), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (пункт 1.1. договору).

Порядок розрахунків за спожиті послуги передбачений в розділі 3 Договору, згідно з пунктами 3.1, 3.4, 3.5, 3.10 якого розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги теплопостачання здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі 100% від вартості запланованого обсягу на наступний місяць у такому порядку: планова вартість обсягу споживання теплової енергії при наявності приладів обліку визначається виходячи з планових нормативних обсягів споживання та вартості 1 Гкал. на момент проведення нарахування; планова вартість послуг з теплопостачання визначається згідно загальної опалювальної площі, що зазначена в додатку №1 до даного Договору за затвердженими тарифами; планова вартість послуг з підігріву води визначається за затвердженими тарифами при наявності засобів обліку - по середньомісячній витраті за попередні два розрахункові місяці, а при відсутності засобів обліку - по розрахунку згідно з додатком №1 до даного Договору. В разі використання споживачем обсягів теплової енергії, що перевищують попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 5 числа наступного місяця за розрахунковим. Підставою для проведення кінцевого розрахунку є акт про споживання теплової енергії, акт, звірки, підготовлений виконавцем та рахунок. Фактично надані виконавцем послуги з теплопостачання у відповідному місяці оформляються актом про надання послуг. Виконавець зобов'язується направити споживачу на адресу, що вказана у договорі акт про надання послуг, а споживач зобов'язується протягом 5-ти днів з моменту його отримання повернути його виконавцю в належно оформленому вигляді.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що останній укладається терміном на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Оскільки сторонами доказів припинення вказаного договору у порядку, встановленому пунктом 9.1. до суду не подано, суди визначили, що дію договору № 811 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води від 16.04.2013 пролонговано до 16.04.2014.

Суди також встановили, що в додатку №1 до Договору наведено перелік будівель та споруд відповідача у м. Бровари, в які позивач зобов'язався надавати послуги відповідно до договору, а саме: по вул. Горького, 5 (3 об'єкти нежитлових приміщень в житловому будинку), по вул. Київській, 290-а (нежитлове приміщення), по вул. Кірова, 1 (нежитлове приміщення в житловому будинку), вул. Київська, 296/7 (кімната у гуртожитку), по вул. Кірова, 90-А (офісні приміщення) та по вул. Грушевського, 1 (кімнати в гуртожитку №204/3, №205/2, №205/3, №502/3, №507, №801/4).

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.09.2013 по 31.03.2014 позивачем надані відповідачеві послуги по теплопостачанню на суму 3044,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про надання послуг від 30.09.2013 на суму 663,54 грн. та від 31.10.2013 на суму 2381,26 грн., підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб. За зазначені послуги, надані позивачем, відповідач здійснив розрахунки у повному обсязі.

Окрім цього, позивач надав відповідачу послуги за іншими актами, а саме: від 31.10.2013, від 29.11.2013, від 31.12.2013, від 31.01.2014, від 28.02.2014 та від 31.03.2014 на загальну суму 87878,13 грн., однак відповідач відмовився від підписання цих актів.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що за період з вересня 2013 року по квітень 2014 року він надав відповідачу послуги, загальна вартість яких склала 90922,93 грн., однак відповідач частково розрахувався з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 67646,74 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами надання послуг відповідачеві з централізованого опалення та підігріву води на обумовлені договором від 16.04.2013 №811 об'єкти в сумі 67646,74 грн.

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову; господарському суду не надано права виходити за межі предмету та підстав поданого позову, крім випадків, наведених у статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками, викладеними у постанові суду апеляційної інстанції та у рішенні місцевого господарського суду, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості послуг централізованого опалення та підігріву води, наданих позивачем з 01.09.2013 по 01.04.2014 в сумі 67646,74 грн. відповідно до договору №811 від 16.04.2013.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України, у відповідності до частини першої якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають на підставах, передбачених статтею 11 Кодексу (зокрема, з договорів та інших правочинів). Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Водночас за змістом статей 19, 20, 21, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; учасниками відносин є власник, споживач, виконавець та виробник. Договір на надання житлово-комунальних послуг відповідно до приписів вказаного Закону укладається з балансоутримувачем чи уповноваженою ним особою. В розумінні вказаного Закону балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно.

Споживачем теплової енергії за визначенням статті 1 Закону України "Про теплопостачання" є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, укладання якого в силу статті 24 Закону є для нього обов'язковим. До обов'язків споживача віднесено оплату житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що підставою позову визначено стягнення заборгованості за надані з 01.09.2013 по 01.04.2014 послуги централізованого опалення та підігріву води відповідно до договору №811 від 16.04.2013, суди попередніх інстанцій дослідили, що позовні вимоги містять, зокрема, вимоги про стягнення заборгованості відповідача, нарахованої за опалення приміщень по вул. Грушевського, 2 у м. Бровари, балансоутримувачем яких є відповідач, які відсутні в переліку об'єктів теплопостачання, що є предметом регулювання укладеного договору. Інших підстав позовних вимог, поза межами договірних правовідносин сторін позивач в обгрунтування позову не навів; підстав для визначення розміру опалювальної площі у приміщенні за адресою вул. Грушевського, 2 у м. Бровари, обов'язок з оплати якої покладається на відповідача, та, відповідно, суми боргу не обгрунтував.

Також суди дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими умовами договору пов'язано визначення належної до сплати суми заборгованості 10666,80 грн., в тому числі борг за вересень, жовтень 2013 року в сумі 3044,80 грн., нарахованих позивачем за опалення приміщень.

Відтак, господарські суди попередніх інстанцій відповідно до наявних матеріалів справи та встановлених на їх підставі істотних обставин справи, встановили, що позивач не надав належних та допустимих доказів надання ним послуг з централізованого опалення та підігріву води відповідачу на визначені договором від 16.04.2013 №811 об'єкти на суму 67646,74 грн.

Заперечуючи правомірність висновків суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 67646,74 грн. з мотивів недослідження судами обставин справи, відповідач не навів доказів, що спростували б висновки судів та не були досліджені ними.

Таким чином, враховуючи відсутність договірних правовідносин з визначених у позові підстав, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення пред'явленого позову обгрунтований.

Судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги, як помилкові та такі, що не ґрунтуються на дійсних обставинах та матеріалах справи, положеннях чинного законодавства, не містять доказів та доводів у спростування відповідних висновків судових інстанцій.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили наявні у матеріалах справи докази, перевірили здійснені сторонами розрахунки та вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судами обставин справи та спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі № 911/1660/14 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач