Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.03.2014 року у справі №919/926/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 919/926/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської радина рішення господарського суду міста Севастополя від 07.10.2013р.та на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р.у справі№ 919/926/13 господарського суду міста Севастополяза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доФонду комунального майна Севастопольської міської радитретя особа без самостійних вимог на предмет спору Севастопольська міська радапровизнання укладеним договору.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2014р. № 02-05/84 для розгляду справи № 919/926/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кот О.В., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання укладеним договору купівлі-продажу (викупу) нежитлових підвальних приміщень літ. "А" з тамбуром-входом у підвал і вітринами літ. "а", розташованих у АДРЕСА_1, у запропонованій позивачем редакції (з урахуванням заяви від 30.08.2013р. про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.10.2013р. (суддя Щербаков С.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. (головуючий суддя Євдокімов І.В., судді Градова О.Г., Заплава Л.М.), позов задоволено частково. Визнано укладеним договір купівлі-продажу комунального майна - вбудованих нежитлових підвальних приміщень літ. "А" з тамбуром-входом у підвал і вітринами літ. "а", розташованих у АДРЕСА_1, між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та ФОП ОСОБА_4 на умовах, визначених судом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 182, 327, 626, 628, 638, 640, 655, 778 Цивільного кодексу України, статей 179, 180, 181, 184, 187 Господарського кодексу України, статей 1, 3, 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 4, 8, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з огляду на встановлення обставин ухилення відповідача від свого обов'язку укласти спірний договір, який виник на підставі рішень Севастопольської міської ради від 19.07.2011р. № 1198 та від 22.05.2012р. № 3099 щодо включення орендованих позивачем нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати у частині задоволення позову, прийняти у цій частині нове рішення про відмову в позові, а в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статей 1, 3, 23 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 626, 627, 629, 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. № 1891. При цьому скаржник наголошує на тому, що предметом спірного договору може бути лише нежитлове приміщення загальною площею 131,5 кв.м, право власності на яке зареєстроване за територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, а не площею 164,2 кв.м, яка зазначена у договорі. Крім того скаржник зазначає, що у частині визначення ціни продажу об'єкта приватизації судами безпідставно було враховано звіт КП СМР "Арікон", який складено для цілей оренди приміщень. Також скаржник наголошує на тому, що судами не було враховано умови договору оренди від 15.03.2008р. № 55-05 стосовно того, що витрати позивача на невід'ємні поліпшення, у тому числі зроблені за згодою відповідача, не відшкодовуються.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.03.2008р. між територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір № 55-05 оренди нерухомого майна - вбудованих нежилих приміщень з № ІV-1 по № IV-8 загальною площею 128,9 кв.м з прибудовою літ. "а" і входом в підвал, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 15.03.2008р. із занесенням до реєстру за № 359.

На виконання вказаного договору між сторонами підписано акт від 15.03.2008р. приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно до наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 28.03.2008р. № 370 позивачу було надано згоду на проведення невід'ємних поліпшень нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок власних коштів на суму 62 503,00 грн.

10.02.2010р. між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна, який є додатком до договору оренди від 15.03.2008р. № 15-05, у відповідності до якого позивач прийняв в оренду вбудовані нежилі підвальні приміщення літ. "А" з тамбуром-входом у підвал і вітринами літ. "а" загальною площею 164,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 13.01.2011р. № 01-03/24 було узгоджено обсяг витрат на виконання невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень у АДРЕСА_1 на суму 52 868,00 грн., здійснених позивачем за рахунок власних коштів.

Рішенням Севастопольської міської ради від 19.07.2011р. № 1198 "Про програму оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2011-2013 роки в місті Севастополі" була затверджена Програма оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2011-2014 роки в місті Севастополі з відповідним переліком об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом згідно із затвердженим планом-графіком приватизації. До переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2011 році, строк проведення якої - 4 квартал, включено об'єкт нерухомого майна, площею 164,2 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 орендарем якого є позивач.

Рішенням Севастопольської міської ради від 22.05.2012р. № 3099 "Про організацію виконання Закону України "Про Державну програму приватизації" та Закону України "Про внесення змін у деякі закони України з питань приватизації відносно реалізації положень Державної програми приватизації на 2012-2014 роки" було затверджено перелік об'єктів комунальної власності, включених у перелік об'єктів, що підлягають приватизації за рішеннями міської ради у період з 2003 по 2011 роки згідно додатку з метою завершення процедури приватизації, та доручено Фонду комунального майна Севастопольської міської ради у строк до 2014 року завершити продаж об'єктів приватизації, за якими міськрадою вже було прийнято рішення про приватизацію. До переліку таких об'єктів включено нежитлове приміщення, орієнтованою площею 164,2 кв.м, орендарем якого є позивач, зі строком виконання приватизації шляхом викупу - 2012 рік.

27.11.2012р. за територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012р. серії САЕ № 694715 зареєстровано право комунальної власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 131,5 кв.м, а саме: приміщення з № ІV-1 по № IV-9 з прибудовою літ. "а", тамбур-вхід у підвал літ. "а1", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

04.06.2013р. між територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, який є новою редакцію договору оренди нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу за реєстровим № 359 від 15.03.2008р.

Відповідно до умов договору від 04.06.2013р. позивачу було передано в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення з № IV-1 по № IV-9, загальною площею 131,5 кв.м. з прибудовою літ. "а", тамбуром-входом у підвал літ. "а1", розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Предмет позову у даній справі становить вимога про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу вбудованих нежитлових приміщень з № IV-1 по № IV-9 площею 131,5 кв.м. з прибудовою літ. "а", тамбуром-входом у підвал літ. "а1" загальною площею 164,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з абзацом другим частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено у статті 181 Господарського кодексу України.

За приписами статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом (частина 1 статті 649 Цивільного кодексу України).

Отже, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов. При цьому можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).

22.05.2012р. Севастопольською міською радою на виконання Закону України від 13.01.2012р. № 4335-VI "Про Державну програму приватизації", Закону України від 13.01.2012р. № 4336-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012 - 2014 роки" було прийнято рішення № 3099, яким було затверджено перелік об'єктів комунальної власності, включених у перелік об'єктів, що підлягають приватизації за рішеннями міської ради у період з 2003 по 2011 роки згідно додатку з метою завершення процедури приватизації, та доручено Фонду комунального майна Севастопольської міської ради у строк до 2014 року завершити продаж об'єктів приватизації, за якими міськрадою вже було прийнято рішення про приватизацію. До переліку таких об'єктів включено нежитлове приміщення, орієнтовною площею 164,2 кв.м, орендарем якого є позивач, зі строком проведення приватизації шляхом викупу - 2012 рік.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за результатами приватизації об'єкта малої приватизації шляхом викупу між органом приватизації та покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що відповідач у порушення вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та рішення Севастопольської міської ради від 22.05.2012р. № 3099 "Про організацію виконання Закону України "Про Державну програму приватизації" та Закону України "Про внесення змін у деякі закони України з питань приватизації відносно реалізації положень Державної програми приватизації на 2012 - 2014 роки" не здійснив у встановлені строки продаж спірного об'єкта приватизації та не уклав з позивачем відповідний договір купівлі-продажу, що свідчить про наявність правових підстав для укладення цього договору в судовому порядку.

Слід зазначити, що умови договору купівлі-продажу, який укладається за результатами приватизації об'єкта малої приватизації шляхом викупу, повинні відповідати вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про приватизацію державного майна", з урахуванням положень Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012р. № 439.

При цьому необхідно враховувати, що наказом Фонду державного майна України від 27.06.2012р. № 3046 були затверджені примірні договори купівлі- продажу об'єктів державної власності груп А, Д, Ж.

За приписами частини 3 статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного договору.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду даної справи належним чином не з'ясували, чи відповідає запропонований позивачем проект договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 вимогам статті 27 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та статті 23 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також чи відповідає його зміст Примірному договору купівлі-продажу об'єкта державної власності (груп А, Д, Ж), що підлягає продажу шляхом викупу, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 27.06.2012р. № 3046.

Так встановивши ціну продажу нежитлових приміщень у розмірі 100 863,69 грн., суди першої та апеляційної інстанцій керувалися звітом КП СМР "Арікон" від 28.02.2010р. про оцінку вартості вбудованих нежитлових підвальних приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 Проте суди не звернули увагу на те, що метою складання вказаного звіту було визначення вартості об'єкта оцінки з метою укладення договору оренди та визначення розміру орендної плати, а не з метою визначення ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу. При цьому поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що строк дії звіту КП СМР "Арікон" від 28.02.2010р. становить шість місяців від дати оцінки, а тому застосування вказаного звіту після закінчення строку його дії є безпідставним.

Також слід зазначити, що Методика оцінки об'єктів оренди, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. № 629, не може бути застосована до правовідносин, пов'язаних з приватизацією майна.

У свою чергу згідно статті 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 8.2. Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012р. № 439, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, встановлюється на підставі результатів його оцінки, проведеної відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. № 1891, яка у даному випадку є обов'язковою для застосування.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог чинного законодавства не визначили дійсну ціну продажу об'єкта приватизації - вбудованих нежитлових підвальних приміщень загальною площею 131,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1

У свою чергу в разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а також у разі здійснення оцінки наявних у справі доказів, які є взаємно суперечливими, господарським судом згідно зі статтею 41, пункту 5 статті 65 Господарського процесуального кодексу України може бути призначена відповідна судова експертиза, у тому числі з власної ініціативи.

Також судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не з'ясовано, чи було проведено в силу статті 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відповідну інвентаризацію спірного об'єкта приватизації.

При цьому касаційна інстанція вважає обґрунтованим висновок місцевого та апеляційного судів стосовно того, що загальна площа об'єкта приватизації повинна становити 131,5 кв.м, враховуючи те, що за територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради зареєстровано право комунальної власності саме на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 131,5 кв.м, а саме: приміщення з № ІV-1 по № IV-9 з прибудовою (літ. "а"), тамбур-вхід у підвал (літ. "а1"), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 У свою чергу у Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, затвердженому рішенням Севастопольської міської ради від 22.05.2012р. № 3099, зазначено орієнтовну площу спірного об'єкта приватизації.

Заслуговують на увагу доводи скаржника стосовно безпідставності врахування судами попередніх інстанцій при визначенні ціни продажу об'єкта приватизації вартості поліпшень, здійснених позивачем за час оренди приміщення, що підлягають відшкодуванню у розмірі 52 868,00 грн., з огляду на наступне.

Так за приписами частини 2 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який є спеціальний до правовідносин, пов'язаних з орендою комунального майна) якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

В пункті 2.6. договору оренди від 15.03.2008р. № 55-05 сторони погодили, що затрати орендаря на проведення невіддільних поліпшень об'єкта оренди, у тому числі поліпшень, проведених за згодою орендодавця, орендарю не відшкодовуються. Орендар, здійснюючи поліпшення об'єкта оренди, не набуває частки в праві власності на об'єкт оренди у будь-якому випадку, у тому числі і у випадку, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою орендодавця, створену нову річ.

Аналогічні положення містяться і в пунктах 5.3., 5.5. договору оренди від 04.06.2013р., який є новою редакцією договору від 15.03.2008р. № 55-05.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо врахування при визначенні ціни продажу об'єкта приватизації вартості поліпшень, здійснених позивачем за час оренди приміщення, у розмірі 52 868,00 грн.

Рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі та має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки.

Згідно із статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 07.10.2013р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. у справі № 919/926/13 скасувати.

Справу № 919/926/13 передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова