Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 7/46-Б-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. (доповідача),за участю представників:

ДПІ у м. Хмельницькому - Паукової А.П. (дов. від 06.11.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скаргиДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" на ухвалу та постановугосподарського суду Хмельницької області від 16.09.2014 Рівненського апеляційного господарського суду 21.10.2014у справі№7/46-Б-10 господарського суду Хмельницької областіза заявоюДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькому доФізичної особи-підприємця Казака Володимира Володимировичапровизнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.09.2014 (суддя Крамар С.І.) затверджено арбітражному керуючому - ліквідатору Фізичної особи-підприємця Казака Володимира Володимировича Чернецькій А.А. оплату послуг у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно, за весь період виконання обов'язків ліквідатора.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 (колегія суддів у складі: Коломис В.В. - головуючий, Бригинець Л.М., Демидюк О.О.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.09.2014 залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулися Державна податкова інспекція (ДПІ) у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Комерційний Банк "Приватбанк", які просять скасувати вищевказані ухвалу суду першої інстанції від 16.09.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 21.10.2014, прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Чернецької А.А. про затвердження оплати послуг ліквідатора у даній справі відмовити. В обґрунтування посилаються на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 3-1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 29.03.2010 порушено провадження у справі банкрутство Фізичної особи - підприємця Казака Володимира Володимировича з врахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Хмельницької області від 28.04.2010 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.08.2011 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чернецьку А.А., яку зобов'язано вжити заходи у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час здійснення ліквідаційної процедури, подати господарському суду звіт про проведену ліквідаційну процедуру та ліквідаційний баланс.

07.07.2014 арбітражний керуючий Чернецька А.А. звернулася до господарського суду Хмельницької області з клопотанням про затвердження оплати послуг ліквідатора у справі у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно з моменту призначення її ліквідатором ФОП Казак В.В. - з 03.08.2011.

Відповідно до статті 3-1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Згідно з ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Вказаною нормою передбачено, що за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Відповідно до ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство в редакції, розмір та порядок оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється комітетом кредиторів та затверджується господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але в розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.16 ст. 3-1 Закону, звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Виходячи з вимог частин 12, 14 ст. 3-1 Закону, фактичне отримання арбітражним керуючим оплати послуг неможливо без затвердження ухвалою господарського суду розміру, періоду, джерела та порядку оплати послуг арбітражного керуючого.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідаційна процедура стосовно Боржника ще не завершена, а тому правомірним на даному етапі провадження у справі є лише затвердження (а не стягнення) у мінімально встановленому Законом про банкрутство розмірі оплати послуг ліквідатора Боржника за період з моменту його призначення ухвалою суду від 03.08.2011.

При цьому, питання щодо розподілу та стягнення із кредиторів боржника затвердженої суми оплати послуг ліквідатора, які не були задоволені за рахунок активів боржника в ході ліквідаційної процедури, враховуючи положення статей 31, 32, 52 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, відбувається по завершенні ліквідаційної процедури у справі про банкрутство - при вирішенні питання щодо затвердження складених звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.

Доводи заявників касаційних скарг про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 3-1, 52 Закону про банкрутство при затвердженні оплати послуг ліквідатора спростовуються вищевикладеним.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями статей 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що оскаржувані ухвалу суду першої інстанції від 16.09.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 21.10.2014 винесені з дотриманням норм законодавства про банкрутство та норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для їх скасування.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.09.2014 по справі №7/46-Б-10 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.