Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 905/1374/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська виробнича компанія" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року у справі № 905/1374/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська виробнича компанія" про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення штрафу в сумі 74 635 грн. за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.04.2016 року (суддя Матюхін В.І.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 74 635 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року (судді: Татенко В.М., Радіонова О.О., Скакун О.А.) зазначене рішення суду першої залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення змінити, та зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати за користування вагоном.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що у вересні 2015 року зі станції ім. Кожушко О.М. Донецької залізниці ТОВ "Слов'янська виробнича компанія", здійснило відправлення вагону № 67707489 на станцію Сартана Донецької залізниці згідно з накладною № 48790828.

При проходженні вантажу через станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.

Під час контрольного переважування на перевірених 150-тонних вагонних вагах станції було виявлено, що вага нетто вантажу складає 50 750 кг, що на 10 550 кг менше, ніж вказано у накладній, оскільки відповідно до накладної № 48790828 у вагоні № 67707489 маса вантажу становить 61 300 кг.

За результатами переважування було складено комерційний акт від 07.10.2015 року РА № 007151/44, підписаний начальником станції, старшим прийомоздавальником та приймальником потягів.

У розділі "Є" вказаного комерційного акта було зроблено відмітку станції призначення: "При перевірці вантажу різниці проти цього акту не виявлено".

На підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем нараховано відповідачу штраф у сумі 74 635 грн. (14 927 х 5).

Предметом даного судового розгляду є вимоги залізниці до вантажовідправника про стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей щодо маси вантажу в перевізних документах.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтовано доведеністю правових підстав для нарахування залізницею штрафу за невірно вказану масу вантажу в накладній.

Апеляційний господарський суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, відхилив подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу з огляду на те, що зазначене клопотання і додані до нього докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тоді як відповідачем не наведено поважних причин їх неподання місцевому господарському суду.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник має зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно з п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим Міністерством юстиції України 08 липня 2002 року №567/6855 (далі - Правила) комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Згідно з п. 2 Правил комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до п.п. 8 - 10 Правил комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.

Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, виходячи з аналізу наведених правових норм, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, визначених ст. 122 Статуту, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки, при цьому підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу є комерційний акт.

Як встановлено судами обох інстанцій, відправником допущено порушення у вигляді неправильного зазначення маси вантажу в накладній, що засвідчено комерційним актом, складеним залізницею у встановленому порядку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав та умов для стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

При цьому, судом апеляційної інстанції мотивовано відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України разом з поданими доказами на підтвердження обставин, що мають істотне значення, оскільки відповідачем не обгрунтовано наявності об'єктивних причин для їх ненадання під час розгляду справи судом першої інстанції, а вказане клопотання не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

До того ж, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке застосовується у виняткових випадках за його внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову про стягнення штрафу в сумі 74 635 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

Разом з тим, щодо клопотання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, наведеного в касаційній скарзі слід зазначити, що відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, встановлення обставин, які можуть бути обгрунтованою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду, виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська виробнича компанія" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2016 року.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко