ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 922/695/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_4на постанову від 15.06.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/695/16 господарського суду Харківської області за позовом ОСОБА_5до1) ОСОБА_4, 2) Приватного підприємства "Агро Маркет",простягнення 2 094 621,00 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаОСОБА_6 (дов. від 25.09.2015 № б/н);відповідача-1ОСОБА_7 (дов. від 11.08.2015 № б/н);відповідача-2Нєстєров І.Є. - директор;ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року позивач - ОСОБА_5 звернулася до господарського суду з позовом до ОСОБА_4 (відповідач-1), Приватного підприємства "Агро Маркет" (надалі - ПП "Агро Маркет", відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 збитків завданих неналежним виконанням корпоративного зобов'язання у розмірі 2094621,00 грн.; зобов'язання відповідача-2 (ПП "Агро Маркет") внести зміни до структури Статутного капіталу підприємства, виключивши із загального переліку майна, зазначеного у пункті 5.3. Статуту, нежитлову будівлю посівного складу № 1 у селі Царедарівка, Лозівського району Харківської області по АДРЕСА_1, загальною площею 728,7 кв. м. (з урахуванням уточнених позовних вимог, які прийняті ухвалою господарського суду від 20.04.2016).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2016 у справі № 922/695/16 (суддя Ольшанченко В.І.), задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів (довідки НБУ про офіційний курс долару США на 10.03.2016); відхилено уточнену позовну заяву позивача; задоволено клопотання відповідача-1 (ОСОБА_4.) про долучення до матеріалів справи, документів, вказаних у ньому; задоволено заяву представника позивача про подальший розгляд справи без його участі; припинено провадження у справі, в частині позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення збитків у сумі 2094621,00 грн., завданих неналежним виконанням корпоративного зобов'язання; припинено провадження у справі, в частині позовних вимог до ПП "Агро Маркет" про зобов'язання внести зміни до структури Статутного капіталу підприємства, виключивши із загального переліку майна, зазначеного у пункті 5.3. Статуту, нежитлову будівлю посівного складу № 1 у селі Царедарівка, Лозівського району Харківської області по АДРЕСА_1, загальною площею 728,7 кв.м.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів: Потапенко В.І. - головуючий, судді - Гребенюк Н.В., Слободін М.М.), апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_5 задоволено; ухвалу господарського суду Харківської області від 23.05.2016 у справі № 922/695/16 скасовано в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог заявлених до ОСОБА_4 про стягнення з нього збитків у сумі 2094621,00 грн., завданих неналежним виконанням корпоративного зобов'язання; справу в цій частині передано на розгляд господарського суду Харківської області; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач-1 -ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 скасувати, а ухвалу господарського суду Харківської області від 23.05.2016 залишити без змін, обгрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 1, 12, 43, 49 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. ст. 167, 176 Господарського кодексу України, без належної правової оцінки обставин справи щодо відсутності між сторонами корпоративних відносин, з порушенням процесуальних норм щодо стягнення судового збору при скасуванні ухвали та повернення справи на розгляд до суду першої інстанції, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Позивач та відповідач-2 не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача-1 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржувваного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом позову є дві матеріально-правові вимоги: до відповідача-1 (ОСОБА_4.) про стягнення збитків завданих неналежним виконанням корпоративного зобов'язання у розмірі 2094621,00 грн.; та до відповідача-2 (ПП "Агро Маркет") про зобов'язання внести зміни до структури Статутного капіталу підприємства, виключивши із загального переліку майна, зазначеного у пункті 5.3. Статуту, нежитлову будівлю посівного складу № 1 у селі Царедарівка, Лозівського району Харківської області по АДРЕСА_1, загальною площею 728,7 кв. м.

Місцевий господарський суд припиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України (спір не підлягає вирішенню у господарських судах України) в частині позовних вимог до відповідача-1, виходив з того, що позивач звертаючись з позовом про стягнення збитків з відповідача-1, з урахуванням вимог ст. 167 Господарського кодексу України та пункту 4 частини 1 ст. 12 ГПК України, не обгрунтував свої вимоги порушенням його корпоративних прав. В частині позовних вимог до відповідача-2 (ПП "Агро Маркет") провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України (відсутній предмет спору), виходячи з того, що згідно копії рішення єдиного засновника ПП "Агро Маркет" від 29.04.2016 та нової редакції Статуту ПП "Агро Маркет", судом встановлено, що після порушення провадження у справі до пункту 5.3. Статуту підприємства внесено зміни, зокрема, шляхом заміни нежитлової будівлі, а саме: складу посівного № 1, який знаходиться за адресою: Харківська область, Лозівський район, АДРЕСА_1, літера А-1, площею 728,7 кв. м, на грошові кошти, не змінюючи при цьому розміру Статутного капіталу, що свідчить про врегулювання між сторонами спору після порушення провадження у справі та є підставою для припинення провадження в цій частині, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу частково погодився з висновками місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі відносно відповідача-2 на підставі підпункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, припинення провадження в частині позовних вимог щодо відповідача-1 (ОСОБА_4.) на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України за висновком апеляційного господарського суду є передчасним, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що вона як за характером спору, так і за суб'єктним складом відповідає визначеним у пункті 4 частини 1 ст. 12 ГПК України корпоративним спорам, які підвідомчі господарським судам України, у зв'язку з чим у господарського суду першої інстанції не було підстав для припинення провадження у справі в цій частині, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому ухвалу у цій частині скасовано та направлено справу на розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки апеляційного господарського суду правомірними з огляду наступного.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

В силу приписів ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

В частині 1 ст. 63 Господарського кодексу України визначено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, і зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Відповідно до частини 5 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (ч. 4 ст. 63 ГК України).

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч.ч. 5 та 6 ст. 63 ГК України).

В силу приписів частини 1 та 2 ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання.

Відповідно до частини 1 ст. 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно зі ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави дійти висновку, що приватне підприємство засноване на приватній власності двох або більше осіб, статутний капітал якого поділений на частки між засновниками є господарським підприємством (товариством), а отже його засновники наділені корпоративними правами, які включають в себе правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, а також інші правомочності, передбачені законом та статутом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою означеної статті ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, як вірно обгрунтовано апеляційним господарським судом, в силу приписів пункту 4 частини 1 ст. 12 ГПК України, ст. ст. 62, 63, 113, 167 Господарського кодексу України, судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині скасування ухвали про припинення провадження відносно відповідача-1 на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови суду в цій частині не вбачається.

Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне стягнення з відповідача-1 судового збору за результатами прийнято рішення апеляційною інстанцією (часткового скасування ухвали про припинення провадження у справі з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції), то колегія суддів вважає їх правомірними, оскільки відповідно до приписів Розділу VІ, частини 7 ст. 106 ГПК України, пункту 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування Розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", питання щодо розподілу судових витрат має вирішувати суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України, у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 922/695/16 скасувати в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 922/695/16 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук