Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 18/5026/1110/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року у справі № 18/5026/1110/2012 Господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Метон Трейдинг", м. Черкаси, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтоенерго", Черкаська область, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників сторін:

позивача - Ігнатенко М.В. (дов. б/н від 14.03.14);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року позивач ПАТ "ОТП Банк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ Фірма "Метон Трейдинг" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказував, що 11.04.11 між ПАТ "ОТП Банк" (далі - банк) та ТОВ "Концерн Нафтоенерго" (далі - клієнт) був укладений договір про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2, згідно якого він зобов'язався надати клієнту послугу - банківський кредит в межах суми 1 700 000 доларів США, а клієнт - повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в строк до 30.04.13 на умовах, визначених договором.

Зазначав, що 11.04.11, в забезпечення виконання клієнтом зобов'язань за договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2, між ним (іпотекодержавтелем) та ТОВ Фірма "Метон Трейдинг" (іпотекодавцем) був укладений іпотечний договір PL 11-028/28-2, згідно якого іпотекодавець передав йому в іпотеку нежитлову будівлю, що розташована під № 78 по вул. Смілянській в м. Черкаси та земельну ділянку за вказаною адресою площею 1,236 га.

Посилаючись на порушення клієнтом договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом та на невиконання зобов'язань клієнта на вимогу банку іпотекодавцем, позивач просив стягнути з відповідача на користь ПАТ "ОТП Банк" 1 000 000 доларів США заборгованості по кредиту, 45 019 доларів США заборгованості по сплаті відсотків, 33 161,17 доларів США штрафних санкцій, а всього - 1 078 180,84 доларів США, а також 5 575 780 грн. заборгованості по кредиту, 334 711,84 грн. заборгованості по сплаті відсотків та 175 678,28 грн. штрафних санкцій, а всього - 6 086 170,12 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором PL 11-028/28-2 від 11.04.11.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 липня 2013 року (суддя Васянович А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року (колегія суддів у складі: Буравльова С.І. - головуючого, Андрієнко В.В., Шапран В.В.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що з укладенням між банком, клієнтом та фізичною особою ОСОБА_8 договору поруки № SR 11-027/28-2/1 від 07.03.12 до поручителя - фізичної особи ОСОБА_8 перейшли всі обов'язки ТОВ "Концерн Нафтоенерго" за договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 від 11.04.11 за виконання яким грошових зобов'язань відповідач не поручався.

У касаційній скарзі ПАТ "ОТП Банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 513, 520, 521, 526, 629 ЦК України, ст.ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку" та ст.ст. 32, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення та постанову та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.04.11 між ПАТ "ОТП Банк" (далі - банк) та ТОВ "Концерн Нафтоенерго" (далі - клієнт) був укладений договір про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2, згідно якого банк зобов'язався надати клієнту послугу - банківський кредит в межах суми 1 700 000 доларів США, а клієнт - повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в строк до 30.04.13 на умовах, визначених договором.

Пунктом 9 кредитного договору сторони погодили, що банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначені банком частині за умови наявності/настання випадку невиконання умов договору. В таких випадках виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснене клієнтом протягом 3 банківських днів з дня пред'явлення банком клієнту відповідної письмової вимоги про це.

07.03.12 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Концерн Нафтаенерго" було укладено договір про зміну № 1, яким було змінено графік повернення траншів кредиту.

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи копіями кредитних заявок та копіями меморіальних ордерів підтверджується, що банком на виконання кредитного договору було надано клієнту кредит у сумі 1 700 000 доларів США.

08.06.12 ПАТ "ОТП Банк" звернувся до ТОВ "Концерн Нафтаенерго" з вимогою № 08-12-12-4/4325 про погашення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач вимагав від клієнта погасити всю заборгованість за кредитним договором протягом семи календарних днів з дня пред'явлення даної вимоги, яка залишилась останнім без відповіді та без задоволення.

Водночас судами встановлено, що 11.04.11, в забезпечення виконання клієнтом зобов'язань за договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2, між банком (іпотекодержавтелем) та ТОВ Фірма "Метон Трейдинг" (іпотекодавцем) був укладений іпотечний договір PL 11-028/28-2, згідно якого іпотекодавець передав банку в іпотеку нежитлову будівлю, що розташована під № 78 по вул. Смілянській в м. Черкаси та земельну ділянку за вказаною адресою площею 1,236 га.

22.06.12 ПАТ "ОТП Банк" листом № 08-12/4629 повідомив іпотекодавця про порушення клієнтом своїх грошових зобов'язань, вимагав виконати порушене зобов'язання у тридцяти денний строк з дня направлення зазначеного повідомлення та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з що з укладенням між банком, клієнтом та фізичною особою ОСОБА_8 договору поруки № SR 11-027/28-2/1 від 07.03.12 до поручителя - фізичної особи ОСОБА_8 перейшли всі обов'язки ТОВ "Концерн Нафтоенерго" за договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 від 11.04.11 за виконання яким грошових зобов'язань відповідач не поручався.

Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Застава, як окремий спосіб забезпечення зобов'язання, регулюється параграфом 6 глави 49 ЦК України, Законами України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про іпотеку", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога, що не суперечить законодавству України. При цьому, застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Приписами ст.ст. 589, 590 ЦК України, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", ч. 1 ст. 12 та ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що заставодержатель (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора.

В силу вимог ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Підставою до відмови в позові стало укладення між банком, клієнтом та фізичною особою ОСОБА_8 договору поруки № SR 11-027/28-2/1 від 07.03.12, згідно якого фізична особа поручитель ОСОБА_8 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором та прийняв на себе права та обов'язки боржника в повному обсязі зобов'язань на умовах визначених в цьому договорі.

Між тим, як зазначає скаржник в касаційній скарзі та вбачається з наявних в матеріалах справи документів кримінального провадження, факт укладення договору поруки № SR 11-027/28-2/1 від 07.03.12 наразі встановлюється в рамках кримінальної справи № 12013250040001217, проте судами попередніх інстанцій належна правова оцінка зазначеним обставинам не надавалась.

Крім того, ч. 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

З правового аналізу зазначених норм слідує, що майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави, тоді як поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником свого грошового зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник.

Отже, іпотека та порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язання, тому висновки судів попередніх інстанцій про припинення зобов'язання, що виникло на підставі договору іпотеки № PL 11-028/28-2 від 11.04.11, у зв'язку з укладенням договору поруки № SR 11-027/28-2/1 від 07.03.12 не можна вважати такими, що відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити результати кримінального провадження № 12013250040001217, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 12 липня 2013 року у справі № 18/5026/1110/2012 скасувати.

3. Справу № 18/5026/1110/2012 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко