Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.03.2017 року у справі №916/495/14
Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №916/495/14
Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №916/495/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 916/495/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Кривди Д.С., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційні скаргиПриватного підприємства "Ніка-2" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015у справі№ 916/495/14 господарського суду Одеської областіза позовомПриватного підприємства "Ніка-2"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про 1)Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Одеська обласна державна адміністрація визнання незаконними та скасування рішення та свідоцтва про право власності

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач 1: не з'явився,

відповідач 2: ОСОБА_7,

третя особа: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 Приватне підприємство "Ніка-2" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просило суд :

- поновити строк для звернення до суду з даним позовом;

- визнати незаконним та скасувати рішення Ради № 205/2012 від 13.11.2012 р. "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія" за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд НОМЕР_1";

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Лідія", що розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд НОМЕР_1 від 22.11.2012 р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_4.

В процесі розгляду справи, 23.04.2015 р. ПП "Ніка-2" подало заяву про уточнення змісту та зменшення змісту позовних вимог, у якій просило суд :

- визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 13.11.2012 р. № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія" за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд НОМЕР_1" в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва ОСОБА_4 на будівлі та споруди: 1) літера „А" (бар); 2) літера „Б" (щитова); 3) літера „Ж" (склад);

4) літера „Ї" (будинок відпочинку); 5) літера „Н" (будинок відпочинку); 6) літера „О" (будинок відпочинку); 7) №1 (ємність для води); 8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація).

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Лідія", що розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд НОМЕР_1 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_4, в частині, що стосується будівель та споруд:

1) літера „А" (бар);2) літера „Б" (щитова);3) літера „Ж" (склад); 4) літера „Ї" (будинок відпочинку);5) літера „Н" (будинок відпочинку);6) літера „О" (будинок відпочинку);7) №1 (ємність для води);8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація).

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 у справі № 916/495/14 позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Лідія", що розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд НОМЕР_1 від 22.11.2012 р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_4, в частині, що стосується будівель та споруд: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку). В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі №916/495/14 вказане рішення місцевого господарського суду було змінено та викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі № 916/495/14 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.

"1. Позов Приватного підприємства "Ніка-2" задовольнити частково.

2. Визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 13.11.2012 р. № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія" за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд НОМЕР_1" в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва ОСОБА_4 на будівлі та споруди: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку).

3. Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Лідія", що розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд НОМЕР_1 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_4, в частині, що стосується будівель та споруд: літери „А" (бар), „Б" (щитова), „Ж" (склад), „Ї" (будинок відпочинку).

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (6770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Леніна, 63, код 04378043) на користь Приватного підприємства "НІКА-2" (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №55, база відпочинку "Ніка-2", код ЄДРПОУ 31652421) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (67770, АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства "НІКА-2" (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №55, база відпочинку "Ніка-2", код ЄДРПОУ 31652421 ) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00коп. судового збору. "

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, Приватне підприємство "Ніка-2" (позивач) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 в частині щодо відмови у задоволенні позовної заяви про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Лідія", що розташовані за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд НОМЕР_1" в частині, що стосується будівель та споруд: "Н"(будинок відпочинку), "О" (будинок відпочинку), № 1(ємкість для води), № 2 (вигрібна яма), № 3 (каналізація) та винести судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Фізична особа-підприємець - ОСОБА_4 також не погодилась з прийнятою постановою та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 повністю та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що подані касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом до суду, в обґрунтування заявлених вимог ПП "Ніка-2", посилалось на те, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 р. по справі № 2-2971 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на самочинно збудовані будівлі з навісами бази відпочинку "Лідія" а саме: щитова-літ. "Б" розміром (2.40х5.37)+(3.95х4.52); навіс літ. "б" розміром (4.52х1.42); склад -літ. "Ж" розміром (6.20х5.85); навіс -літ. "ж" розміром (2.56х5.85), бар - літ. "А" розміром(21.88х6.17); будинок відпочинку -літ. "ї" розміром (3.50х28.17); навіс-літ. "ї" розміром (1.60.х2.40).На підставі цього рішення ОСОБА_4, було введено в експлуатацію самочинно збудовані будівлі. Підстава - Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. "Про затвердження актів державної технічної комісії".

Також на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 р. по справі № 2-2971 та Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. Білгород-Дністровською державною адміністрацією Одеської області було прийнято розпорядження № 1553/2007 від 11.09.2007р. "Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_4 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку "Лілія" і видано свідоцтво про право власності від 21.12.2007р.

Згідно з зазначеними рішеннями 13.11.2012 р. Шабівської сільською радою було прийнято рішення №205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія" за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №56" та про видачу свідоцтва на право власності на цей об'єкт.

Відповідно до цього рішення за суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_4 було оформлено право власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія" за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №56" у складі: бар-літ. "А", щитова-літ. "Б",склад-літ."Ж", будинок відпочинку-літ. "Ї", будинок відпочинку-літ."Н", будинок відпочинку-літ."О", будинок персоналу-літ."Я", адміністративно-побутовий корпус -літ. " 1А", господарський блок- літ. " 1Б", ємкість для води - №1, вигрібна яма №2 та каналізація №3.

Позивач вважає, що Рада оформивши та визнавши своїм рішенням від 13.11.2012 р. № 205/2012 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012р. за ФОП ОСОБА_4 право власності на вказані у цих документах об'єкти порушила його права як власника суміжної земельної ділянки, що підтверджується рішеннями судів, якими встановлено, що будівництво цих об'єктів здійснено з порушенням чинного законодавства та його (позивача) прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги , господарський суд першої інстанції зазначив, що що вказане рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „Лідія" в частині оформлення права власності за ФОП ОСОБА_4 на об'єкти : щитова-літ. "Б"; склад -літ. "Ж"; бар - літ. "А"; будинок відпочинку -літ. "ї" є протиправним , оскільки прийнято на підставі визнаних недійсними та скасованих документів, та таким, що порушує приписи чинного законодавства та права позивача.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 13.11.2012р. №205/2012 „Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „Лідія" в частині оформлення права власності за ФОП ОСОБА_4 на об'єкти: щитова-літ. "Б"; склад -літ. "Ж"; бар - літ. "А"; будинок відпочинку -літ. "ї" та, відповідно, вважав, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання незаконним і свідоцтва про право власності від 22.11.2012р. в частині зазначених в ньому об'єктів: щитова-літ. "Б"; склад -літ. "Ж" ; бар - літ. "А"; будинок відпочинку -літ. "ї", оскільки воно (свідоцтво) є похідним від цього рішення і видано на підставі та на виконання вищевказаного рішення, тобто виходячи з того що незаконне рішення не може породжувати законний документ, який оформлено (видано) на підставі цього рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою та другою ст.111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення тощо. Аналогічні вимоги законодавець пред'являє і до постанови суду апеляційної інстанції ( ст.105 ГПК України).

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Всупереч зазначеному рішення та постанова не відповідають вимогам норм процесуального права, оскільки обставини справи не були з'ясовані повно, всебічно та об'єктивно, не надана належна оцінка зібраним у справі доказам , не прийняті до уваги доводи та заперечення всіх сторін, зокрема , відповідачів, оскільки у судових рішеннях є посилання лише на пояснення позивача , як на достовірні докази.

Крім того, судове рішення місцевого господарського суду ( а частково і постанова апеляційного господарського суду) викладені нечітко, незрозуміло, з наявністю великої кількості граматичних та стилістичних помилок.

Всі зазначені обставини привели до того, що незрозуміло, чому були прийняті саме такі рішення у справі.

Колегія суддів також зазначає, що апеляційний господарський суд, змінюючи рішення господарського місцевого суду, фактично частково його скасував та прийняв в скасованій частині нове рішення, однак у резолютивній частині цього не зазначив, проігнорувавши вищевказані вимоги закону щодо змісту судових рішень.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Зазначені вимоги не були дотримані ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом, що унеможливило колегії суддів у межах її повноважень перевірити законність прийнятих попередніми судовими інстанціями рішень.

Стаття 1 ГПК України закріпила право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Однак, частково задовольняючи позовні вимоги та визнаючи незаконними рішення Ради та свідоцтво про право власності на деякі об'єкти права власності ФОП ОСОБА_4, попередні судові інстанції лише зазначали, що цим рішенням Ради та свідоцтвом про право власності порушено права позивача, при цьому не вказавши , які саме права , як суміжного користувача , було порушено . Не конкретизовано по кожному об'єкту , яким чином вони порушують права ПП "Ніка-2".

Крім того, у судових рішеннях не зазначено , чи будуть поновлені права позивача, як суміжного землекористувача, якщо їх було дійсно порушено, у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний и об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи , є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства та на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватного підприємства "Ніка-2" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 частково задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2015 року у справі №916/495/14 скасувати.

Справу № 916/495/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області у іншому складі суду.

ГоловуючийД.Кривда Судді:К. Круглікова О. Мамонтова