Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №910/11556/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 910/11556/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І. (доповідача)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2015у справі№ 910/11556/15Господарського суду міста Києваза первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"доПублічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" про за зустрічним позовом до простягнення 2850790,79 грн. Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" тлумачення умов договоруза участю представників: позивачаПросалова О.Є., дов. від 20.10.2015.відповідачаБойко Ю.А. предст. дов. від ., дов. від 30.09.2015.

ВСТАНОВИВ:

05.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" заборгованості в сумі 2850790,79грн., в тому числі 2489039,85 грн. основного боргу, 344524,71 грн. пені, 17226,23 грн. 3% річних (з урахуванням заяви від 24.06.2015 про збільшення позовних вимог). Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу щодо вчасного внесення платежів та застосуванням наслідків, передбачених укладеним договором та статтями 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що ним своєчасно було повідомлено позивача про наступне порушення зобов'язання за приписами частини 2 статті 226 Господарського кодексу України та використано надану пунктом 9.1 договору можливість повернути предмет лізингу; натомість позивач від прийняття предмету лізингу у визначеному договором порядку ухилився, допустивши прострочення виконання зобов'язання. Відмова відповідача від предмета лізингу та від договору припиняє зобов'язання сторін та скасовує обов'язок позивача надати товар у власність, що позбавляє його права вимагати відшкодування вартості товару.

Також Публічне акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "Рапід" подало зустрічну позовну заяву про тлумачення змісту договору фінансового лізингу, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", відповідно до частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України; ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 (суддя Любченко М.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг" до Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг" основний борг в розмірі 2489039,85 грн, пеню в сумі 344524,71 грн, 3% річних в розмірі 17226,23 грн та судовий збір в сумі 57015,82 грн; задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг" про тлумачення змісту підпункту 1.2.2. "d", п. 9.1, підпункту 12.1.2 Договору № 4229L12/00-LD від 30.10.2012 фінансового лізингу.

Розтлумачено підпункт 1.2.2. "d" Договору № 4229L12/00-LD від 30.10.2012 таким чином: строк лізингу закінчується в день, визначений саме в повідомленні про відмову від договору за ініціативи лізингодавця або лізингоодержувача у випадках, передбачених цим договором та/або законодавством. При цьому, одностороння відмова від договору може мати місце у випадку, передбаченому договором або законом як наслідок допущення стороною порушення договірного зобов'язання, а не з будь-якої підстави, односторонньо визначеної однією із сторін, не пов'язаної з порушенням певного обов'язку.

Розтлумачено пункт 9.1 Договору № 4229L12/00-LD від 30.10.2012 таким чином: у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмету лізингу лізингодавцю з будь-якої іншої причини, що за умовами договору та приписами закону має наслідком наявність підстав для такого повернення та обумовлює вчинення такої дії, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються лізингодавцем, у місці, зазначеному лізингодавцем в межах України, протягом п'яти робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні лізингодавця.

Розтлумачено підпункт 12.1.2 Договору № 4229L12/00-LD від 30.10.2012 таким чином: у випадку фактичного повернення чи вилучення предмету лізингу в натурі, не передбачається повернення лізингодавцем будь-яких платежів, належно сплачених лізингоодержувачем, або скасування платежів, що мають бути сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту повернення/вилучення в межах виконання цього договору. Поняття "повернення" слід розуміти як фактичну передачу та прийняття лізингодавцем предмету лізингу в натурі, а не ініціювання та пропозицією до такого повернення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (судді: Тарасенко К.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг" до Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" про стягнення основного боргу в розмірі 2489039,85 грн., пені в сумі 344524,71 грн. та 3% річних в розмірі 17226,23 грн.; постановлено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг" відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" про тлумачення умов Договору № 4229L12/00-LD від 30.10.2012 змінено; позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг" про тлумачення змісту підпунктів 1.2.2. "d", пункту 9.1, підпунктів 12.1.2 Договору № 4229L12/00-LD від 30.10.2012 фінансового лізингу задоволено.

Розтлумачено підпункт 1.2.2. "d" Договору № 4229L12/00-LD від 30.10.2012 таким чином: строк лізингу закінчується в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою Лізингодавця або Лізингоодержувача у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством. При цьому, одностороння відмова від договору є можливою у разі настання випадку обумовленого чинним законодавством та/чи цим Договором не залежить тільки від допущенного стороною порушення договірного зобов'язання.

Розтлумачено пункт 9.1 Договору № 4229L12/00-LD від 30.10.2012 таким чином: у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмету лізингу з будь-якої іншої причини, незалежно від сутності такої причини як суб'єктивного фактору для такого дострокового припинення, Лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи які вимагаються Лізингодавцем, у місці визначеному Лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде у відповідному повідомлені Лізингодавця. При цьому, Лізингодавець після отримання повідомлення про дострокове припинення дії договору зобов'язаний визначити час і місце повернення предмету лізингу;

Розтлумачено підпункт 12.1.2 Договору № 4229L12/00-LD від 30.10.2012 таким чином: у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу, не передбачається повернення Лізингодавцем будь-яких платежів, належно сплачених Лізингоодержувачем Лізингодавцю до моменту повернення вилучення в межах виконання цього договору. Поняття "Повернення" слід пов'язувати з моментом дострокового припинення дії договору та закінченням строку лізингу.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції всупереч положенням статей 526, 549, 625, 626, 653 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 1, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду та дійшов помилкових висновків щодо правомірності односторонньої відмови лізиногоодержувача від зобов'язання; при тлумаченні умов договору апеляційний господарський суд порушив приписи статей 598, 611, 615, 653 Цивільного кодексу України стосовно порядку зміни та розірвання договорів, наслідків розірвання договорів.

Відповідач заперечив доводи касаційної скарги, вказавши на законність постанови апеляційного господарського суду.

Також відповідач у судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи; судова колегія відхилила зазначене клопотання з огляду на відсутність відповідних обставин, які унеможливлюють вирішення спору, відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з обставин справи, 30.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг" (лізингодавець) та Публічне акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "Рапід" (лізингоодержувач) уклали договір № 4229L12/00-LD фінансового лізингу (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 Договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених правочином, а лізингодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, інші комісії та виконувати інші обов'язки, передбачені договором та чинним законодавством.

Згідно з пунктом 15.1 Договору, він вступає в дію з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

У відповідності до преамбули до Договору предметом лізингу є не споживана річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Предмет лізингу обирається лізингоодержувачем та набувається у власність лізингодавцем у продавця, обраного лізингоодержувачем, з подальшою передачею лізингоодержувачу у користування.

Визначення предмету лізингу, його технічних характеристик (специфікацій), вартості предмету лізингу, графіку лізингових платежів, дати та місця поставки, а також інших умов лізингу, які мають безпосереднє відношення до договору, визначаються у додатках до договору. У випадку, коли у лізинг передається декілька предметів лізингу, сторони складають відповідну кількість додатків до нього, які є в рівній мірі невід'ємною частиною договору (підпункт 1.1.1 Договору).

За умовами пункту 2.3 Договору передача лізингоодержувачу предмету лізингу та документів до нього оформляється підписанням сторонами акту приймання-передачі впродовж трьох робочих днів, починаючи з дати відповідного повідомлення лізингоодержувача продавцем та/або лізингодавцем. При цьому, сторонами погоджено, що у випадку одночасної передачі декількох предметів лізингу, достатнім доказом такої передачі буде підписання одного чи декількох актів приймання-передачі предметів лізингу, за умови, що такий документ відображатиме передачу всіх предметів.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі, розмір яких, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку, що міститься у додатках; розмір лізингових платежів та їх складових частин виражається в іноземній валюті та підлягає сплаті в національній валюті України за курсом, що визначений правочином.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що лізингові платежі складаються з: авансового платежу, який сплачується до передачі лізингу в користування та є частиною відшкодування предмету лізингу; періодичні лізингові платежі, що сплачуються після передачі предмету лізингу в користування лізингоодержувачу за курсом продажу та включають в себе відшкодування вартості предмета лізингу, що встановлюється за курсом, вказаним у відповідному додатку, та комісію лізингодавця, яка є такою, що змінюється, та розраховується як різниця між розміром періодичного лізингового платежу, перерахованим в гривню, та розміром відшкодування вартості предмета лізингу в гривні (але не може складати менше однієї гривні).

Оплата лізингоодержувачем за договором вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на рахунок продавця (пункт 7.1. Договору); за пунктом 12.3 договору у випадку несплати лізингоодержувачем суми за договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду прострочення.

Остаточний графік платежів сторони погодили у додатках № 4229L12/01, № 4229L12/02 та № 4229L12/03 від 04.03.2013; доказів зміни розміру та строків внесення платежів сторонами матеріали справи не містять.

За змістом додатків № 4229L12/01, № 4229L12/02 та № 4229L12/03 від 30.10.2012 до Договору сторони погодили, що предметами лізингу є тягачі (у кількості трьох одиниць) IVECO Stralis AT 440S45 T/P-RR, 10308 куб.см, вартість яких на день складання додатку становила 79800 євро, що було еквівалентно 845082 грн. за одиницю.

За змістом додатку № 4229L12/01 від 04.03.2013 сторони погодили, що предметом лізингу за вказаним додатком є тягач IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40C257942, номер двигуна 179948.

За умовами додатку № 4229L12/02 від 04.03.2013 предметом лізингу за Договором також є тягач IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40С258024, номер двигуна 180061.

Додатком № 4229L12/03 від 04.03.2013 контрагентами також погоджено, що в межах дії спірного Договору у лізинг лізингоодержувачу також передається тягач IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40С258555, номер двигуна 179875.

За змістом підпункту 1.2.2. "d": строк лізингу закінчується в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою Лізингодавця або Лізингоодержувача у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством.

Згідно з пунктом 9.1. у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмету лізингу з будь-якої іншої причини, Лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи які вимагаються Лізингодавцем, у місці, визначеному Лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде у відповідному повідомленні Лізингодавця.

Відповідно до пункту 12.1.2: у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу не передбачається повернення Лізингодавцем будь-яких платежів, належно сплачених Лізингоодержувачем Лізингодавцю до моменту повернення/вилучення в межах виконання цього договору.

Суд також встановив, що 04.03.2013 на виконання умов Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг тягачі IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40C257942, номер двигуна 179948; IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40С258024, номер двигуна 180061; IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40С258555, номер двигуна 179875, що підтверджується актом б/н від 04.03.2013 приймання-передачі, який скріплено підписами представників сторін та печатками господарських товариств.

Розглядаючи первісний та зустрічний позов, місцевий господарський суд на підставі наведених вище матеріалів справи встановив. що лізингодавець належним чином виконав обов'язок передати предмет лізингу за укладеним договором і належні докази повернення його лізингодавцю відсутні; натомість, лізингоодержувач, у якого строк виконання зобов'язання по оплаті лізингових платежів настав, не здійснив таку оплату у встановленому порядку та розмірі, а тлумачення умов укладеного Договору не дає підстав для висновку що його умови у сукупності надають лізингоодержувачу право в будь-який момент та з будь-яких підстав відмовитись від лізингових платежів, відмовитись від договору лізингу, повернути предмет лізингу без згоди лізингодавця, що зумовило б припинення обов'язку лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі за таких обставин.

Перевіривши нараховані суми пені та відсотків річних, період нарахування, суд дійшов висновку про вірність цих розрахунків.

Суд проаналізував та відхилив надані лізингодавцем листи щодо волевиявлення на повернення предмету лізингу, вказавши, що вони не можуть бути доказами зміни чи розірвання договору, при цьому належні докази направлення повідомлення лізингоодержувачу відсутні; також суд відхилив наданий лізингоодержувачем висновок науково-правової експертизи, вказавши, що викладені у ньому висновки є особистою оцінкою його укладача та не мають для суду обов'язкового характеру.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дослідив листи лізингоодержувача № 43/1 від 29.01.2015, № 123/01 від 19.02.2015, № 162/01 від 27.02.2015, № 196/01 від 13.03.2015, та вказав, що ними повідомлено лізингодавця про суттєве погіршення фінансового становища, виявлено намір здійснити повернення Предмету лізингу в строк до 01.04.2015 та запропоновано останньому визначити місце та час такого повернення. Лізингодавець не вжив жодних заходів щодо визначення місця, часу та дати повернення предмету лізингу, посилаючись на те, що Договором не передбачене право лізингоодержувача здійснити повернення Предмету лізингу за власним бажанням, натомість, на його думку, повернення Предмету лізингу можливе тільки за вимогою останнього (листи № 688 від 18 березня 2015 року, № 727 від 23 березня 2015 року, № 840 від 03 квітня 2015 року).

Листом № 208/01 від 20.03.2015 лізингоодержувач запропонував лізингодавцю направити свого представника з метою прийняття Предмету лізингу та складання відповідного акту. У визначене місце, час та дату представники лізингодавця для прийняття предмету лізингу не з'явились, про що лізингоодержувач за участі представників комісії, про намір скликати яку та склад якої було повідомлено лізингодавцю, склав Акт № 237/01 від 01.04.2015 про відсутність (неприбуття) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", акт № 238/01 від 01.04.2015 про огляд транспортних засобів № 238/01 та акт № 239/01 від 01.04.2015 про приймання-передачу предмету лізингу на оплатне зберігання. Всі перелічені акти направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" разом з супровідним листом № 241/01 від 01.04.2015.

Витлумачивши спірні умови договору, про тлумачення яких заявлено зустрічний позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії лізингоодержувача відповідають умовам укладеного договору право односторонньої відмови від договору, а позовні вимоги про стягнення лізингових платежів, зокрема, тієї їх складової частини, яка є відшкодуванням вартості предмета лізингу, що залишається у власності позивача, є безпідставним.

Судова колегія зазначає, що згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтями 525, 526 цього Кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також за змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Випадки та підстави припинення зобов'язання обумовлено главою 50 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Приписами частин першої та третьої статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено відповідно договором або законом, договір є відповідно зміненим або розірваним.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що за своєю правовою природою правовідносини сторін відповідають договору лізингу, за умовами якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (частини 1, 2 статті 806 Цивільного кодексу України).

Випадки припинення та розірвання договору найму передбачено статтями 781-784 Цивільного кодексу України.

Також відносини лізингу регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про фінансовий лізинг", за статтею 1 якого за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку (частина 1 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг"). Також лізиногодержувач має право відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню, та/або умовам договору, специфікаціям, вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; у таких випадках цьому праву кореспондує відповідний обов'язок лізиногодавця прийняти предмет лізингу. Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів (стаття 11 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, сторони повинні довести обставини, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Судова колегія зазначає, що, всупереч наведеному вище, відповідач не навів доказів на підтвердження інших випадків (крім визначених законодавчо), що надавали б йому право відмовитися від договору, відмовитися від зобов'язання та повернути предмет лізингу, не вказав умов договору, що містили б виклад відповідних підстав для повернення предмета лізингу.

Також відповідач не навів доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених законодавчо для можливості лізингоодержувачу відмовитися від договору, відмовитися від зобов'язання та повернути предмет лізингу, не довів повернення предмета лізингу лізингодавцю в порядку, вказаному в договорі.

Відтак, ним не доведено наявність підстав для припинення зобов'язання зі сплати лізингових платежів за предмет лізингу протягом спірного періоду.

Посилаючись на належне виконання положень частини другої статті 226 Господарського кодексу України, Публічне акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "Рапід" не врахувало правову значимість таких дій для визначення наявності чи відсутності в подальшому підстав для стягнення збитків, заподіяних невиконанням зобов'язання, що вбачається з назви та змісту вказаної статті, та не обґрунтувало, яким чином такі дії припиняють існуюче зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом(стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відтак, висновки місцевого господарського суду про задоволення первісного позову ґрунтуються на вірно встановлених обставинах справи про неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, також ним перевірено наданий позивачем розрахунок процентів та інфляційних втрат; відповідач, в свою чергу, контррозрахунку не подав та позовні вимоги в цій частині не спростував.

Щодо вимог за зустрічним позовом судова колегія зазначає, що за положеннями статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Зі укладеного сторонами договору вбачається, що за підпунктом 1.2.2. "d": строк лізингу закінчується в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою Лізингодавця або Лізингоодержувача у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством; згідно з пунктом 9.1. у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмету лізингу з будь-якої іншої причини, Лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи які вимагаються Лізингодавцем, у місці, визначеному Лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде у відповідному повідомленні Лізингодавця; відповідно до пункту 12.1.2: у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу не передбачається повернення Лізингодавцем будь-яких платежів, належно сплачених Лізингоодержувачем Лізингодавцю до моменту повернення/вилучення в межах виконання цього договору.

Зустрічні позовні вимоги про тлумачення зазначених пунктів правочину не ґрунтуються на доводах щодо різниці у значенні застосованих у цих пунктах та у тексті договору слів та понять, необхідності порівняння різних частин правочину для встановлення дійсного волевиявлення сторін, викладеного у спірних пунктах; пункти правочину містять викладене в усталених та єдиних термінах волевиявлення сторін щодо моменту, в який закінчується строк лізингу (у наведеному випадку), щодо строку повернення предмету лізингу та необхідних документів лізингоодержувачем лізингодавцю, умови розрахунків сторін у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу.

Натомість зі змісту позовних вимог вбачається, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" зводяться до судового тлумачення договору щодо передбачених цим договором випадків повернення лізингоодержувачем предмета лізингу лізингодавцю, не посилаючись на пункти договору, які містять відповідні умови, тобто, має місце фактично тлумачення положень законодавства, а також визначення за наслідком тлумачення інших умов договору, волевиявлення сторін щодо встановлення яких при укладенні договору не доведено.

Відтак, у зустрічному позові про тлумачення договору слід відмовити.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Місцевий господарський суд, розглядаючи справу в частині первісного позову, вірно застосував чинне законодавство, на підставі належних та допустимих доказів встановив дійсні правовідносини сторін та обставини справи, виходячи з розподілу між сторонами обов'язку доказування.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи, невірно застосував наведені вище положення законодавства, помилково скасувавши законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши постанову апеляційної інстанції, та рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову, а рішення місцевого господарського суду в частині наслідків розгляду первісних позовних вимог залишити в силі, як законне та обґрунтоване.

Пунктом 11 статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Касаційна інстанція встановила, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку судовий збір за часткове задоволення касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом з урахуванням задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 49, 111-7, пунктами 6 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі №910/11556/15 Господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 залишити в силі в частині задоволення первісних позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд.7 ЄДРПОУ 05475156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ЄДРПОУ 33942232) 68 418, 96 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач