Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 918/2063/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Г. Мачульського

за участю представників: позивача Прокоф'єва Л.В. - дов. від 21.04.2016 р. відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відділу примусового не з'явилися (про час і місце судового виконання рішень засідання повідомлено належно) управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на постанову за заявою від 14.07.2016 Рівненського апеляційного господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в матеріалах оскарження ухвали у справі № 918/2063/13 господарського суду Рівненської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до за участюТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області простягнення в сумі 7407581,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 р. (суддя Торчинюк В.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5746679,35 грн. заборгованості, 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. - 3% річних та 65502,84 грн. витрат зі сплати судового збору.

Господарським судом Рівненської області 18.03.2014 р. було видано наказ на примусове виконання рішення господарського суду від 25.02.2014 р.

У листопаді 2015 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулось до господарського суду Рівненської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

У вказаній заяві відповідач просив визнати наказ господарського суду Рівненської області від 18.03.2014 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849, 89 грн. - 3% річних.

В обґрунтування заяви заявник посилався на частину 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"), якою було встановлено списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними у 3-місячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року.

Оскільки відповідач 03.09.2015 р., в межах строку визначеного вказаним Законом здійснив повне погашення суми основного боргу за спожитий природний газ до 01.01.2014 р., то він отримав право на списання пені, штрафних та фінансових санкцій.

Таким чином, на думку заявника, 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. - 3% річних, стягнутих рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 р. у справі №918/2063/13, є фінансовими санкціями в розумінні частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та підлягають списанню на підставі її положень.

У письмових запереченнях на заяву ПАТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просив відмовити у задоволенні заяви, з підстав викладених у запереченнях.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 р. (суддя Торчинюк В.Г.) задоволено заяву ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу господарського суду у цій справі таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. - 3 % річних.

За апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Саврій В.А., Дужич С.П., Мамченко Ю.А.), переглянувши ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.01.2016 р. залишив її без змін з тих же підстав.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 р. вказані судові акти були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.05.2016 р. (суддя Марач В.В.) частково задоволено заяву ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу господарського суду від 18.03.2014 р. таким, що не підлягає виконанню (в частині). Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Рівненської області від 18.03.2014 р. у справі №918/2063/13 в частині стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" 512319,52 грн. пені та 546405,79 грн. штрафу. В решті заяви було відмовлено.

Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем в межах строку визначеного частиною 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") було здійснено повне погашення суми основного боргу за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу від 30.09.2011 р., а тому у нього виникло право на списання спірних сум пені та штрафу.

Суд першої інстанції також вказав про те, що можливість списання 3% річних та інфляційних втрат зазначеним Законом не передбачена, оскільки ці нарахування не є штрафними або фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів та інфляційних процесів за період прострочення платежу.

За апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Огороднік К.М., Коломис В.В., Петухов М.Г.), переглянувши ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.07.2016 р. скасував її в частині часткового задоволення заяви та в частині визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Рівненської області від 18.03.2014 р. у справі № 918/2063/13 щодо стягнення 512319,52 грн. пені та 546405,79 грн. штрафу, і в цій частині відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу господарського суду Рівненської області від 18.03.2014 року у справі № 918/2063/13 таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.05.2016 р. залишив без змін з тих же підстав.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що передбачене частиною 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" списання пені, штрафних санкцій слід розглядати як невід'ємну частину реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., не погашеної на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (06.06.2015 р.) і не може розглядатися як окрема підстава для списання сум пені та штрафу, відтак, підстави для розповсюдження вищенаведеної норми на дані правовідносини, як і підстави для задоволення заяви відповідача та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені та штрафу, відсутні.

Водночас суд апеляційної інстанції вказав про те, що можливість списання 3% річних та інфляційних втрат зазначеним Законом не передбачена, оскільки ці нарахування не є штрафними або фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів та інфляційних процесів за період прострочення платежу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 р., а ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.05.2016 р. залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"), статті 598 Цивільного кодексу України.

Скаржник зазначає, що Кабінетом Міністрів України не затверджено типову форму договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ та вказує на те, що 03.09.2015 р., в межах строку визначеного частиною 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 р. № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") повністю погасив суму заборгованості за спожитий природний газ, а тому спірні суми пені і штрафу, стягнутих рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 р. у цій справі підлягають списанню.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 р. було стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5746679,35 грн. заборгованості, 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. - 3% річних та 65502,84 грн. витрат зі сплати судового збору, яка виникла за період жовтень 2011 року, вересень - грудень 2012 року за договором №14/2608/11 на купівлю - продаж природного газу від 30.09.2011 р.

18.03.2014 р. господарським судом Рівненської області було видано наказ про примусове виконання рішення від 25.02.2014 р.

Судами також встановлено, що станом на 06.06.2015 р. за наказом від 18.03.2014 р. у відповідача перед позивачем рахувалася заборгованість в сумі 5 746 679,35 грн. за спожитий газ за період з 2011 року по 2012 рік.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 03.09.2015 р. відповідач сплатив борг за договором №14/2608/11 від 30.09.2011 р. на суму 5 750 641,84 грн.

Таким чином, ТОВ "Рівнетеплоенерго" не погашена заборгованість перед ПАТ "НАК" Нафтогаз" за договором від 30.09.2011 р. №14/2608/11 у сумі 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. - 3% річних, що разом складає 1 303 852,44 грн.

Листом від 03.09.2015 р. №03-05/2756/2142 відповідач повідомляв ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що станом на 03.09.2015 р. він (боржник) виконав умову погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 01 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій), що залишилося непогашеною на день набрання чинності Законом України № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; що непогашеною залишилися суми пені, штрафних та фінансових санкцій на суму 17778228,01 грн., які, на його думку, згідно з законом підлягають списанню.

Наказом ТОВ "Рівнетеплоенерго" №33 від 17.09.2015 р. було створено комісію з питань реструктуризації та списання заборгованості.

Протоколом з питань реструктуризації та списання заборгованості (пені, штрафних санкцій) від 18.09.2015 р. вищевказана комісія на підставі частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вирішила провести списання з обліку ТОВ "Рівнетеплоенерго" кредиторської заборгованості перед ПАТ "НАК" Нафтогаз", зокрема, за договором №14/2608/11 від 30.09.2011 року, а саме: у сумі 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. - 3% річних, що разом складає 1 303 852,44 грн., про що повідомила ПАТ "НАК" Нафтогаз" листом від 23.09.2015 р. №03-05/3091/2368.

Відповідно до частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частина 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

06.06.2015 р. набрав чинності Закон України від 14.05.2015 р. № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 р. N423-VIII) заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що передбачене частиною 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" списання пені, штрафних та фінансових санкцій слід розглядати як невід'ємну частину реструктуризації заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, не погашеної на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості; списання зазначених вище сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів передбаченої цією частиною процедури реструктуризації заборгованості (на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України), і не може розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою, тобто у відриві від контексту всієї частини тринадцятої статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Іншого порядку списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій на сьогодні чинним законодавством не передбачено.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем не додержана вказана процедура, а списання заборгованості здійснено останнім в односторонньому порядку на підставі власного протоколу засідання комісії від 18.09.2015 р., що не узгоджується з приписами наведеної норми.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині списання пені, та штрафних санкцій є законним та обґрунтованим.

Відповідно до приписів статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, правомірним є і висновок апеляційного господарського суду про те, що 3% річних та інфляційні втрати є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов'язаним з його простроченням і не є санкціями, а тому в цьому випадку не можуть бути списані відповідно до частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України N423-VIII від 14.05.15.

Доводи скаржника щодо надання наведеною нормою самостійної законної підстави для списання пені, штрафних санкцій поза дотримання наведеної у ній процедури суперечать порядку застосування законодавчих актів відповідно до врегульованих зазначеним законодавством правовідносин.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційної інстанції судом не виявлено.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 р. у справі № 918/2063/13 господарського суду Рівненської області залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський