Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 911/869/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Куровського С.В., Удовиченка О.С.,розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод", на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року,та ухвалуГосподарського суду Київської області від 5 квітня 2016 року,у справі№ 911/869/16,за заявоюБанку "Чеська експортні банка, а.с."/ СESKA EXPORTNI BANKA, a.s. (м. Прага, Чеська Республіка),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" (с. Кузьминці, Кагарлицький район, Київська область), про визнання банкрутом, -за участю представників: від ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод": Ведмедєв С.С. - представник (Довіреність б/н від 01.01.2016 року); від Банку "Чеська експортні банка, а.с.": Манойленко К.В. - представник (Довіреність б/н від 23.03.2015 року); від арбітражного керуючого Гусара І.О.: Карпунов І.О. - представник (Довіреність №НАК233874 від 19.01.2015 року); присутній: Корольов В.М. - арбітражний керуючий; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2016 року (суддя - Наріжний С.Ю.) за заявою Банку "Чеська експортні банка, а.с." порушено провадження у справі № 911/869/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" (далі за текстом - ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод"); визнано безспірні вимоги Банку "Чеська експортні банка, а.с." до боржника у розмірі 301 295 251 грн. 15 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича; встановлено оплату послуг розпорядника майна боржника, інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року у справі № 911/869/16 (головуючий суддя - Шипко В.В., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.) апеляційні скарги арбітражного керуючого Корольова Володимира Миколайовича та ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2016 року залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що доводи апеляційної скарги безпідставні та не підлягають задоволенню, а спірна ухвала не підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить повністю скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2016 року у справі № 911/869/16 та припинити провадження у справі; розподілити судові витрати у відповідності до вимог чинного законодавства України. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2016 року, касаційну скаргу ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод", згідно зі ст. 1114 ГПК України, прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Представник ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод", в засіданні суду касаційної інстанції, касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив її задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2016 року у справі № 911/869/16 та припинити провадження у цій справі.

Банк "Чеська експортні банка, а.с." у Запереченнях (вх.№7278Д2/11574 від 14.06.2016 року) та представник Банку в засіданні суду касаційної інстанції, проти вимог та доводів скаржника заперечувала, вважала їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального законів.

Представник розпорядника майна ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" - арбітражного керуючого Гусара І.О., в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримав заперечення представника Банку "Чеська експортні банка, а.с.", просив відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, про часткове задоволення касаційної скарги ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод".

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

До Господарського суду Київської області звернувся Банк "Чеська експортні банка, а.с." із Заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод", у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 10 087 894,00 євро, що еквівалентно 301 295 251 грн. 15 коп.

Безспірність вказаної заборгованості, Банк "Чеська експортні банка, а.с." обґрунтував наступним:

Рішенням Арбітражного суду при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 20.12.2012 року у справі Rsp 1809/12 встановлено, що ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" має виплатити Банку "Чеська експортні банка, а.с." заборгованість у розмірі 15235450 євро та наступні штрафні санкції: договірний відсоток у сумі 1885936,44 євро за період з 21.06.2010 року до 19.11.2012 року, договірний відсоток за ставкою 5,55% річних від суми 15235450,00 євро з 20.11.2012 року до моменту оплати у повному обсязі, пеню у сумі 51983,92 євро за період з 01.06.2012 року по 19.11.2012 року та пеню у розмірі 2% річних від суми 15235450 євро з 20.11.2012 року до моменту оплати у повному обсязі, а також ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" має компенсувати Банку "Чеська експортні банка, а.с." витрати, пов'язані з арбітражним розглядом у сумі 9539263,00 чеських крон.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04.08.2014 року у справі № 368/2299/13-ц (залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.12.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.02.2015 року) визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України арбітражного рішення, ухваленого 20.12.2012 року Арбітражним судом при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки у справі Rsp 1809/12 за позовом юридичної особи Чеської Республіки - Акціонерного товариства "Чеська Експортні Банка, а. с." до українського ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" про стягнення з Боржника на користь Заявника сум основного боргу, нарахованих процентів та штрафних санкцій за Кредитним договором № 21274, укладеним між Заявником та Боржником 31.08.2007 року та згідно якого ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" має виплатити Акціонерному товариству "Чеська Експортні Банка, а.с." суму у 15235450 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 248630355 грн. 64 коп., плюс наступні штрафні санкції: договірний відсоток у сумі 1885936,44 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 30776973 грн. 95 коп. за період з 21.06.2010 року до 19.11.2012 року; договірний відсоток за ставкою 5,55% річних від суми 15235450 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року становить 14366066 грн. 25 коп. за період з 20.11.2012 року до 15.01.2014 року; пеня у сумі 51983,92 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 848335 грн. 99 коп. за період з 01.06.2012 року по 19.11.2012 року; пеня у розмірі 2% річних від суми 15235450 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року становить 5747587 грн. 81 коп. за період з 20.11.2012 року до 15.01.2014 року. Крім того, ухвалено, що ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" має компенсувати АК "Чеська Експортні Банка, а.с." витрати, пов'язані з арбітражним розглядом у сумі 9539263 чеські крони, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 5632581 грн. 85 коп.

На виконання рішення Арбітражного суду при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 20.12.2012 року у справі Rsp 1809/12 та ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 04.08.2014 року у справі № 368/2299/13-ц, Кагарлицьким районним судом Київської області 01.04.2015 року видано відповідні Виконавчі листи.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.04.2015 року та постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 28.05.2015 року відкриті виконавчі провадження № 47395355 і № 47694325 (з виконання Виконавчих листів № 368/2299/13-ц, виданих 01.04.2015 року Кагарлицьким районним судом Київської області).

На підставі відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в ході здійснення виконавчих проваджень № 47395355 та № 47694325, з виконання виконавчих листів № 368/2299/13-ц (видані Кагарлицьким районним судом Київської області 01.04.2015 року), встановлено, що погашення заборгованості, в примусовому порядку, не відбулось.

Господарським судом Київської області, враховуючи виключення із суми заборгованості штрафних санкцій та часткове погашення заборгованості за рахунок заставного майна, встановлено, що Банком "Чеська експортні банка, а.с." заявлено до визнання суму безспірних грошових вимог за Кредитним договором №21274 від 31.08.2007 року у розмірі 10 087 894,00 євро, що становить 301 295 251 грн. 15 коп. (відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на дату подання Заяви про порушення провадження у справі).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2016 року, за Заявою Банку "Чеська експортні банка, а.с.", порушено провадження у справі № 911/869/16 про банкрутство ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод"; визнано безспірні вимоги Банку "Чеська експортні банка, а.с." до боржника у розмірі 301 295 251 грн. 15 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара І.О.; встановлено оплату послуг розпорядника майна боржника, інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року у справі № 911/869/16 апеляційні скарги арбітражного керуючого Корольова Володимира Миколайовича та ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2016 року залишено без змін.

Оскаржені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що заявлені безспірні вимоги кредитора - Банку "Чеська експортні банка, а.с." до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" є документально підтвердженими та перевищують розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати - у сумі 301295251,15 грн., які не були задоволені Боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, ці вимоги заявника не забезпечені майном Боржника та не задоволені Боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить повністю скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2016 року у справі № 911/869/16 та припинити провадження у справі; розподілити судові витрати у відповідності до вимог чинного законодавства України. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального, зокрема, ст.36 Закону України "Про іпотеку", ч.4 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, ст.ст. 1, 10, 11, 12, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм процесуального права, а саме ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України.

Задовольняючи частково касаційну скаргу подану ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод", колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство, господарський суд приймає Заяву до розгляду, про що, не пізніше п'яти днів з дня її надходження, виносить ухвалу, в якій зазначається, серед іншого, дата проведення підготовчого засідання суду (ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Перелік підстав для відмови в порушенні провадження у справі, зазначений у ч. 7 ст. 16 вказаного Закону, є вичерпним.

Зокрема, згідно з ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

Так, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, безспірність заявлених Банком "Чеська експортні банка, а.с." вимог у розмірі 10 087 894 Євро, що є еквівалентом 301 295 251 грн. 15 коп. (відповідно до офіційного курсу Національного Банку України станом на 16.03.2016 року) підтверджується рішенням Арбітражного суду при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 20.12.2012 року у справі Rsp 1809/12, ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04.08.2014 року у справі № 368/2299/13-ц (залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.12.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.02.2015 року), а також постановами Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.04.2015 року та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 28.05.2015 року.

При цьому, місцевим господарським судом було встановлено, що зменшення суми заборгованості (встановленої за рішенням Арбітражного суду при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 20.12.2012 року у справі Rsp 1809/12) відбулося на підставі виключення з неї штрафних санкцій та, з урахуванням, часткового погашення цієї заборгованості за рахунок заставного майна. Вказані обставини залишилися поза увагою господарського суду апеляційної інстанції та їм не була надана належна правова оцінка.

Водночас, господарськими судами першої та апеляційної інстанції, під час розгляду цієї справи та визначення розміру безспірних грошових вимог Заявника, не було досліджено правомірність переходу права власності до Банку "Чеська експортні банка, а.с." на майно ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод", склад цього майна та його вартість, яка має бути визначена на підставі належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст. 34, 36 ГПК України. Крім цього, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що тільки встановлення вказаних вище обставин дає можливість визначити правомірність розрахунку заявлених Банком "Чеська експортні банка, а.с." вимог.

З цього приводу, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на те, що питання переходу та реєстрації права власності врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про нотаріат", а також, безпосередньо, відповідними угодами (в цьому випадку Іпотечним договором від 01.10.2007 року та Договором застави рухомого майна від 08.10.2007 року).

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ст.36 ГПК України).

Як про це вже було позначено вище, до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, документи, в обґрунтування заявлених Банком "Чеська експортні банка, а.с." вимог, були подані до Господарського суду Київської області у копіях, здійснених за допомогою технічних засобів, незавірених належним чином. За усталеною практикою, копії документів, що подаються до господарського суду, посвідчуються печаткою підприємства, установи, організації (відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 7 квітня 2003 року). Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати на неякісне технічне відтворення копій деяких документів, що не дає можливості встановити їх зміст. Крім того (як, також, вбачається з матеріалів цієї справи), подані Банком "Чеська експортні банка, а.с." до Господарського суду Київської області документи на 292 аркушах були прошиті та пронумеровані представником заявника - Мисник Н.В., з позначкою "згідно з оригіналом" (том 2, арк. справи 82, зворотня сторона аркуша), без посвідчення печатки заявника. При цьому, господарські суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули та не дослідили правильність такого затвердження копій поданих документів та повноваження на це представника Банку "Чеська експортні банка, а.с.".

Відповідно до ч.2 ст.41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1115 ГПК України унормовано, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно із статтею 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

В цьому випадку, ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод" (в касаційному порядку) оскаржується постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та ухвала Господарського суду Київської області від 05.04.2016 року у справі № 911/869/16, якою, зокрема, визначено кандидатуру розпорядника майна боржника та призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.

За приписами п.9) ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема, зазначається про призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном (ст.22 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити, що процедура розпорядженням майном боржника та повноваження розпорядника майна є основою в процедурі відновлення платоспроможності боржника, оскільки, саме на цій стадії, відбувається формування активу та пасиву боржника, що є суттєвішим питанням для визначення подальшої долі господарюючого суб'єкта.

Відповідно до ч.ч. 1-4 п.1) ст.114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, господарський суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надати заяву на участь у справі.

У разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає господарський суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Проте, під час касаційного провадження, колегією суддів, на підставі встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанції обставин справи (щодо визначення автоматизованою системою кандидатури арбітражного керуючого Корольова В.М., том 2 арк. справи 85), встановлені порушення порядку призначення розпорядника майна у справі про банкрутство, що виразилось у довільному тлумаченні та застосуванні приписів ст.114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, арбітражним керуючи Корольовим В.М. було надано Згоду на участь у справі про банкрутство ТзОВ "Кузьминецький цегляний завод", в якості розпорядника майна. Проте, місцевим господарським судом, під час розгляду питання щодо призначення розпорядника майна у цій справі, була застосована ч. 6 ст.114 вказаного Закону, яка регулює порядок призначення керуючого санацією та ліквідатора у справі про банкрутство та не може бути застосована під час призначення розпорядника майна боржника за наявністю згоди кандидатури арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, на підставі Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (затверджене Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 16.01.2013 року).

Відповідно до приписів ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, враховуючи практику Верховного суду України (постанови у справі № 916/2019/13 від 04.11.2015 року, у справі № 910/15007/14 від 18.11.2015 року), перегляд у касаційному порядку рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій (з питань призначення розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справі про банкрутство) не передбачений.

Проте, встановивши вказані вище порушення приписів ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, визначені у ГПК України, щодо можливості встановлювати порушення чи неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, а також принцип забезпечення права на справедливий суд (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність розгляду питання щодо призначення розпорядника майна у цій справі (в межах питання щодо правомірності застосування норм матеріального та процесуального права), з прийняттям відповідного рішення.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій помилковими.

Відповідно до частини першої статті 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання господарським судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно зі ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року та ухвали Господарського суду Київської області від 5 квітня 2016 року у справі № 911/869/16, з передачею цієї справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 5 квітня 2016 року у справі № 911/869/16 скасувати.

3. Справу № 911/869/16 передати до Господарського суду Київської області на новий розгляд.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді: С.В. Куровський О.С. Удовиченко