Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 904/6564/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року у справі №904/6564/15 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до приватного підприємства "Укртехпром" про стягнення суми,-

Встановив:

У липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з приватного підприємства "Укртехпром" 42 662,66 грн. боргу за виконані підрядні роботи.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 662,66 грн. заборгованості за договором підряду та 1 827 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року у справі №904/6564/15 рішення місцевого господарського суду змінено. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Укртехпром" (49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 115, ЄДРПОУ 30392599) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (49130, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) борг у сумі 18 284,67 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 783,03 грн.

В іншій частині - в позові відмовити."

Стягнуто з позивача на користь відповідача 1 148,37 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 21 листопада 2012 року між ПП "Укртехпром", як замовником, та ФОП ОСОБА_4, як підрядником, укладено договір підряду №05ДП, за яким позивач зобов'язався виконати облицювання поверхонь гранітом на об'єкті за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна 115, згідно переліку зазначеному у п. 2.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.2.2 договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи та послуги відповідно до актів виконаних робіт протягом 3-х банківських днів з моменту їх підписання.

Загальна вартість підрядних робіт визначено у п. 4.1. договору та складає 91 420 грн., без ПДВ.

Водночас, сторони погодили поетапне здійснення оплати виконаних робіт, а саме, 80% договірної ціни згідно наступних етапів: 1-й етап - дверні портали, ліфтові з 1-го по 7 поверх. Сходовий марш (включаючи сходи та площадки) з 7-го по 8-й поверхи включно; 2-й етап - сходовий марш (включаючи сходи та площадки) з 3-го по 6-й поверхи включно; 3-й етап - вхідна площадка, коридор 1-го поверху. Сходовий марш (включаючи сходи та площадки) з 1-го по 3-й поверхи включно (п. 4.6.1.); а кінцевий розрахунок не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (п. 4.6.2).

На виконання умов договору позивач виконав встановлені підрядні роботи, про що ним складено акти здачі-прийняття виконаних робіт від 18 квітня 2013 року №ОУ-0005 по 1-му етапу виконаних робіт на суму 24 378,67 грн., від 18 червня 2013 року №ОУ-0006 по 2-му етапу виконаних робіт на суму 24 378,67 грн., від 30 грудня 2013 року №ОУ-00016 по 3-му етапу виконаних робіт на суму 24 378,67 грн. та остаточний акт здачі-прийняття робіт від 30 грудня 2013 року №ОУ-00017 на залишок вартості робіт (20%) на суму 18 284 грн.

Акти здачі-прийняття виконаних підрядних робіт від 18 квітня 2013 року №ОУ-0005 на суму 24 378,67 грн. та від 18 червня 2013 року №ОУ-0006 на суму 24 378,67 грн. відповідач підписав, їх вартість позивачу сплатив.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості підрядних робіт, які були виконані позивачем на третьому етапі, вартість яких склала 24 378,67 грн. та 18 284 грн., які замовник мав сплатити йому після підписання остаточного акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 853, ч. 1 ст. 854, ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що оскільки отримані акти здачі-прийняття робіт відповідач не підписав, обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт позивачу не надав та не звернувся до суду про визнання цих актів недійсними, позов про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 42 662,66 грн. підлягає задоволенню.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що відповідач на підставі заяв позивача від 12 жовтня та 21 листопада 2013 року про видачу йому авансу за виконання третього етапу робіт по монтажу гранітної продукції, отримав від відповідача кошти у сумі 24 370 грн., що підтверджується його розписками на цих заявах (про отримання 10 000 грн. та 14 370 грн.), а також на відсутність доказів зміни у передбаченому договором порядку ціни підрядних робіт, дійшов висновку про безпідставність позову в частині стягнення з відповідача оплати за третій етап підрядних робіт, внаслідок чого рішення в цій частині змінив та відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

При цьому, встановивши, що між сторонами ніяких інших договірних зобов'язань на той час не існувало, другою судовою інстанцією зазначено про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що зазначені розписки про отримання авансових платежів є неналежними доказами того, що ці кошти передані позивачу саме за договором №05ДП від 21 листопада 2012 року.

З висновком місцевого господарського суду в частині обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 20% залишкової вартості підрядних робіт, які підрядник мав сплатити після підписання остаточного акту здачі-приймання виконаних підрядних робіт, суд апеляційної інстанції погодився і зазначив, що наданий відповідачем на підтвердження неякісного виконання позивачем підрядних робіт акт від 16 квітня 2014 року не є належним доказом, оскільки був складений відповідачем в односторонньому порядку.

Правовідносини, що склались між сторонами у справі виникли на підставі договору підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник, відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Крім того, ч. 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною; акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З урахуванням встановлення тих обставин, що між сторонами крім договору підряду №05ДП від 21 листопада 2012 року на час отримання позивачем за його розписками авансу за третій етап робіт по монтажу гранітної продукції інших договірних правовідносин не було, за цими розписками позивач отримав кошти за роботи третього етапу, а також те, що відповідач, належним чином не пред'явивши позивачу свої претензії щодо строків та якості виконаних робіт, фактично прийняв їх як належно виконані, суд апеляційної інстанції на підставі зазначених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про те, що заборгованість відповідача складає 18 284,67 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню, та змінив рішення суду першої інстанції.

Вказані висновки апеляційного господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними, оскільки ґрунтуються на їх неправильному розумінні та тлумаченні, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

З огляду на викладене, оскаржувану у справі постанову апеляційного господарського суду слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року у справі №904/6564/15 - без змін.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко