Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 910/13138/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 рокуу справі№ 910/13138/13господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"про укладення додаткової угоди за участю представників: від позивача: Блонський О.Ю.від відповідача: Кость О.Г.ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Одесагаз" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору №13-304-Б від 04.01.2013. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на невідповідність змісту договору №13-304-Б від 04.01.2013 про купівлю-продаж природного газу положенням типового договору, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №849 від 05.07.2012.

23.10.2013 позивачем подано до господарського суду остаточну заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд укласти між ПАТ "НК "Нафтогаз України" та ПАТ "Одесагаз" додаткову угоду №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу в редакції, викладеній у заяві. Дану заяву прийнято до розгляду місцевим господарським судом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2013 (суддя Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 (судді: Смірнова Л.Г. - головуючий, Гончаров С.А., Чорна Л.В.), позовні вимоги про укладення між ПАТ "Національна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Одесагаз" додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу задоволено частково в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, зокрема, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 касаційну скаргу у справі №910/13138/13 прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.04.2014 у справі №910/13138/13 у зв'язку з виходом судді Кочерової Н.О. з відпустки для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С. (доповідач).

У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Одесагаз" зазначаючи, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що положення пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 7.2, 9.1, 9.2 укладеного між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Одесагаз" договору на купівлю-продаж природного газу №13-304-Б від 04.01.2013 не відповідають положенням відповідних пунктів типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), затвердженого постановою №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Договором, що укладено між сторонами, передбачено інший порядок передачі газу, проведення розрахунків, нарахування пені та вирішення спорів, а зазначений у спірній угоді пункт 10.5 в типовому договорі відсутній.

Пунктом 2 постанови №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, "Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)" зобов'язано власників природного газу та суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) у місячний строк з дати набрання чинності цією постановою.

Згідно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору але мають право конкретизувати його умови.

За ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судами встановлено, що позивач 26.09.2013 направляв відповідачу проект додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013, від підписання якої ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовилось.

Позивачем заявлено до суду вимогу про укладення додаткової угоди про зміну договору №13-304-Б від 04.01.2013 з метою приведення його змісту до умов типового договору.

Згідно ч.3 ст.184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі. (див. постанову Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсним" № 11 від 29.05.2013.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір №13-304-Б від 04.01.2013 підлягає приведенню у відповідність до положень типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), затвердженого постановою №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Зокрема, підлягають викладенню у новій редакції пункти 3.4, 6.1, 6.2, 9.1, 9.2 договору №13-304-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу.

Крім того, оскільки положення п.7.2 типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), який затверджений постановою №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України, господарські суди дійшли правильного висновку, що п.7.2 договору №13-304-Б від 04.01.2013 не підлягає приведенню у відповідність до умов типового договору. Також суди відмовили у виключенні з договору №13-304-Б від 04.01.2013 пункту 10.5, який у типовому договорі відсутній, враховуючи наявність у сторін передбаченого ч.4 ст.179 Господарського кодексу України права конкретизувати умови типового договору.

Враховуючи, норми ст.187 ГК України, ст.631 ЦК України та той факт, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, "Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)" №849 від 05.07.2012 набула чинності 13.08.2012, вимоги позивача про поширення дії вказаної угоди на відносини, що фактично склались між сторонами з 04.01.2013 правомірно задоволено судами.

Таким чином, з огляду на наявність підстав для приведення спірного договору у відповідність до типового договору в частині, що не суперечить закону, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо укладення додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013 у відповідній редакції із зміною пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 9.1, 9.2 основної угоди.

Доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права спростовано вищевикладеним. Колегія суддів касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду справи за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

За частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 у справі №910/13138/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко