Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 915/762/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Ковтонюк Л.В. Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016у справі№ 915/762/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" додержавного підприємства " Стивідорна компанія "Ольвія" простягнення 16 352,47 грн

за участю представників сторін:

позивача: Заклецький В.В.,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" про стягнення 16 352,47 грн вартості недостачі експортного вантажу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.09.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 у справі № 915/762/16, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Миколаївської області від 26.09.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 24.07.2015 між публічним акціонерним товариством "Арселорміттал Кривий Ріг" (вантажовласник, позивач) та державним підприємством "Спеціалізований морський порт "Октябрськ" (в подальшому перейменоване на державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія" (портовий оператор, відповідач) було укладено договір № 183П-2015, у відповідності до умов якого, цей договір визначає порядок та умови надання послуг по виконанню вантажних операцій портовим оператором за вантажами, що належать вантажовласнику, які надходять у порт для відправки на експорт/імпорт, транзит (п. 1.1.).

Пунктом 2.1.3. договору передбачено, що ДП Спеціалізований морський порт "Октябрськ" оформлює документально вивантаження вантажу. Документи на вивантажений вантаж (картка обліку експортного вантажу (далі в рамках Договору - приймальний акт), акти загальної форми) та інші документи на протязі 48 годин, з моменту їх оформлення, відповідачем передаються довіреній особі позивача - експедитору.

Згідно п.2.1.5. договору, портовий оператор здійснює кількісний і ваговий облік навантажуваного і вивантажуваного вантажу.

У відповідності до п.2.1.6. договору, портовий оператор приймає експортний вантаж згідно вазі встановленої шляхом зважування в порту, що прибуває як по з.д. так і автотранспортом, за участю представників порта та вантажовласника, результати переважування та підрахунку місць відображаються в акті приймання вантажу. Приймання вантажу по вазі вказаній у товарно-транспортних документах, здійснювати тільки у випадку письмових інструкцій вантажовласника.

Пунктом 2.1.7. договору сторони встановили, що портовий оператор приймає експортний вантаж на зберігання згідно вазі визначеній шляхом перевантаження та кількості місць після перерахунку за участю уповноваженої особи вантажовласника - експедитора, забезпечує збереження вантажу при його перевалці та зберіганні. Приймання вантажу за кількістю місць без перевантаження здійснюється згідно спеціальній заявці вантажовласника.

Згідно п. 2.2.26. договору, вантажовласник несе відповідальність за справність технічного обладнання кранових вагів та їх своєчасну повірку. Робота на кранових вагах відбувається спеціально навченими працівниками представника вантажовласника.

У відповідності до п. 6.5. договору, портовий оператор несе відповідальність за збереження вантажу, розміщеного на складах портового оператора по кількості вантажних місць та згідно прийнятої вазі після зважування незалежним сюрвейором номінованим вантажовласником, при прийомі вантажу на склади.

Пунктом 9.1. договору сторони визначили, що цей договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін, вступає в дію з 01.08.2015 і діє до 01.08.2016, але будь в якому випадку до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань, які виникли в межах строку його дії. Закінчення строку діє цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 9.17 Правил надання послуг у морських портах України портовий оператор (оператор термінала) оформляє приймання вантажу, що надійшов у морський порт для вивезення з території України (далі - експортний вантаж), карткою обліку експортного вантажу (приймальний акт), яка є підтвердженням приймання портовим оператором (оператором термінала) зазначеного вантажу.

Відповідач прийняв на зберігання вантаж позивача, що підтверджується картками обліку вантажу: №2138/43802 від 10.02.2016, №2627/438415 від 16.02.2016, №50/471 від 02.01.2016, №1532/637298 від 30.01.2016, 1588/637354 від 02.02.2016, 1873/637624 від 06.02.2016, №2457/638249 від 14.02.2016.

На виконання пунктів 2.1.6 та 2.1.7. договору, відповідач при прийманні вантажу на склади, здійснював його переважування і у картках обліку вантажу зазначав вагу, яку фактично прийняв на зберігання, ту, що була встановлена при переважуванні.

Крім того, факт зважування залізничних вагонів при їх вивантаженні та встановлення відмінної різниці у вазі від тієї, що була зазначена у залізничних накладних, підтверджується наданим позивачем звітом про проведення інспекції компанією "Бюро Верітас", в якому зазначено, що згідно замовлення позивача "Бюро Верітас" провело інспекцію під час розвантаження 311,380 метричних тон (вага в брутто) арматурного прокату з залізничних вагонів в період з 02.01.2016 по 16.02.2016 в порту "Октябрьск".

На відвантаження вантажу на судна від уповноваженого представника позивача ТОВ "ВАРА" згідно довіреності №46-27 від 30.01.2015, відповідачу були надані доручення на відвантаження вантажу на судна по карткам обліку вантажів.

18.03.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування вартості недостачі експортного вантажу, відповідно до якого просив перерахувати на поточний рахунок товариства грошові кошти у сумі 16 352,47 грн.

Відповідач у своєму листі від 28.04.2016 за № 01-2/969 зазначив, що у відповідності до умов договору № 183П-2015 від 24.07.2015, претензія щодо недостачі вантажу та вимога щодо відшкодування вартості недостачі, яка розрахована не у відповідності до договору - є безпідставною.

Звертаючись з даним позовом, позивач стверджував, що під час здійснення повторного зважування експортного вантажу позивачем, прийнято раніше відповідачем на підставі накладних без зауважень, були виявлені факти недостачі товару, що підтверджується Актами загальної форми, комерційним актом та інспекційним звітом, у зв'язку з чим відповідач у відповідності до положень п. 2.1.10 договору був зобов'язаний відшкодувати на користь позивача вартість виявленої недостачі товару, однак не відшкодував, відтак дана обставина і стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення 16 352,47 грн вартості недостачі експортного вантажу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, виходив з мотивів недоведеності матеріалами справи факту нестачі вантажу, ненадання актів здавання вантажу портовим оператором вантажовласнику та належних доказів в підтвердження вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Абзацем 2 п. 2.1.10 договору сторони встановили, що при навантаженні експортного вантажу на судно здійснюється повторне перевантаження вантажу крановими вагами вантажовласника в момент навантаження судна у присутності представника портового оператора, представників вантажовласника в тому числі експедитора та компанії, що здійснює сюрвейєрський нагляд. За фактом повторного зважування складається акт здавання вантажу портовим оператором вантажовласнику, який підписується представником портового оператора та представником вантажовласника. При відсутності розбіжностей у вазі вантажу по акту прийомки вантажу та акту здачі вантажу, з допустимою різницею у 0,5 %, вантаж рахується зданим портовим оператором з зберігання та прийнятим вантажовласником.

Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що позивачем не надано актів здавання вантажу.

Колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо розрахунку розміру нестачі зробленого позивачем з посиланням на п.2.1.10 договору, як такого, що не відповідає умовам договору, оскільки позивач застосовує цей пункт договору до різниці у вазі вантажу між вказаною у залізничних накладних та виявленою при переважуванні в процесі приймання відповідачем вантажу на зберігання, а не здачі його позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів факту недостачі вантажу, а також доказів наявності вини відповідача.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 у справі № 915/762/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді: Л. Ковтонюк Л. Стратієнко