Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 910/12950/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю

ОСОБА_2

та представників:

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016

та на рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2016

у справі № 910/12950/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Печерської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

про розірвання договору та стягнення 16 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Печерської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010; зобов'язання закрити поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 у Печерській філії ПАТ КБ "ПриватБанк", відкритого на ім'я ФОП ОСОБА_2 та всі інші рахунки, в тому числі №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6; зобов'язання знищити всі персональні дані, отримані на підставі згоди ФОП ОСОБА_2 під час дії договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 та видати довідку про зміст персональних даних фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 що залишилися після знищення таких даних, та чи обробляються ці персональні дані; стягнення 16 500,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2016 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 (колегія суддів у складі: суддя Разіна Т.І. - головуючий, судді Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.), позов задоволено. Розірвано договір банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010, укладеного ФОП ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк; зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" закрити поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 у Печерській філії ПАТ КБ "ПриватБанк", відкритого на ім'я ФОП ОСОБА_2 та всі інші рахунки, в т.ч. №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6; зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" знищити всі персональні дані, отримані на підставі згоди ФОП ОСОБА_2 під час дії договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 та видати довідку про зміст персональних даних ФОП ОСОБА_2, що залишилися після знищення таких даних, та чи обробляються ці персональні дані; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ФОП ОСОБА_2 16 500,00 грн. безпідставно списаних коштів. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт невиконання відповідача його обов'язку з закриття поточного рахунку позивача, наявність підстав для розірвання договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 та зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" знищити всі персональні дані позивача, отримані відповідачем при відкритті рахунку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 25.08.2016, постанову господарського апеляційного суду від 20.10.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що рішення господарських судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням та неправильним застосування норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 32, 33 ГПК України, ст.ст. 598-599, 651, 654, 1068, 1071, 1075 ЦК України, п. 20.5 Інструкції Національного банку України № 492 від 12.11.2003, п. 1.38 ст. 1, п. 26.1 ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Так, касатор стверджує, що позивач не надав доказів отримання ПАТ КБ "ПриватБанк" заяви про закриття рахунку у належно складеній формі. Також банк зазначив про те, що він мав право на договірне списання коштів в рахунок погашення заборгованості.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду першої інстанції від 25.08.2016 та постанову господарського апеляційного суду від 20.10.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На думку позивача, в касаційній скарзі не зазначається про законодавчі заборони на розірвання договору банківського рахунку та закриття поточного рахунку; не наводиться підстав для зберігання банком після закриття рахунку персональних даних, що отримані на підставі згоди клієнта під час дії договору банківського рахунку; не міститься твердження про існування заборгованості позивача перед банком, на погашення якої було списано 16 500,00 грн.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 06.04.2010 ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) та ФОП ОСОБА_2 (клієнт) уклали договір банківського рахунку на комплексне обслуговування (далі - договір), згідно з яким клієнту у Печерській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито поточний банківський рахунок у національній валюті № НОМЕР_1;

- також позивачу відкрито допоміжні рахунки №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_6;

- позивачем при відкритті рахунків була надана згода на збирання та обробку персональних даних;

- за умовами договору банк приймає і зараховує на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснює інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором та згідно з умовами регламенту/правилами на комплексне банківське обслуговування. З допомогою дистанційного керування рахунком банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта за всіма відкритими у нього рахунками на основі розрахункових документів в електронному вигляді. Сторони визнають юридичну силу платежів та виписок, здійснених через систему дистанційного обслуговування клієнта, як еквівалента паперових носіїв. Засобами мобільного зв'язку банк повідомляє клієнта про стан його рахунку (рахунків) у банку за допомогою коротких текстових повідомлень (sms) (п. 1.1. договору);

- пунктами 2.1.2., 2.1.4. договору банк зобов'язується здійснювати для клієнта операції, які передбачені для рахунків цього виду законами України та регламентом/правилами на комплексне банківське обслуговування, та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта; списувати грошові кошти з рахунків клієнта на підставі його розпорядження та/або здійснювати договірне списання та здійснювати списання у випадках, встановлених чинним законодавством;

- клієнт зобов'язаний здійснювати оплату за виконання банком операцій і надання послуг за цим договором згідно з чинними тарифами банку; не перевищувати платіжних лімітів, встановлених на КПК клієнта. У разі виникнення перевитрати платіжного ліміту за будь-якою з карток відшкодувати зазначені перевитрати та комісію банку (пункти 3.2.5., 3.2.6. договору);

- відповідно до 4.1. договору сторони визначили, що договір укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і припиняє свою дію відповідно до умов регламенту/правил на комплексне банківське обслуговування та чинного законодавства України;

- 06.04.2010 сторонами було підписано Регламент/правила на комплексне банківське обслуговування (надалі - регламент), який є додатком до договору банківського рахунку на комплексне обслуговування);

- п. 2.11 Регламенту доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на рахунках. Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів (п. 2.12 Регламенту);

- пунктом 2.13 Регламенту передбачено, що у разі, якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк не здійснює облік заборгованості платника, несплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових документів, неоплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника;

- під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Здійснення розрахункових операцій можливе із застосуванням таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива (п.п. 2.14., 2.15 регламенту);

- згідно з п. 3.1 Регламенту клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в цьому договорі/регламенті/правилах;

- під час використання систем дистанційного обслуговування рахунку клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом та прийняте банком до виконання, якщо клієнт: для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації, увів код операції та всі параметри, які запитуються системою, підтвердив це розпорядження. Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує. Під час оброблення електронних документів банк у тому числі здійснює перевірку електронного підпису кожного електронного розрахункового документа та пакета в цілому (п.п. 3.14, 3.15, 3.17 Регламенту);

- позивач звертався до відповідача із заявками про закриття рахунку № 6404074 від 23.12.2014, № 6778790 від 25.02.2016, проте вказані заявки з боку відповідача залишились без відповіді та задоволення;

- 06.04.2016 позивач цінним листом з описом вкладення надіслав до ПАТ КБ "Приватбанк" вимогу (претензію) про розірвання договору банківського рахунка, видалення та знищення персональних даних, а також заяву про закриття поточного рахунку, яка залишилась без відповіді відповідача;

- господарськими судами неодноразово досліджувались та встановлювались обставини щодо порушення договору з боку банку (справи господарського суду міста Києва № 910/29981/15, № 910/25700/13), відтак, вказані обставини не потребують доказування у відповідності з ст. 35 ГПК України;

- 22.06.2016 відповідач отримав від ТОВ "Консалтинг Бізнес Груп" платіжне доручення № 16 про перерахування грошових коштів у розмірі 16 500,00 грн. з рахунку ТОВ "Консалтинг Бізнес", відкритого в установі відповідача, на рахунок позивача, відкритий в УкрСиббанку;

- замість виконання вказаного платіжного доручення, відповідач зарахував грошові кошти на рахунок позивача, відкритий в ПАТ "КБ "Приватбанк", після чого списав вказану суму на свою користь за меморіальним ордером №B06R15.

У зв'язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди ґрунтуючись на встановлених обставинах та враховуючи приписи ст.ст. 509, 525-526, 530, 629, 651, 1066, 1068, 1071, 1073, 1075 ЦК України, ст.ст. 8, 15 Закону України "Про захист персональних даних", дійшли висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору, оскільки законодавством передбачено право клієнта в будь-який час подати заяву про закриття рахунку, що є підставою для розірвання договору банківського рахунку, закриття поточного рахунку та знищення всіх персональних даних позивача, отриманих відповідачем при відкритті рахунка.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Статтею 1075 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Пунктами 20.1, 20.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, підписується власником рахунку або уповноваженою ним особою. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи-підприємця засвідчується відбитком печатки (за наявності).

Пунктом 20.5 Інструкції встановлено, що закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.

Пунктом 20.6 вказаної Інструкції передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Статтею 8 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що суб'єкт персональних даних має право, зокрема, відкликати згоду на обробку персональних даних.

Статтею 15 Закону України "Про захист персональних даних" встановлено, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі, зокрема, припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Отже, враховуючи, що нормами чинного законодавства передбачено право клієнта в будь-який час подати заяву про закриття рахунку, що в свою чергу, є підставою для розірвання договору банківського рахунку, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про розірвання договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010; зобов'язання закрити поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий у Печерській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ФОП ОСОБА_2 та всі інші рахунки, в тому числі №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6; та як наслідок зобов'язання знищити всі персональні дані, отримані на підставі згоди ФОП ОСОБА_2 під час дії договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача 16 500,00 грн. безпідставно списаних коштів, які 22.06.2016 відповідач отримав від ТОВ "Консалтинг Бізнес Груп" на підставі платіжного доручення № 16 про перерахування грошових коштів у розмірі 16 500,00 грн. з рахунку ТОВ "Консалтинг Бізнес", відкритого в установі відповідача, на рахунок позивача, відкритий в УкрСиббанку. Однак, замість виконання вказаного платіжного доручення, відповідач зарахував грошові кошти на рахунок позивача, відкритий в ПАТ "КБ "Приватбанк", після чого списав вказану суму на свою користь за меморіальним ордером №B06R15.

Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, господарські суди виходили з того що, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За змістом ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

В статті 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками обох судових інстанцій про те, що вимога позивача про стягнення з банку безпідставно списаних ним грошових коштів з рахунка клієнта є такою, що підлягає задоволенню.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що у банку були законні підстави для договірного списання коштів в рахунок погашення заборгованості відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на наступне:

Відповідно до п.п. 1.38, 1.39 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом; списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004, договірне списання - це списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до п. 26.1., 26.2. ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (п. 1.6 Інструкції).

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції (п. 1.7 Інструкції).

Враховуючи наведені вимоги закону, банком не доведено право на списання коштів з рахунку клієнта без його доручення (розпорядження). Водночас господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили відсутність будь-яких доказів про наявність заборгованості позивача перед банком у зв'язку з чим Вищий господарський суд відхиляє ствердження касатора про те, що він мав право на договірне списання коштів в рахунок погашення заборгованості.

Також Вищий господарський суду України вважає, що доводи касатора щодо неотримання відповідних заяв позивача про закриття рахунку, господарські суди попередніх інстанцій відхили правомірно, з огляду на наведені вище обставини, що були встановлені з дотриманням вимог ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, правові підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/12950/16 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко