Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 910/21705/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С., за участю повноважних представників: позивача - відповідача - третіх осіб - розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на ухвалу від 10 жовтня 2014 року господарського суду м.Києва та постанову від 25 листопада 2014 року Київського апеляційного господарського суду у справі№910/21705/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М"до треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, Відділ державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича №6053 від 16.09.2014 року про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" (лізингоодержувача) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавцю) об'єктів рухомого майна, що є предметом договору фінансового лізингу № 1284-FL від 03.12.2013 року.

Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просив суд зупинити стягнення на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса до вирішення спору по суті до набрання рішенням у справі законної сили (а.с.25).

Звертаючись до суду з зазначеною заявою, позивач посилався на той факт, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса відділом державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області було відкрито виконавче провадження, у зв'язку з чим, на його думку, враховуючи предмет спору в даній справі, невжиття заходів забезпечення позову суттєво утруднить або ж зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 10 жовтня 2014 року (суддя Ломака В.С.) задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті до набрання рішенням у справі законної сили, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича №6053 від 16.09.2014 року про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" (лізингоодержувача) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавцю) об'єктів рухомого майна, що є предметом договору фінансового лізингу № 1284-FL від 03.12.2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року ухвалу суду залишено без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить вказані рішення суду скасувати, оскільки при їх прийнятті були порушені норми процесуального права та відмовити позивачеві в задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, інститут забезпечення позову в господарському процесі є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення суду.

Тобто, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевий господарський суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову, в якій позивач просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. від 16.09.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №6053.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У відповідності до ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Разом з тим, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Судова колегія вважає, що задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича №6053 від 16.09.2014 року про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" (лізингоодержувача) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавцю) об'єктів рухомого майна, що є предметом договору фінансового лізингу № 1284-FL від 03.12.2013 року, місцевий суд, з яким погодився апеляційний господарський суд дійшов невірного висновку про те, що позивачем було вмотивовано, яким чином вжиття таких заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у даній справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції, як прийняті без врахуванням всіх обставин справи, є такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду м.Києва від 10 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та прийняти нове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" в задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Головуючий В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Д.С. Кривда