Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 42/655

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,

розглянувши

касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 19.11.2013 року

у справі № 42/655 Господарського суду міста Києва

за позовом акціонерної енергопостачальної компанії

"Київенерго" в особі структурного відокремленого

підрозділу "Енергозбуд Київенерго"

до житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6"

про стягнення 92 715,13 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Гончаренко І.Л. дов. від 30.08.2013 р.,

відповідача - Матвієнко А.І. - голова правління,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. (суддя - Паламар П.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 76102,94 грн. боргу, 7431,91 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1699,03 грн. - 3% річних з простроченої суми, 1000,00 грн. пені, 862,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 219,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в інший частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. (судді - Іоннікова І.А., Гаврилюк О.М.. Коротун О.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду, житлово-будівельний кооператив "Кристал-6" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та направити справу на новій розгляд.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2000 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго", як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом "Кристал-6", як абонентом, було укладено договір № 23-0365 на постачання теплової енергії у гарячій воді (Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання до належного відповідачу будинку по вул. Приозерній, 10-Г у м. Києві в обсязі 1763 Гкал/рік, відповідач - щомісячно до 25 числа поточного місця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 2.2.1. Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до договору (п. 2.3.1, п. 2.3.2 Договору).

Виходячи зі змісту п. 4 додатку № 1 до Договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ № 3 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 3 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 цього Договору документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 Додатку № 4 до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 76 102,94 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 7 431,91 грн. інфляційних втрат 1 699,03 грн. 3% річних, 7 481,25 грн. пені, у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо оплати теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, попередні судові інстанції дійшли правомірного висновку обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 76 102,94 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 Додатку № 4 до Договору визначено, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Розрахунок сум пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, заявлених позивачем був частково вірним, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 7 431,91 грн. інфляційних втрат, 1 699,03 грн. 3% річних, 1000 грн. пені зменшивши її на підставі п.3 ст. 83 ГПК України.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року у справі № 42/655 залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.