Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 923/2019/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016у справі№ 923/2019/15 Господарського судуХерсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"простягнення 4183489,59 грн.за участю представників: позивачане з'явився відповідачаГолошивець К.В. - предст. дов. від 30.12.2015

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" 2080369,33 грн суми основного боргу, пеню в розмірі 769044,59 грн, суму інфляційних, що складає 1278194,30 грн та три відсотки річних у розмірі 55881,37 грн. Позов мотивовано порушенням зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу та приписами статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив частково, визнавши такою, що підлягає стягненню суму основного боргу та нарахування 3% річних, в частині нарахування сум інфляційних відповідач надав коригуючий розрахунок, відповідно до якого сума інфляційних повинна складати 1133165,90 грн та просив суд зменшити розмір пені на 50% відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.02.2016 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 2080369,33 грн - суму основного боргу, 1133165,90 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції, 55881,37 грн - 3% річних, 384522,30 грн - пені та 176700 грн судового збору, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 (судді Туренко В.Б., Поліщук Л.В., Таран С.В.) вказане рішення залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі в частині відмови у стягненні 384552,29 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути вказану суму пені на користь позивача, в іншій частині рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 549-552 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами, в порушення статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України рішення судів в частині зменшення неустойки необґрунтовані та містять доводи лише на користь відповідача, судами безпідставно зменшено суму пені до 50 %, без належної перевірки співвідношення завданих збитків та заявленої до стягнення неустойки, урахування ступеню виконання зобов'язання та майнового інтересу позивача; судами не враховано наведеної скаржником практики Вищого господарського суду України у справах із застосуванням вищевказаних норм права, відповідно до якої суд дійшов висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки; крім того, позивач вважає, що прийнятими у справі рішеннями порушено право позивача на справедливий суд, яке підлягає під захистом Статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відтак прийняті у справі рішення та постанова не відповідають положенням вказаної статті Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідач усно в судовому засіданні та письмовому відзиві відхилив доводи касаційної скарги, як необґрунтовані; позивач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31.01.2014 Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2707/14-КП-33, згідно з умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пунктів 1.2., 2.1., 2.1.1., 2.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується Продавцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ). Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 2400 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого Сторонами згідно з пунктом 2.1. цього договору планованого обсягу продаж газу без коригування планового обсягу.

У пункті 5.2. договору визначена ціна за 1000 куб. м. газу та тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, які за додатковими угодами до цього договору від 29.04.2014, 13.06.2014, 12.09.2014, 18.11.2014, 26.12.2014 поступово збільшувались.

За змістом пунктів 6.1., 6.2. договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. При невиконанні Покупцем вимог, передбачених у пункті 6.1. цього договору, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

За приписами пунктів 7.1., 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. договору Продавець має право здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п. 6.1. договору він зобов'язується сплатити Продавцю, суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктами 9.1., 9.2. договору передбачено, що у разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Розділом 11 договору встановлено, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до повного здійснення (а.с. 11-18).

За актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.11.2014, 31.12.2014 Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" прийняло імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000 на загальну суму у розмірі 8325579,66 грн. (а.с. 19-23), проте станом на 17.09.2015 відповідачем сплачено коштів на загальну суму у розмірі 6245210,33 грн.

Отже, судами встановлено та сторонами не заперечується існування заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2707/14-КП-33 у розмірі 2080369,33 грн. (8325579,66-6245210,33), на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3 % річних, з доданим розрахунком (а.с. 28-29). Вказана несплата відповідачем основного боргу та наслідків неналежного виконання грошового зобов'язання у добровільному порядку, стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що постачання природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; газопостачальним підприємством (постачальник) є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами; споживач - це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину (стаття 1 Закону).

За вимогами статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за результатами перевірки розрахунків позивача та здійсненого перерахунку сум інфляційних, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних, рішення та постанова судів попередніх інстанцій в цій частині позивачем не оскаржується

Предметом оскарження рішення суду та постанови апеляційної інстанції стало зменшення судом на 50% суми пені, за клопотанням відповідача та на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (вказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно зі статтями 4-2, 43, пунктами 2 і 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників судового процесу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а рішення відповідно до його частини має містити стислий виклад заяв, пояснень, клопотань сторін, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, відповідно за статтею 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути викладено, зокрема, підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що його описова частина містить стислий виклад клопотання відповідача щодо наявності виняткових обставин як підстави в частині зменшення розміру пені з посиланням на відповідні докази (баланси (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2015 та на 31.12.2015, фінансовий звіт про фінансові результати відповідача за 2015 рік та за 1 півріччя 2015 року).

Місцевий господарський суд, зменшуючи розмір належних до стягнення пені, застосував приписи частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, встановивши, що відповідач є акціонерним товариством, 99% акцій яких належить державі, основним видом діяльності відповідача є виробництво та постачання теплової енергії населенню, медичним та освітнім закладам, бюджетним установам, припинити постачання яким він не може, а основною причиною скрутного фінансового положення підприємства є значна заборгованість споживачів за надані населенню міста послуги з теплопостачання. Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором спричинене не зловживанням відповідачем своїми правами, а об'єктивними обставинами, які унеможливили своєчасну оплату заборгованості, що полягали у несвоєчасному розрахунку споживачів із відповідачем, та як наслідок стали причиною збитковості товариства. Сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й можливість постачання теплової енергії споживачам, бюджетним установам, медичним та освітнім закладам, крім того, відповідач визнаючи у повному обсязі суму заявлену до стягнення, вживає всіх заходів, спрямованих на покращення фінансово - економічного стану та виконання зобов'язань за укладеним сторонами договором.

Суди, оцінивши інтереси сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків, тощо, виклавши відповідні обставини у судовому рішенні дійшли цілком обґрунтованого висновку щодо задоволення клопотання відповідача та зменшення суми пені на 50 %.

Доводи позивача про порушення, передбаченого Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд не підтверджено належними доказами та не відповідають змісту постанови апеляційної інстанції, яка містить обґрунтовані мотиви задоволення клопотання відповідача, позивач не спростував вказані висновки суду апеляційної інстанції. Вказуючи на порушення принципів рівності та змагальності сторін, позивач не вказав, які саме його докази та клопотання, наявні у матеріалах справи не врахував суд.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, виклали відповідні обставини та мотиви застосування правових актів у судовому рішенні, а їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 923/2019/15 Господарського суду Херсонської області та рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова