Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.05.2014 року у справі №14/5005/7690/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 14/5005/7690/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаОСОБА_4 (дов. від 23.05.2012 р.)відповідача третьої особи-1не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) ОСОБА_5 (дов. від 12.05.2014 р.), ОСОБА_6 (дов. від 29.12.2013 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р.у справі № 14/5005/7690/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_7доДніпропетровської міської радитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Товариство з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД"; 2. Управління Держземагенства у м. Дніпропетровськупровизнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради № 94/23 від 25.04.2012 р. "Про зміну цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у користуванні у землекористувачів"

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради, за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД", про визнання незаконним і скасування рішення Дніпропетровської міської ради № 94/23 від 25.04.2012 р. "Про зміну цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у користуванні у землекористувачів".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2012 р. у справі № 14/5005/7690/2012 (суддя Панна С.П.) позовні вимоги задоволено.

Приймаючи рішення, суд виходив з тих обставин, що рішення Дніпропетровської міської ради № 94/23 від 25.04.2012 р. "Про зміну цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у користуванні у землекористувачів", є похідним від вже скасованих рішень Дніпропетровської міської ради № 199/41 від 24.12.2008 р. та № 88/17 від 30.11.2011 р. , та дійшов висновку, що не може вважатись дійсним рішення міської ради, яке укладено на виконання іншого незаконного рішення міської ради, неправомірність (незаконність) якого встановлено судом.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 18.02.2014 р. (колегія суддів: головуючий Пархоменко Н.В., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2012 р. залишив без змін з тих же підстав.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 відмовити.

В обґрунтування скарги ТОВ "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" посилається на неповне та неналежне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають істотне значення для справи, а також невідповідність висновків судів цим обставинам, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення Дніпропетровської міської ради №94/23 від 25.04.2012 р. прийнято з урахуванням рішень міської ради № 199/4 від 24.12.2008 р. та № 88/17 від 30.11.2011 р., а не на їх виконання, які, до того ж, були чинними на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення.

Крім того, ТОВ "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" стверджує, що позивач у справі - Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 не є учасником корпоративних відносин, а справа має публічно-правовий характер, що є підставою для припинення провадження у справі відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржник вважає, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 не мала підстав для звернення до суду з даним позовом у розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю, на думку скаржника, порушеного права.

Дніпропетровська міська рада надала до Вищого господарського суду України письмові пояснення по справі № 14/5005/7690/2012, в яких підтримує доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" та зазначає, крім того, що позивачем у даній справі обрано спосіб захисту порушеного права, який не передбачений ні статтею 152 Земельного кодексу України, ні статтею 16 Цивільного кодексу України, та просить вказану касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р., прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 просить у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" відмовити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. залишити без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права та у відповідності до встановлених судами обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та третьої особи-1, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_7, яка зареєстрована у якості Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області, є власником гаражу АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом на право власності на гараж НОМЕР_1, виданим 25.05.2000 р. та зареєстрованим за № 1417-562 в реєстровій книзі № Г-41, на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської районної ради міста Дніпропетровська № 61 від 21.01.2000 р.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 440/2 від 19.06.2002 р. було затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та передано ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0022 га в оренду строком на 10 років для обслуговування гаража по його фактичному розміщенню за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано останню протягом 30 днів з моменту прийняття цього рішення укласти з Дніпропетровською міською радою в установленому порядку договір оренди земельної ділянки.

На виконання рішення Дніпропетровської міської ради № 440/2 від 19.06.2002 р. між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_7 21.07.2002 р. було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0022 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, за умовами якого вказана земельна ділянка передана в оренду до 19.06.2012 р.

21.07.2002 р. договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 1491 та зареєстрований Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів 22.07.2002 р. за № 1966.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 30/17 від 25.05.2007 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" було погоджено місце розташування багатофункціонального комплексу по АДРЕСА_1, а також затверджено містобудівне обґрунтування розташування багатофункціонального комплексу з апартаментами та вбудованими приміщеннями консульства держави Азербайджан.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 100/39 від 26.11.2008 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва 1 черги багатофункціонального комплексу на території по АДРЕСА_1 строком на 1 рік з дати прийняття цього рішення згідно зі схемою, що додається.

Відповідно до окремих умов, визначених у висновку щодо місця розташування об'єкта Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів, від 05.06.2007 р. та додатку до висновку щодо місця розташування об'єкта від 18.10.2007 р., на підставі якого було винесене рішення Дніпропетровської міської ради № 100/39 від 26.11.2008 р., на Товариство з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" було покладено обов'язок до погодження місця розташування об'єкта у встановленому порядку отримати згоду ОСОБА_7 на вилучення земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:084:0013).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 199/41 від 24.12.2008 р. було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, вилучено земельну ділянку площею 0,4625 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСТАР" ЛТД, передано вказану земельну ділянку в оренду строком на 15 років Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" по фактичному розміщенню адміністративної будівлі та господарчих споруд по АДРЕСА_1.

06.02.2009 р. на виконання рішення Дніпропетровської міської ради № 199/41 від 24.12.2008 р. між міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 06.02.2009 р. нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 452 та зареєстрований в Державному реєстрі земель 09.02.2009 р. за № 040910400148.

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди земельної ділянки від 06.02.2009 р. Дніпропетровська міська рада як орендодавець передає, а ТОВ "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" як орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:084:0002.

Згідно пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки договір укладено на п'ятнадцять років.

30.11.2011 р. рішенням Дніпропетровської міської ради № 88/17 Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення для будівництва багатофункціонального комплексу з апартаментами і вбудованими приміщеннями консульства держави Азербайджан по АДРЕСА_1.

Вищенаведені факти були встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 р. у справі № 39/5005/4524/2012 і відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не повинні доводитися знову при вирішенні спору у даній справі, в якій беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 р. у справі № 39/5005/4524/2012, залишеним в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012 р., позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 задоволені, рішення Дніпропетровської міської ради № 199/41 від 24.12.2008 р. та № 88/17 від 30.11.2011 р. були визнані незаконними та скасовані, договір оренди земельної ділянки від 06.02.2009 р., укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД", визнаний недійсним.

Суди у справі № 39/5005/4524/2012 дійшли висновку, що технічна документація щодо надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" була розроблена без отримання згоди суміжного землекористувача - ОСОБА_7, отже, рішення Дніпропетровської міської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду по фактичному розміщенню адміністративної будівлі та господарчих споруд" від 24.12.2008 р. № 199/41 прийняте з порушенням приписів статті 56 Закону України "Про землеустрій" та статті 198 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим і договір оренди земельної ділянки від 06.02.2009 р., укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" вчинений з порушенням порядку передачі вказаної земельної ділянки в оренду, встановленого земельним законодавством, та з порушенням прав позивача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7.

Крім того, судами у справі № 39/5005/4524/2012 встановлено, що рішення Дніпропетровської міської ради № 88/17 від 30.11.2011 р. "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення для будівництва багатофункціонального комплексу з апартаментами і вбудованими приміщеннями консульства держави Азербайджан по АДРЕСА_1" прийнято з порушенням порядку, встановленого земельним законодавством, а також приписів статті 5 Закону України "Про основи містобудування" - без врахування вимог історико-містобудівного обґрунтування та його відображення в історико-архітектурному опорному плані у зв'язку зі зміною цільового призначення та розміру вказаної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.04.2012 р. Дніпропетровською міською радою було винесено рішення № 94/23 "Про зміну цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у користуванні землекористувачів", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений Комунальним підприємством "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру", змінено цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,4625 га, кадастровий номер 1210100000:06:084:0002, визначивши його як "земельна ділянка для будівництва та обслуговування багатофункціонального комплексу з апартаментами і вбудованими приміщеннями консульства держави Азербайджан", спірну земельну ділянку віднесено до земель житлової та громадської забудови, тощо.

Рішення № 94/23 від 25.04.2012 р. було винесено міською радою на виконання рішення Дніпропетровської міської ради № 88/17 від 30.11.2011 р., договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 р. № 39/5005/4524/2012, про що зазначено у преамбулі вищезазначеного рішення.

Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржуване Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 рішення Дніпропетровської міської ради № 94/23 від 25.04.2012 р. "Про зміну цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у користуванні у землекористувачів" приймалось міською радою на підставі рішень Дніпропетровської міської ради № 199/41 від 24.12.2008 р. та № 88/17 від 30.11.2011 р., визнаних недійсними та скасованих в межах справи господарського суду Дніпропетровської області № 39/5005/4524/2012 р., та є похідним від вказаних рішень міської ради.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не можна вважати дійсним рішення міської ради, яке укладено на виконання іншого незаконного рішення міської ради, неправомірність (незаконність) якого встановлено судом.

Виходячи зі змісту статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Абзацом 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засідання ради - сесії.

Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, у зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 р. у справі № 39/5005/4524/2012, яке набуло законної сили, були визнані незаконними і скасовані рішення Дніпропетровської міської ради від 24.12.2008 р. № 199/41 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду по фактичному розміщенню адміністративної будівлі та господарчих споруд" та рішення Дніпропетровської міської ради від 30.11.2011р. № 88/17 "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення для будівництва багатофункціонального комплексу з апартаментами і вбудованими приміщеннями консульства держави Азербайджан по АДРЕСА_1", та, крім того, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 06.02.2009 р. між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "3 іноземними iнвестицiями "К.А.С. ЛТД", суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку, що похідне від вказаних рішень міської ради рішення Дніпропетровської міської ради № 94/23 від 25.04.2012 р. "Про зміну цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у користуванні землекористувачів", є незаконним та підлягає скасуванню.

Стосовно доводів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД", колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Питання правомірності подання позовної заяви Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 в межах господарського процесу досліджувалося судами всіх інстанцій у справі № 39/5005/4524/2012. В судових рішеннях по вказаній справі, прийнятих з аналогічного спору між тими самим сторонами, судами було встановлено, що позивач у такому спорі, здійснюючи підприємницьку діяльність, може використовувати все належне йому на праві власності майно, що є особливістю правового статусу фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Незалежно від того в статусі фізичної особи чи Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 були набуті права та обов'язки стосовно об'єкту нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований зазначений об'єкт нерухомості, ОСОБА_7 має право вчиняти дії щодо останнього та може користуватися вказаними правами, відповідати за обов'язками та захищати порушені права і як фізична особа, і як суб'єкт підприємницької діяльності.

Щодо підсудності даної справи слід зазначити, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам, а тому доводи скаржника про те, що дана справа має публічно-правовий характер, у зв'язку з чим провадження у ній підлягає припиненню відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, до уваги не приймаються.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та спростовуються встановленими обставинами та наявними доказами.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції, якою підтримано рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі № 14/5005/7690/2012 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова