Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.03.2017 року у справі №910/12913/16
Ухвала КГС ВП від 18.01.2018 року у справі №910/12913/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 910/12913/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі№ 910/12913/16 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доТовариства з обмеженою відповідальністю "Константа вінст" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаФонд гарантування вкладів фізичних осібтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_4провизнання договору недійснимв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Ковалик В.В., дов.№ 783/03 від 30.01.2017

- відповідача: не з'явилися

- третьої особи 1: Башаров В.Є., дов.№ 27-28342/16 від28.12.2016

- третьої особи-2: ОСОБА_7, дов.№ 250 від 09.09.2016

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа вінст" про визнання недійсним нікчемний договір відступлення права вимоги № 2-2013 від 24.10.2013, укладений між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Константа вінст"; застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, шляхом визнання за ПАТ "Брокбізнесбанк" права вимоги за кредитними договорами № 07Ф-137 від22.08.2008, № 07Ф-156 від 22.08.2008, № 07Ф-160 від 22.08.2008, № 08Ф-185 від 06.10.2008, № 08Ф-215 від 30.12.2008, що було відступлене за договором відступлення права вимоги № 2-2013 від 24.10.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/12916/16 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 (у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203, 215, 514 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 910/12913/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що умови оспорюваного договору відступлення права вимоги суперечать ст. 514 ЦК України, а також, що договір відступлення права вимоги № 2-2013 від 24.10.2013 є нікчемним відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Третя особа-2 - ОСОБА_4, надав пояснення на касаційну скаргу, вважає її доводи необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 22.08.2008 між АБ "Брокбізнесбанк" (в подальшому змінено найменування на ПАТ "Брокбізнесбанк" (далі - позивач, банк) та ОСОБА_8 укладено Кредитний договір № 07Ф-137, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 16 000 000,00 грн на строк з 22.08.2008 до 22.08.2018 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

22.08.2008 між позивачем та ОСОБА_9 укладено Кредитний договір № 07Ф-160, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 19 500 000,00 грн на строк з 22.08.2008 до 22.08.2018 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

22.08.2008 між банком та ОСОБА_10 укладено Кредитний договір № 07Ф-156, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 17 900 000,00 грн на строк з 22.08.2008 до 22.08.2018 зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

06.10.2008 між банком та ОСОБА_4 (далі - третя особа-2) укладено Кредитний договір № 08Ф-185, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 85 557 064,68 грн на строк з 06.10.2008 до 07.10.2019 зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 15 % річних для споживчих цілей.

30.12.2008 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 08Ф-215, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 125 401 639,34 грн на строк з 30.12.2008 до 28.12.2018 зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 15 % річних для споживчих цілей.

В подальшому, 22.12.2008 між ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено Договори № 07Ф-160-8, № 07Ф-156-8, № 07Ф-137-8 про переведення боргу, відповідно до умов яких, вказаними особами здійснено переведення боргу за Кредитними договорами № 07Ф-160, № 07Ф-156, № 07Ф-137 на ОСОБА_4

24.10.2013 між ПАТ "Брокбізнесбанк" (далі - цедент) та ТОВ "Константа Вінст" (далі - відповідач, цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги № 2-2013, відповідно до умов якого, у випадку настання відкладальної обставини, визначеної у п. 1.3 Договору, в день наступний за днем настання відкладальної обставини, цедент передає, а цесіонарій приймає всі права вимоги за Кредитними договорами № 07Ф-137 від 22.08.2008, № 07Ф-160 від 22.08.2008, № 08Ф-185 від 06.10.2008, № 08Ф-215 від 30.12.2008, № 07Ф-156 від 22.08.2008.

Відповідно до п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги відкладальною обставиною за цим Договором є несплата позичальником заборгованості за Кредитом та/або нарахованими процентами за Кредитним договором, визначеними у п. 1.1 цього Договору до 16.01.2014 (включно).

Згідно з п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги, право вимоги за Кредитним договором вважається переданим в день, наступний за днем настання відкладальної обставини, визначеної в п. 1.3 цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору про відступлення права вимоги, визначено, що загальна вартість права вимоги за Кредитним договором на момент відступлення кредитної заборгованості, буде дорівнювати сумі заборгованості за Кредитним договором, а саме заборгованості позичальника по поверненню основного боргу (кредиту) та нарахованих і не сплачених процентів за Кредитом, станом на 17.01.2014. У випадку якщо позичальником з моменту укладення цього Договору не буде проведено часткове погашення кредиту у будь-якій сумі або не будуть сплачені проценти у будь-якій сумі, загальна вартість права вимоги за Кредитним договором станом на 17.01.2014 становитиме 406 843 560,14 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору про відступлення права вимоги, за відступлення права вимоги за Кредитним договором цесіонарій сплачує цеденту грошову суму: 3.1.1 у випадку оплати вартості відступлення права вимоги за Кредитним договором в день переходу права вимоги до цесіонарія до 16.00 години - у розмірі 406 638 560,14 грн; 3.1.2 у випадку оплати вартості відступлення права вимоги за Кредитним договором після терміну, зазначеного в п. 3.1.1 - у розмірі 406 843 560,14 грн.

Пунктом 3.2 Договору про відступлення права вимоги визначено, що цесіонарій зобов'язаний у строк до 17.01.2024 сплатити цеденту грошову суму, визначену у п. 3.1 цього Договору шляхом безготівкового перерахування на рахунок цедента № НОМЕР_1 (валюта - 980), відкритий в АТ "Брокбізнесбанк", МФО 300249.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного його виконання сторонами (п. 5.1 Договору про відступлення права вимоги).

20.01.2014 банком та відповідачем підписано акт приймання-передачі оригіналів документів згідно Договору відступлення права вимоги № 2-2013 від 24.10.2013.

На підставі Постанови Правління НБУ від 28.02.2014 року №107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 28.02.2014 прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Брокбізнесбанк" з 03.03.2014.

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 "Про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку на період з 11.06.2014 до 10.06.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.05.2015 № 103 строк здійснення процедури ліквідації АТ "Брокбізнесбанк" продовжено на 1 рік до 10.06.2016 включно, а рішенням від 02.06.2016 № 896,- на два роки до 10.06.2018 включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним нікчемного договору про відступлення права вимоги та застосування наслідків недійсності цього правочину, позивач у позовній заяві послався на те, що оспорюваний ним правочин є нікчемним з підстав, передбачених п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій за результатами оцінки поданих сторонами доказів у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України дійшли висновку, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про відчуження права вимоги до боржника за ціною, яка є нижчою від звичайних цін на аналогічне майно, а також, що останнім не доведено надання переваг відповідачу внаслідок укладення спірного договору, які прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 29.12.2014 № 12064, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" повідомлено ТОВ "Константа Вінст" про нікчемність Договору відступлення права вимоги № 2-2013 від 24.10.2013, укладеного між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Константа Вінст".

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" листом вих.№ 201 від 06.01.2016 надіслано ТОВ "Константа Вінст" повідомлення про нікчемність договору про відступлення права вимоги № 2-2013 без посилань на конкретні ознаки нікчемності.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 16.05.2013) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Тобто, у ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведено спеціальні підстави нікчемності правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

І саме ці спеціальні підстави нікчемності правочинів, які викладені у ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (п.п. 2, 3 ч. 2 статті), покладені в обґрунтування позовних вимог.

Разом з тим, виходячи з підстав позову та положень ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", необхідною передумовою для визнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є наявність рішення уповноваженої особи Фонду про виявлення нікчемного правочину.

При цьому, з аналізу вказаної статті (у редакції, яка діяла на момент запровадження у ПАТ "Брокбізнесбанк" тимчасової адміністрації), вбачається, що уповноважена особа Фонду була наділена правом заявляти про нікчемність правочинів (договорів) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації, тобто у період з 03.03.2014 по 02.04.2014, а сама тимчасова адміністрація діяла по 10.06.2014.

Проте, доказів прийняття уповноваженою особою Фонду у тридцятиденний строк з дня початку тимчасової адміністрації рішення про нікчемність спірного договору позивачем суду не надано.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, повідомлення про нікчемність спірного договору направлено уповноваженою особою Фонду вже поза межами тимчасової адміністрації.

Водночас, з урахуванням позовних вимог, застосування наслідків недійсності правочину в рамках ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можливе лише у разі визнання правочину нікчемним у рамках вказаної статті.

Вищезазначені наслідки (недійсність правочину) є похідними від наявності нікчемного правочину. Відсутність рішення про нікчемність правочину не дає підстав для застосування наслідків його недійсності.

За таких обставин, відсутність рішення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію про нікчемність спірного правочину унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання недійсним нікчемного договору про відступлення права вимоги та застосування наслідків недійсності цього правочину з підстав, передбачених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи викладене вище, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, банк не позбавлений права з інших підстав звернутися з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/12913/16.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва 26.09.2016 у справі № 910/12913/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова