Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 906/957/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Житомирської області від 07.11.2016 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2016

зі справи № 906/957/16

за позовом Товариства

до комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради, смт Озерне Житомирського району Житомирської області (далі - Підприємство),

про стягнення 236 849,54 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Остапенко В.М.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 236 849, 54 грн., з яких: 141 301,87 грн. "інфляційних"; 11 335,38 грн. - 3 % річних; 84 212,29 грн. пені.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.11.2016 (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (колегія суддів у складі: Гудак А.В. - головуючий, Бучинська Г.Б. і Олексюк Г.Є.): позов задоволено частково; зменшено розмір пені, яка стягується з Підприємства на користь Товариства, до 75 791, 06 грн.; з Підприємства стягнуто на користь Товариства: 75 791, 06 грн. пені; 141 301, 87 грн. "інфляційних"; 11 335, 38 грн. - 3% річних; 3 552, 74 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині відмови у стягненні 8 421, 23 грн. пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з "Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" на користь Товариства відповідну суму пені, а в іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін, судові витрати покласти на Підприємство". Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 4, 42, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

28.11.2013 Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 577/14-БО-10 (далі - Договір), відповідно до якого:

- продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти у власність та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);

- продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 828,75 тис.куб. м (пункт 2.1);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3);

- акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4);

- ціна за 1000 куб.м газу становить 3 459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою -17%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 17% - 50,25 грн., всього з ПДВ- 345,85 грн. До сплати за 1 000 куб.м природного газу - 3 823,78 грн., крім того, ПДВ - 17% - 650,04 грн., всього з ПДВ - 4 473,82 грн. (пункт 5.2);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);

- у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2).

Додатковими угодами до Договору від 28.01.2014 №1, від 23.04.2014 №2, від 14.05.2014 №3, від 12.06.2014 №4, від 10.09.2014 №5, від 06.11.2014 №6, від 11.12.2014 №7 сторони вносили зміни до пункту 5.2 Договору, збільшуючи ціну газу за 1000 куб.м.

На виконання умов Договору протягом січня-грудня 2014 року позивачем передано природний газ на загальну суму 2 671 531,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі.

Підприємство сплатило вартість поставленого в повному обсязі газу з порушенням встановлених Договором строків.

На дату звернення Товариства з позовом до суду заборгованість за Договором за поставлений у 2014 році природний газ Підприємством погашена повністю.

Суди попередніх інстанцій (згідно із здійсненим ними перерахунком) дійшли висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 11 335,38 грн. - 3% річних та "інфляційних втрат" у сумі 141 301,87 грн. є обґрунтованими.

Вимога про стягнення з відповідача пені (згідно із здійсненим судом перерахунком) є обґрунтованою в сумі 84 212,29 грн.

Зменшуючи розмір пені на 10%, суди попередніх інстанцій врахували те, що: Підприємство є єдиним постачальником теплової енергії в смт Озерне; збитковість діяльності Підприємства вбачається зі звіту про фінансові результати за 2016 рік; Підприємство розрахувалося за природний газ у повному обсязі, не допустивши при цьому тривалого прострочення виконання зобов'язання; єдиним джерелом розрахунків у 2014 році за отриманий природний газ за Договором було отримання коштів від бюджетних установ, організацій та інших споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків - наявність заборгованості споживачів (населення та бюджетних установ) перед Підприємством; заборгованість виникла через недофінансування бюджетних установ та організацій з державного бюджету України.

З урахуванням викладеного суди вважали за можливе зменшити розмір пені на 10 % та стягнути з Підприємства пеню в сумі 75 791,06 грн.

Суд апеляційної інстанції з приводу доводів Товариства про те, що зменшення розміру пені завдає йому збитків і що при зменшенні пені суди не дослідили спричинені йому цим негативні наслідки, зазначив, що під час вирішення даного спору Товариством не подано доказів, які підтверджували б наявність у останнього збитків, спричинених простроченням саме з боку Підприємства.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктами 3 та 6 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Попередні судові інстанції з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши: факт погашення відповідачем заборгованості з оплати отриманого від позивача природного газу без тривалого прострочення виконання зобов'язань; збитковість діяльності Підприємства; те, що єдиним джерелом розрахунків у 2014 році за отриманий природний газ за Договором було отримання коштів від бюджетних установ, організацій та інших споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків - наявність заборгованості споживачів (населення та бюджетних установ) перед Підприємством, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про як обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість і допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені, що не суперечить нормам матеріального і процесуального права та є правом господарського суду при прийнятті рішення.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень в їх оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 07.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 зі справи № 906/957/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець