Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.02.2017 року у справі №905/3332/15
Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №905/3332/15
Постанова ВГСУ від 02.08.2016 року у справі №905/3332/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 905/3332/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Гольцової Л.А.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"М-Брок"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року

та на ухвалу господарського суду Донецької області від 18 листопада 2016 року

у справі № 905/3332/15

господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово

інвестиційний банк"

до Публічного акціонерного товариства "Завод по обробці кольорових металів"

про стягнення заборгованості в сумі 161 602 651,88 грн.

та за зустрічним

позовом Публічного акціонерного товариства "Завод по обробці кольорових металів"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово

інвестиційний банк"

про внесення змін до договору

за участю представників

позивача - Гладіліна О.В.

відповідача- не з'явився

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"М-Брок" не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод по обробці кольорових металів" про стягнення заборгованості в сумі 161.602.651,88 грн.

Публічне акціонерне товариство "Завод по обробці кольорових металів" звернулось із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про внесення змін до договору. Позов прийнято до провадження у даній справі.

16 листопада 2016 року до господарського суду Донецької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "М-БЛОК", як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Публічного акціонерного товариства "Завод по обробці кольорових металів" про визнання кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії " 20-0350/2-1 від 23 лютого 2011 року недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 листопада 2016 року (суддя Бокова Ю.В.) залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року (судді Ушенко Л.В., Геза Т.Д., Дучал Н.М.) у справі №905/3332/15 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на підставі п.п. 4,6 ч. 1 ст. 63 ГПК України повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "М-БРОК" без розгляду.

Не погодившись з зазначеними ухвалою та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія"М-Брок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 18 листопада 2016 року, та прийняти нове рішення, яким допустити Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія"М-Брок" до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору; прийняти до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"М-Брок" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" та Публічного акціонерного товариства "Завод по обробці кольорових металів" про визнання кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-0350/2-1 від 23 лютого 2011 року недійсним.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "М-БРОК" звернулося із позовною заявою у справі №905/3332/15, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Публічного акціонерного товариства "Завод по обробці кольорових металів" про визнання кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-0350/2-1 від 23 лютого 2011 року недійним.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступати у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Згідно п. 1.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий лише на підставі, якщо її позовна заява відповідає вимогам, зазначеним у ст. ст. 54-57 ГПК України. Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийняті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК України.

Згідно з п. 3 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Таким чином, сплата судового збору повинна передувати поданню позовної заяви до суду, а докази сплати судового збору - додаватися до позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Рішення щодо звільнення від сплати судового збору може бути прийняте судом за клопотанням сторони під час вирішення питання про прийняття позовної заяви. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "М-БРОК" до місцевого господарського суду не надавало клопотання про звільнення від сплати судового збору, або відстрочення чи розстрочення його сплати з доказами на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законом порядку.

Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, і умовою такого рішення є наявність клопотання сторони та доказів на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Оскільки до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "М-БРОК" не було надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "М-БРОК" без розгляду. За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України ця норма має імперативний характер та покладає на господарський суд обов'язок повернути позовну заяву без розгляду у будь-якому випадку, встановленому в ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Крім того, залучення до участі в якості третьої особи із самостійними вимогами, можливо лише за умови прийняття позовної заяви такої особи до провадження.

Також, згідно п. 2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані під час подання позовної заяви надіслати сторонам її копії та додані до неї документи відповідно до кількості відповідачів листом з описом вкладення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "М-БРОК" не надало суду доказів направлення позовної заяви та доданих до неї документів іншим сторонам, тому місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви третьої особи, що заявляє самостійні вимоги, без розгляду з посиланням на ч.6 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "М-Брок" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року у справі № 905/3332/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Л. А. Гольцова

С. С. Самусенко