Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року Справа № 916/1985/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Ходаківська І.П.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р. у справі господарського суду№916/1985/14 Одеської області за позовом ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" доТОВ "Одетекс"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 7 714,79грн. пр. Ярема І.В. - дов. б/н від 07.08.14р. не з'явився

Розпорядженням №03-05/14 від 13.01.2015 змінено склад колегії суддів у справі №916/1985/14, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б., утворено колегію суддів у складі головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова М.В, Данилова Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Одетекс" про стягнення грошових коштів у сумі 7714,79грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами у справі договору №2090/3 від 19.10.2006 та додатків до нього за період з 15.07.2011 по 15.09.2011 перевищив допустиму величину концентрації речовин у стічних водах з коефіцієнтом кратності 4,76, у зв'язку з чим відповідно до п.4.9, 4.10 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007р. №632, повинний сплатити позивачеві грошові кошти в сумі 7714,79грн. за скидання стічної води з перевищенням допустимих величин концентрації забруднюючих речовин.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2014р. (судді Літвінов С.В., Зайцев Ю.О., Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р. (судді Шевченко В.В., Головей В.М., Колоколов С.І.) у задоволені позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що відбір проб стічних вод, за результатами якого проводився хімічний аналіз, був проведений з порушеннями п.п.9.9 та 10.4 Правил, а саме: за відсутності уповноваженої (відповідальної) особи з боку відповідача, та сам акт не містить належних відомостей щодо місця проведення відбору, посуду, який використовувався, об'єму проби, який повинен бути не менше ніж 1000 мл., невідомих умов транспортування та зберігання проби до проведення аналізу, а тому вказаний акт (аналіз стічної води) не може служити належним доказом про скидання відповідачем у комунальну каналізацію стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ТОВ "Одетекс" відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не направив, не скористався своїм правом прийняти участь у розгляді справи в суді касаційної інстанції, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті у відповідності із ст.111-2 ГПК України.

Заслухавши присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.10.2006 між сторонами укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №2090/3, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з подачі питної води на об'єкти відповідача, а також надати послуги по прийманню стічних вод, які скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, а останній зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов укладеного договору, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомгоспу України від 01.07.1994р. №65, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затверджених наказом Держжитлокомгоспу України від 05.07.1995р. №30, Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №87/А-98 від 09.02.98р. та технічними умовами, діючим ГОСТ, законом України "Про житлово-комунальні послуги", іншими нормативними актами.

Згідно із п.7.3 договір набирає чинності з 19.10.2006р. та діє до 31.12.2010р.

Договір вважається пролонгованим на 5 років, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін, і оскільки нема доказів щодо припинення вказаного договору, то суди дійшли висновку, що він є діючим на час розгляду справи.

Відповідно до п.2.4.2 договору відповідач зобов'язаний здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені Правилами приймання стічних вод.

Пунктом 3.9 договору сторонами погоджено, що обсяги стоків, що відводяться від товариства з обмеженою відповідальністю "Одетекс", приймаються рівними обсягами спожитої води або визначаються за показниками прибору обліку стоків відповідно до п.21.1 Правил водокористування. Обсяг скинутих Абонентом (відповідачем) зливових стоків визначається розрахунковим шляхом згідно з п.15.9 Правил водокористування.

Відповідно до п.3.10 Договору нарахування платежу за скидання ненормативно-очищених стоків здійснюється у відповідності із Правилами приймання стоків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2007 представниками філії ТОВ "Інфоксводоканал" та абонента ТОВ "Одетекс" головного інженера Улузова В.К. визначено контрольний колодязь перед скиданням стоків у міську каналізацію, про що складено акт № 6675-ТИ.

Також 24.01.2008 представник ТОВ "Одетекс" був ознайомлений з Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, про що був складений акт №189, який підписано представниками обох сторін.

15.09.2011р. представниками філії ТОВ "Інфоксводоканал" у присутності головного інженера відповідача Улузова В.К. була відібрана проба стічної води (шифр 704) за результатами якої складено акт "Аналіз стічної води".

За результатами лабораторних аналізів стічної води за пробою "шифр 704" від 15.09.2011, проведених ВАТ "ІнтерХім", було встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах та відповідно до п.4.9, 4.10 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007р. №632, позивачем було здійснено нарахування відповідачеві платежу за скидання ненормативно-очищених стоків у сумі 7714,79грн.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з приписів ст.235 ГК України, відповідно до якої за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Судами встановлено, що згідно п.2.4.2 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені Правилами приймання стічних вод, а п.3.10 Договору визначено, що нарахування платежу за скидання ненормативно-очищених стоків здійснюється у відповідності із Правилами приймання стоків.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку, що нарахований позивачем відповідачеві платіж за скидання ненормативно-очищених стоків у сумі 7714,79грн. за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією, а протилежні доводи скаржника є помилковими, оскільки не ґрунтуються на законодавстві України та умовах укладеного договору, так як згідно ч.2 ст.237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій керувались, в тому числі, місцевими Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007р. №632, які в матеріалах справи відсутні.

Місцеві Правила приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси були розроблені та затверджені відповідно до Правил приймання стічних вод, підприємств у комунальній та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691.

При цьому як Правилами, затвердженими Держбудом України, так і Місцевими правилами, визначені та встановлені права і обов'язки сторін.

Відповідно до вказаних Правил водоканалу надано право, зокрема, здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають підприємства, проводити обстеження водопровідних і каналізаційних систем та складати акти за результатами цих обстежень, здійснювати раптовий (в будь-який час доби), не погоджений з підприємством заздалегідь, відбір проб, проводити хімічний аналіз проб стічних вод підприємств, робити офіційні висновки про відповідність фактичних концентрацій забруднювальних речовин стічних вод до допустимих.

При цьому п.2.3 Правил Держбуду України передбачено, що абонент має право перевіряти розрахунки допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах свого підприємства, виконані водоканалом, та оскаржувати їх, вимагати роз'яснення по них, брати участь у відборі проб стічних вод, робити паралельний відбір проб.

Так, суди зазначили, що пунктом 9.1 Місцевих правил визначено, що місця та періодичність відбору проб мають бути погоджені з позивачем, а методики проведення аналізів - з органами державного нагляду. Згідно із п.9.4 Місцевих правил позивач має право здійснювати раптовий, не погоджений з відповідачем заздалегідь відбір проб для контролю за якістю та кількістю стічних вод, що скидаються. При цьому плановий відбір проб здійснюється позивачем один раз в два місяця.

Згідно п.10.1 Місцевих правил відбір проб здійснюється у контрольному колодязі, тобто колодязі на каналізаційному випуску підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора.

Пунктами 10.6-10.8 Місцевих правил встановлено, що перш ніж взяти пробу, посуд слід обполоснути водою, що відбирається. Тип пробовідбірного устрою вибирається з урахуванням мети дослідження і способу відбору стічних вод на підприємстві, в організації, установі. Як пробовідбірний посуд слід використовувати хімічно стійкий до стічної води, що використовується, посуд місткістю, що забезпечує визначення всіх запланованих компонентів. Згідно із п.10.4 Місцевих правил - об'єм проби повинен бути не менше ніж 1000 мл.

Також суди послались на Національний стандарт України "Якість води", "Відбирання проб", щодо зберігання та поводження з пробами (ДСТУ ISO 5667-3-2001), яким передбачено, що води, особливо поверхневі і майже усі, що скидаються як стічні води, чутливі до різного роду фізичних, хімічних чи біологічних реакцій, що можуть мати місце в період між відбиранням проби і аналізуванням. Природа і інтенсивність таких реакцій часто є така, що у випадку, коли не прийнято необхідних запобіжних заходів перед або під час транспортування і в період зберігання проби в лабораторії до аналізування, концентрація визначуваної речовини буде відрізнятися від початкової, яка була під час відбирання проб.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зі змісту Акту відбору проб від 15.09.2011 не вбачається місця проведення відбору проби, посуду, який використовувався, що посуд перед відбором проби був ополоснутий, об'єм проби був більше ніж 1000 мл, та жодної інформації щодо об'єму відбору проби стоків у даному акті взагалі не зазначено, а відтак відбір проб було здійснено позивачем з порушенням п.10.4 Місцевих правил, а тому факт скидання відповідачем у комунальну каналізацію стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин визнано судами недоведеним належними та допустимими доказами у розумінні ст.34 ГПК України.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки пункт 7.8 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України 19.02.2002 №37, встановлює лише те, що відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу, що фіксується у спеціальному Журналі або Акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник підприємства-абонента.

При цьому зазначені Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації населених пунктів України не містять переліку обов'язкових даних, які повинні бути занесені до спеціального Журналу або відображені в Акті; не встановлено цими Правилами також і зразку запису у Журналі або обов'язкової форми Акту.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи містять такий перелік обов'язкових даних, які повинні бути занесені до спеціального Журналу або відображені в Акті, та чи встановлено зразок запису у Журналі або обов'язкову форму Акту у Місцевих правилах приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, які в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не з'ясували, якими нормами права передбачено форма та зміст запису у Журналі або акту "Аналіз стічної води", а тому відхилення судами вказаного акту не відповідає позиції, викладеній у п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", яким передбачено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Суди попередніх інстанцій також послались на те, що акт "Аналіз стічної води", не може бути об'єктивним доказом перевищення ДК, оскільки позивачем не надані результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища у відповідності до вимог п.7.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальній та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37.

З таким висновком судів попередніх інстанцій не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки п.7.6 вказаних Правил передбачено, що для визначення вмісту забруднень у стічних водах Підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації, тобто даною нормою передбачена можливість використання даних для визначення вмісту забруднень у стічних водах підприємств як лабораторій Водоканалу, так і інших лабораторій, акредитованими у даній галузі акредитації.

Не передбачає дана норма обов'язкового одночасного проведення двох і більше лабораторних досліджень, а саме лабораторією Водоканалу та іншою лабораторією, акредитованою у даній галузі акредитації.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що акт "Аналіз стічної води" підписаний зі сторони відповідача головним інженером Улузовим В.К. без застережень та зауважень, а в матеріалах справи відсутні будь які докази оскарження вказаного акту, що передбачало б непогодження відповідача зі змістом даного акту, або з порядком проведення відбору проб стічних вод.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що відбір проб стічних вод, за результатами якого проводився відповідний хімічний аналіз, був проведений позивачем за відсутності уповноваженої (відповідальної) особи відповідача, оскільки позивачем не надано доказів того, що головний інженер Улузов В.К. в відповідній Анкеті водокористувача визначений як уповноважений та відповідальний за водокористування та взаємовідносини з позивачем з питань водокористування і розрахункам.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Правила приймання стічних вод підприємств у комунальній та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, не містять приписів щодо обов'язкової наявності Анкети водокористувача та відомостей у цій анкеті, а Місцеві правила у справі відсутні.

Також, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п.9.10 Місцевих правил при виявленні перевищення допустимих концентрацій забруднень, установлених договором або цими правилами приймання, Водоканал після отримання аналізу направляє абоненту повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом) у термін в міру необхідності, але не більше 30 діб, а в порушення п.9.10 вказаних Правил позивач не направив на адресу відповідача повідомлення про виявлене перевищення допустимих концентрацій.

Проте, судами не надано ніякої правової оцінки Списку рекомендованих листів (результатів аналізів), переданих позивачем до поштового відділення, в якому серед інших підприємств зазначено найменування та адреса відповідача ТОВ "Одетекс" ( т.1 а.с.14).

Також суди як на підставу для відмови в задоволенні позову послались на те, що при укладенні спірного договору у 2006 році позивач не встановлював та не інформував відповідача щодо допустимих концентрацій для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися останнім в систему каналізації, тобто при укладанні договору позивачем взагалі не було встановлено абоненту (відповідачеві) кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації, що є порушеннями розділу 2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальній та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальній та відомчі системи каналізації населених пунктів України встановлено порядок визначення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, а у Додатках до цих Правил встановлені допустимі величини показників якості стічних вод, і якщо Водоканал не встановлював та не інформував відповідача щодо допустимих концентрацій для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися ТОВ "Одетекс" в систему каналізації, то водокористувач має керуватись нормами, встановленими Правилами.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити усі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р. у справі №916/1985/14 господарського суду Одеської області та рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2014р. скасувати.

Справу №916/1985/14 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

Т. Данилова