ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Справа № 920/985/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р.у справі№920/985/13 господарського суду Сумської областіза позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"доФОП ОСОБА_4простягнення 22 005,73 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : Домбровський С.І. (дов. №2632-ню від 14.06.2013р.);

від відповідача : не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.07.2013р. у справі №920/985/13 (суддя Резніченко О.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Камишева Л.М.) позов задоволено частково: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна Залізниця" 21659,81грн. боргу, 211,75грн. пені, 1710,01грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 22.07.2013р. і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. та винести нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішенням господарського суду Сумської області від 17.01.2013р. у справі №5021/2233/2011 встановлено факт неможливості використання відповідачем орендованого майна у зв'язку з встановленням позивачем металевого паркану, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню, у зв'язку з чим суди повинні були застосувати норми п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України щодо звільнення від сплати орендної плати.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

03.06.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди державного майна №1306, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Станції Конотоп ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2009р. 1154,88грн.; орендна плата за перший місяць оренди - червень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень та червень місяці 2009 року.

Відповідно до п.п. 3.6, 3.7 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно з п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.1 договору його укладено строком на один рік, що діє з 03.06.2009р. до 02.06.2010р.

Відповідно до ст. 10.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; у разі смерті орендаря.

Згідно з п. 10.10 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до п. 10.11 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

03.06.2009р. за актом приймання-передавання орендованого майна Станцією Конотоп ДТГО "Південно-Західна залізниця" (балансоутримувачем) передано відповідачу на підставі договору оренди державного майна №1306 від 03.06.2009р. державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1.

Договір оренди №1306 від 03.06.2009р. припинив свою дію в силу закону та умов договору 02.06.2010р., що не заперечується сторонами.

Проте, у зв'язку із порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо повернення балансоутримувачу орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди (02.06.2010р.) та невиконанням зобов'язань щодо сплати орендної плати до повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з останнього на користь ДТГО "Південно-Західна залізниця" 21659,81грн. заборгованості з орендної плати та 345,92грн. пені, які нараховані позивачем за період з 01.05.2010р. по 30.04.2013р.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявними у справі доказами підтверджено факт неповернення відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому умовами п.п. 10.10., 10.11 договору оренди №1306 від 03.06.2009р., та факт знаходження належної відповідачу будівлі кафе на орендованому майні станом на травень 2013р., що відповідно до п. 3.11 договору оренди є підставою для стягнення орендної плати у спірний період.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2010р. по 30.04.2013р. в сумі 21659,81грн. та пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 345,92грн. згідно з п.п. 3.7, 3.11 договору оренди №1306 від 03.06.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Підставою припинення договору оренди є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт невиконання відповідачем умов договору оренди щодо повернення орендованого майна у разі припинення договору у термін і в порядку, передбаченому п.п. 10.10, 10.11 договору оренди №1306 від 03.06.2009р. (за актом приймання-передавання, з моменту підписання якого майно вважається поверненим балансоутримувачу).

Зокрема, господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що рішенням господарського суду Сумської області від 12.10.2010р. у справі №11/101-10 (з врахуванням ухвали господарського суду Сумської області від 04.04.2011р.) у зв'язку з неповерненням орендованого майна балансоутримувачу після припинення договору оренди №1306 від 03.06.2009р. відповідача було зобов'язано повернути балансоутримувачу державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору оренди державного майна №1306 від 03.06.2009р., оформивши передачу відповідним актом приймання-передавання.

Відповідно до ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

З огляду на викладене, з врахуванням умов п. 3.11 договору оренди (яким передбачено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату у разі припинення договору оренди до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно), висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати у спірний період є законними і обґрунтованими.

Доводи відповідача про неможливість використовувати орендоване майно у зв'язку зі встановленням позивачем металевої огорожі цілком правомірно не було взято до уваги господарськими судами, оскільки, як встановлено господарськими судами, рішенням господарського суд Сумської області від 27.05.2013р. у справі №920/708/13 за позовом Конотопського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі ДТГО "Південно-західна залізниця" до ФОП ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (тобто за участю тих самих сторін) встановлено (і не заперечується відповідачем), що належна відповідачу будівля кафе продовжує знаходитися на орендованому відповідачем за договором оренди №1306 від 03.06.2009р. майні (частині першої платформи і привокзальної площі), що перешкоджає позивачеві у здійсненні ним права користування і розпорядження належним йому майном (яке є об'єктом оренди) після закінчення терміну дії договору оренди, у зв'язку з чим відповідача було зобов'язано усунути перешкоди у здійсненні ДТГО "Південно-Західна залізниця" права користування та розпорядження своїм майном шляхом звільнення частини першої пасажирської залізничної платформи №1 та привокзальної площі загальною площею 72,6кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, від належного Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 об'єкту кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" шляхом знесення (демонтажу) останнього.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до порушення господарськими судами норм ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та ст. 762 Цивільного кодексу України у зв'язку з встановленням рішенням господарського суду Сумської області від 17.01.2013р. у справі №5021/2233/2011 факту неможливості використання орендованого майна за призначенням (який відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню і є підставою для застосування п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України щодо звільнення орендаря від сплати орендної плати) не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів, оскільки об'єктом оренди у даній справі є частина першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_1, передані відповідачу в оренду за договором оренди державного майна №1306 від 03.06.2009р. під розміщення кафе, а об'єктом оренди у справі №5021/2233/2011 (на яку посилається відповідач) було інше майно - частина першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, передане відповідачу за іншим договором оренди - №1421 від 30.10.2010р. під розміщення іншого належного відповідачу майна - магазину.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 1.2 договору оренди №1306 від 03.06.2009р. майно передавалось в оренду саме з метою розміщення кафе, а, як встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи, зокрема рішенням господарського суду Сумської області від 27.05.2013р. у справі №920/708/13 (за участю тих самих сторін) і не заперечується відповідачем у спірний період належна відповідачу будівля кафе продовжувала знаходитися на орендованому відповідачем за договором №1306 від 03.06.2009р. майні.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. у справі №920/985/13 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. у справі №920/985/13 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. у справі №920/985/13 - без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді: С. Бакуліна

О. Глос