Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 925/1845/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Фролової Г.М., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановувід 26.02.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/1845/13господарського суду Черкаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Соил"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 46 411,20 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: Крохін С.А. - директор від відповідача:ОСОБА_6 (довіреність від 27.04.2014)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Черкаської області (суддя Кучеренко О.І.) від 22.01.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Агрикова О.В., судді - Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.) від 26.02.2014, у справі № 925/1845/13 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 46 411,20 грн заборгованості та 1 720,50 грн судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.551 ЦК України, ст.ст.215, 795 ЦК України, ч.2 ст.34, ст.ст.36, 104 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соил" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 46 411,20 грн боргу за угодою №16/3 про надання торгового місця на ринку від 01.02.2012.

Судами встановлено таке.

01.02.2012 між ТОВ "Соил" (товариство) та ФОП ОСОБА_4 (підприємець), укладено угоду по наданню торгового місця на ринку №16/3 (угода) (а.с.12-13), за умовами якої, товариство протягом одного року надає ринкові послуги підприємцю для забезпечення функціонування торгового місця, яке розташоване на території автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_1, що відображене в проекті автомобільного ринку та генеральному плані місце АДРЕСА_1, загальною площею 263,7, при умові оплати цих послуг.

Пунктами 1.1. - 1.5. угоди встановлений перелік послуг, які надає товариство, а саме: забезпечує бронювання торгівельних місць; забезпечує зберігання особистих речей та товару підприємця в камерах схову (магазинах, павільйонах); надає інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру; надає консультації спеціалістів; забезпечує місяцями на автостоянках, парковках.

Згідно частини 2 угоди товариство зобов'язано: п.2.1. підтримувати територію ринку в належному санітарно-технічному і протипожежному стані, забезпечувати розвиток матеріально-технічної бази; п.2.3. забезпечувати підприємців на ринку торгівельними місцями за профілем торгівлі; п.2.4. забезпечувати безпечний та безперешкодний рух людей та транспортних засобів, здійснювати контроль за додержанням вимог щодо паркування транспортних засобів згідно правил торгівлі на ринках.

Відповідно до п.3.1. угоди оплата визначається Прейскурантом цін на Авторинку, який знаходиться в адміністрації та на момент підписання договору складає 2 109,60 грн.

Згідно із п.3.2. угоди строк оплати встановлено до 20-го числа поточного місяця за наступний місяць.

Пунктом 4.1. угоди сторони визначили, що відповідач має право вільно торгувати на вказаному торговому місці для торгівлі під час роботи автомобільного ринку протягом одного року із моменту підписання даної угоди тільки виключно наступними товарами: автозапчастинами, автомобільною хімією, автомобільними маслами, автомобільними аксесуарами.

Пунктом 6.3 угоди сторони встановили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом місяця до закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий термін.

За висновком судів угода була продовжена до 01.02.2014, оскільки після її укладання відповідач, не надав жодних заперечень та заяв чи то про зміну, чи то про дострокове розірвання, чи то про припинення дії цієї угоди, що свідчить про її продовження, згідно п.6.3. на той самий термін; угода є договором надання ринкових послуг; угода жодним чином не відповідає примірному договору оренди торгівельного місця і не має ознак договору оренди; угода не містить рахунку собівартості орендної плати, як то встановлено чинним законодавством; угода є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 ГК України, ст.ст.11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковою для виконання сторонами; сторони встановили термін дії угоди, визначили асортимент та вид товарів, визначили розташування торгівельного місця, перелік наданих послуг, а також перебачили порядок визначення вартості послуг, отже угода є укладеною, дійсною, та є підставою для задоволення позовних вимог.

Проте погодитись з такими висновками повністю не можна з огляду на таке.

Пунктами 2, 3, 4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868 (надалі Положення №868), яка є чинною і безпідставно не прийнята до уваги судом апеляційної інстанції, передбачено, що у Положенні під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання); послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою; у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

Правила торгівлі на ринках (надалі - Правила), затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105, визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства (п.1 Правил).

Ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок) (п.2 Правил).

Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість (п. 20 Правил).

Отже, вищенаведені нормативні Положення та Правил передбачають створення ринку саме для надання послуг та створення належних умов, зокрема, для підприємців, що не забороняє останнім за певних умов вимагати укладання з ними договорів оренди торговельного місця згідно з типовою формою.

Разом з тим, неукладення сторонами спору договору оренди торговельного місця згідно з типовою формою, не є підставою для висновку, що угода, у якій йдеться про надання торгового місця на визначений термін, що не є тотожним послузі по бронюванню торговельних місць, про яку йдеться в п.19 Правил, є виключно угодою про надання позивачем відповідачеві послуг, визначених пунктами 1.1 - 1.5. угоди, оскільки такий висновок не відповідає ні безпосередньо назві угоди "по наданню торгового місця на ринку", ні змісту пунктів 2.3., 2.6., 2.8., 2.10., 2.13., 2.14., 4.5. угоди, який (зміст), в порушення положень ст.43 ГПК України, судами не досліджено.

Відповідно до приписів ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

У постанові від 24.109.2011 року по справі № 07/33-71 Верховний Суд України відзначив, що істотними для договорів оренди (найму) умовами є предмет, плата, строк дії та інші; предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками (ч.1 ст.760 ЦК України), а індивідуальними ознаками торгової площі (п.13 Правил) є розмір, ряд, місце.

При підготовці справи до розгляду в порядку п.3 ч.1 ст.65 ГПК України суд не з'ясував у позивача порядку формування плати за угодою, яка включає в себе плату за надання місця про яку йдеться в п.4.5. угоди, не дослідив Прейскурант цін на Авторинку, який знаходиться в адміністрації (п.3.1. угоди).

Також при підготовці справи до розгляду суд не з'ясував у позивача, які матеріали, крім укладеної угоди, може бути подано ним додатково з метою підтвердження фактичного її виконання сторонами.

Касаційна інстанція звертає увагу, що враховуючи відсутність в матеріалах справи інших договорів, укладених сторонами щодо надання відповідачеві місця на території ринку позивача, та висновки судів щодо надання позивачем відповідачеві виключно послуг, зазначених у предметі договору, у відповідача не виникло права користування зазначеним в угоді місцем, і, відповідно, обов'язку оплатити послуги, які за умовами угоди надаються підприємцю для забезпечення функціонування певного торгового місця, і лише при умові оплати цих послуг, що також, в порушення ст.43 ГПК України, залишено без уваги судів.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування ухвалених у справі судових актів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами було порушено положення ст.43 ГПК України щодо повноти встановлення обставин справи.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2014 у справі №925/1845/13 - скасувати.

Справу № 925/1845/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді Г.Фролова

І.Ходаківська