ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 910/1557/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Акцент"на рішеннягосподарського суду м. Києва від 07.12.2016 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 рокуу справі№ 910/1557/16 господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акцент"доМіністерства оборони Українипровизнання договору укладеним та стягнення 312 188,00 грн.за участю представників сторін:

від Міністерства оборони України - Калюжний А.П., довіреність № 220/429/д від 24.12.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.12.2016 року у справі № 910/1557/16 (суддя - Пасько М.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Акцент" (далі - ТОВ "Акцент", позивач) у задоволенні позову до Міністерства оборони України про визнання договору оренди укладеним та стягнення 312 188 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року у справі № 910/1557/16 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., суддя - Тищенко А.І., суддя - Смірнова Л.Г.) апеляційну скаргу ТОВ "Акцент" залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2016 року у справі № 910/1557/16 - без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 07.12.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року у справі № 910/1557/16, ТОВ "Акцент" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року у справі № 910/1557/16 скасувати. Винести рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Акцент" до Міністерства оборони України в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 3, 10 закону України "Про Збройні Сили України", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/1557/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Куровський С.В., суддя - Ткаченко Н.Г. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 року у справі № 910/1557/16 касаційну скаргу ТОВ "Акцент" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.03.2017 року.

Звернуто увагу сторін на те, що матеріали справи містять відомості, що становлять державну таємницю зі ступенем секретності "Таємно", тому до участі у судовому засіданні допускаються лише особи, яким надано допуск до державної таємниці за відповідною формою (пункт 663 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року № 939. Зазначені особи повинні мати при собі документ, що посвідчує особу та завчасно подати до режимно-секретного відділу Вищого господарського суду України довідку про наявність допуску до державної таємниці за формою № 14 та припис на виконання завдання за формою № 15 (п. п. 106, 668 Порядку).

В судове засідання 30.03.2017 року з'явився уповноважений представник відповідача, а також директор ТОВ "Акцент" Житнік О.М., який в судовому засіданні не присутній у зв'язку з відсутністю довідки про наявність допуску до державної таємниці, форма 14 Порядку 939.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2017 року у справі № 910/1557/16 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Акцент" на 13.04.2017 року.

11.04.2017 року від ТОВ "Акцент" надійшов лист про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання 13.04.2017 року з'явився уповноважений представник Міністерства оборони України і надав пояснення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши в закритому судовому засіданні наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши уповноваженого представника відповідача,дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2016 року ТОВ "Акцент" звернулося до господарського суду з вимогами (з урахуванням наданих уточнень) про: визнання укладеним договору оренди нежитлових приміщень між ТОВ "Акцент" та Міністерством оборони України, на умовах викладених в проекті договору підписаного ТОВ "Акцент"; стягнення з Міністерства оборони України збитків (упущеної вигоди) в розмірі 312.188 грн.; зобов'язання Міністерство оборони України звільнити заняті приміщення та здати за актом ТОВ "Акцент" у місячний термін, у разі незгоди представників Міністерства оборони України підписати договір оренди нежитлових приміщень розташованих за адресою: Донецька область, місто Авдіївка, вул. Грушевського (Чапаєва), будівля 2-Г; стягнути з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Акцент" судовий збір в розмірі 6 060, 82 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 02.06.2015 року військовослужбовці 53 окремої механізованої бригади Міністерства оборони України під керівництвом підполковника Гричишкіна Валерія Борисовича (начальник розвідки в/ч В0927) зайняли територію ТОВ "Акцент". Підставою зайняття в/ч В0927 будівель що належать позивачу пред'явлено лист до міського голови Авдіївки з проханням "надати приміщення для розміщення військовослужбовців 53 ОМБр Міноборони України" та "Бойове розпорядження командира 53 ОМБр №0515/276г/дск КП Очеретіно (4796) 10.00 01.06.2015 р." за підписом ТВО командира 53 окремої механізованої бригади полковника Ю.В. Белякова та ТВО начальника штабу, першого заступника командира 53 ОМБр майора М.М. Чумака з печаткою № 2 військової частини В0927 Міноборони України, код 2681505. У вказаному розпорядженні було вказано про необхідність розміщення роти за адресою: Донецька область, місто Авдіївка, вулиця Чапаєва, будівля 2Г.

Як на факт прийняття військовою частиною приміщень в користування позивач послався на Акт приймання-передачі № 1 від 13.06.2015 року підписаний ТВО командира 53 окремої механізованої бригади полковник Беляковим Ю.В. та скріплений печаткою Військової частини польова пошта В0927 (ідентифікаційний код 26815064).

Позивач звернувся до Міністерства оборони України з пропозицією укласти договір оренди приміщень, зайнятих військовою частиною В 0927 та надав проект договору для його підписання.

Як на підставу звернення до суду позивач вказував на небажання відповідачем укладати договір оренди, разом з тим неможливість користуватись майном призводить до збитків позивача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.12.2016 року у справі № 910/1557/16 відмовлено ТОВ "Акцент" у задоволенні позову до Міністерства оборони України про визнання договору оренди укладеним та стягнення 312 188 грн.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції вказав на те, що Військова частина польова пошта В0927 (ідентифікаційний код 26815064) не підпорядкована Міністерству оборони України, а від останнього відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди нежитлових приміщень, які належать позивачу.

Переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2016 року у справі № 910/1557/16 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та постановою від 01.02.2017 року залишив його без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За приписами ст. ст. 638 - 640 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, акт № 1 від 13.06.2015 року підписаний ТВО командира 53 окремої механізованої бригади полковник Беляковим Ю.В. та скріплений печаткою Військової частини польова пошта В0927 (ідентифікаційний код 26815064).

Військова частина В0927 є діючою юридичною особою з правами та обов'язками передбаченими ст. 96 ЦК України, ст. ст. 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України", самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач повинен був за укладанням договору оренди звернутись саме до в/ч В0927, проте письмових доказів, які б свідчили про звернення позивача до уповноваженої особи Військової частини польова пошта В0927 не надано.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що з наданих відповідачем документів, вбачається, що Військової частини польова пошта В0927 (ідентифікаційний код 26815064) не існує, а в підпорядкуванні Міністерства оборони України перебуває Військова частина польова пошта В0927 (ідентифікаційний код 26615064). Даній ідентифікаційний код 26615064 військовій частині присуджений В0927 ще за мирних часів.

Матеріали справи містять відомості щодо виготовлення дублікату печатки військової частині В0927 з порушенням норм чинного законодавства, а саме наявність дублікату гербової мастикової печатки невстановленого зразка, документи, які б підтвердили надходження до військової частини дублікату гербової печаті відсутні, тому встановити чи дійсно печатка на акті № 1 від 13.06.15 належить в/ч В0927(ідентифікаційний код 26615064), що підпорядкована МОУ не можливо та наводить на думку про можливість підроблення печатки що має відтиск на акті № 1 від 13.06.2015р.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК, є важливим чинником, без якого укладення договору оренди є неможливим. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збройні Сили України" ЗС України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб ЗС України як основний орган військового управління; види ЗС України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи і організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що не можна ідентифікувати яке з військових формувань, підпорядкованих Міністерству оборони України користується нежитловими приміщеннями належними позивачу.

Посилання ж на те, що з листування з Міністерством оборони та штабом АТО частину приміщень займають військові частини В0849, В0425, що підпорядковані Міністерству оборони України правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки підставою для укладання договору оренди та стягнення збитків позивач зазначає саме акт № 1 від 13.06.2015 року підписаний ТВО командира 53 окремої механізованої бригади скріплений печаткою Військової частини В0927 (ідентифікаційний код 26815064).

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що позовні вимоги пред'явлені до неналежного відповідача та правомірно відмовили ТОВ "Акцент" у задоволенні позову до Міністерства оборони України.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Акцент" вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року у справі № 910/1557/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Погребняк В.Я. Суддя: Куровський С.В. Суддя: Ткаченко Н.Г.