ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 923/1264/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Бондар С.В., Палія В.В.

за участю повноважних представників:

позивача - Дунаєва М.І.

відповідача - Бєрьозки Ю.В.

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 року у справі за позовом Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона" до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" про припинення дій, які порушують права позивача,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача про припинення дій щодо відключення позивача від системи електропостачання.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 1 жовтня 2013 року (суддя Людоговська В.В.) відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі позивач просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, позивач, звертаючись позовом до суду, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 30 серпня 2013 року відповідачем, всупереч умовам укладеного між сторонами у справі договору про постачання електричної енергії № 591 від 14.05.2003 року, Додаткової угоди до нього та приписів ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", було направлено позивачеві попередження про припинення постачання електроенергії з 5 вересня 2013 року. Вважаючи, що такі дії відповідача порушують права позивача, оскільки нормами вказаного Закону забороняється відключення об'єктів водопостачання та водовідведення від системи енергопостачання, позивач вважав, що відповідач зобов'язаний припинити дії щодо відключення об'єктів позивача, що розташовані за адресою: м. Херсон, площа імені Ю. Тутушкіна, 9 від системи електропостачання.

При розгляді справи суди попередніх судових інстанцій встановили, що 14 травня 2003 року між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії №591, згідно умов якого відповідач зобов'язався постачати позивачеві електричну енергію, а позивач - оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

Додатковою угодою від 28.07.2011 року, укладеною до основного договору, сторони виклали умови договору в новій редакції.

Відповідно до п.9.4 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28.

Згідно п.3 Додатку №2 до Договору, рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений споживачем протягом 5-ти операційних днів від дня отримання споживачем рахунку постачальника електричної енергії.

Відповідно до п.7 Додатку №2, у разі несплати рахунків споживачем, виставлених відповідно до цього договору, протягом 5 днів, постачальник електричної енергії має право відключити споживача або обмежити його споживання до рівня аварійної броні електропостачання у порядку, визначеному в пункті 6.1.3 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, станом на 30.08.2013 року заборгованість позивача перед відповідачем по оплаті спожитої ним електроенергії становить суму 4746278, 14 грн.

На підставі п.7.5 ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, в тому числі і у разі несплати рахунків, відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Згідно п. п. 2, 3 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 28 січня 2004 року, енергопостачальник не пізніше ніж за три робочі дні до дати припинення електропостачання надсилає споживачам письмове попередження, а споживач після отримання попередження про припинення електропостачання повинен вжити заходи до усунення причин, що викликали необхідність застосування до нього таких дій.

Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що 30.08.2013 року відповідачем на адресу позивача було направлено попередження про припинення постачання електроенергії з відключенням всіх об'єктів позивача, відповідно до умов укладеного договору, Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією, у зв'язку з несплатою рахунків позивачем та надано строк до 05.09.2013 року для вжиття необхідних заходів для усунення причин відключення, тобто погашення боргу.

При цьому, ніяких фактичних дій щодо припинення постачання електроенергії за попередженням від 30.08.2013 року відповідачем не здійснювалось, що правильно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи.

Згідно ст.26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником, Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, згідно норм діючого законодавства України.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. За умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.

Тому, розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно встановив той факт, що місцевим господарським судом була дана належна правова оцінка наявним в матеріалах справи доказам і обґрунтовано відмовлено позивачеві в задоволенні його позовних вимог щодо зобов'язання відповідача припинити дії по відключенню позивача від системи електропостачання.

Судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки позивачем не було виконано умови укладеного між сторонами у справі договору щодо сплати платежів за спожиту ним електроенергію в обсягах і в строки передбачені умовами цього договору, то у відповідності до умов договору, розділу 7 ПКЕЕ та Закону України "Про електроенергетику" відповідач мав право направити позивачеві попередження про припинення постачання електричної енергії.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законну і обґрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий Дерепа В.І.

С у д д і: Бондар С.В.

Палій В.В.