ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 916/988/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів Бондар С.В., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційні скарги 1. Заступника прокурора Одеської області

2. Служби автомобільних доріг в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013

у справі № 916/988/13

за позовом Прокурора Роздільнянського району Одеської області в інтересах

держави в особі Служби автомобільних доріг в Одеській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Євдокія"

про зобов'язання звільнити приміщення

за участю представників:

прокурора: Жук І.К.- посв. №000566 від 30.07.2012

позивача: Латій О.В.- предст. (дов. від 05.02.2014)

відповідача: ОСОБА_4- предст. (дов. від 29.04.2013)

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Роздільнянського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа - Приватне підприємство "Євдокія" про зобов'язання звільнити приміщення операторського вагового комплексу на АДРЕСА_1 загальною площею 45,2 кв.м. вартістю 13 572,00грн. та повернути його балансоутримувачу - Службі автомобільних доріг в Одеській області. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно займає вказане приміщення та ухиляється від його повернення балансоутримувачу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.09.2013 (судді Власова С.Г., Д'яченко Т.Г., Оборотова О.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю, із посиланням на їх обґрунтованість.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 (судді Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2013 по справі №916/988/13 скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що договір суборенди від 01.10.2012, укладений між ПП "Євдокія" та відповідачем, на підставі якого відповідач користується спірним приміщенням, є чинним, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову - відсутні.

Заступник прокурора Одеської області та Служба автомобільних доріг в Одеській області, посилаючись на порушення попередньою судовою інстанцією норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У запереченні на касаційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд у задоволенні касаційних скарг відмовити, судовий акт попередньої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 10.03.2004 між Державним підприємством з розбудови транспортних коридорів в Україні "Укрмагістраль", філії "Укрмагістраль-Одеса" (орендодавець) та ПП "Євдокія" (орендар) укладено договір оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_2, площею 45,2 кв.м., з метою роздрібної торгівлі медпрепаратами та предметами гігієни.

Згідно з п. 1.2 договору строк оренди встановлено з 10 березня 2004 по 10 березня 2009.

На виконання наказу Укравтодору №626 від 13.12.2006р. Наказом Служби автомобільних доріг в Одеській області №64 від 28 грудня 2006р. "Про прийняття на баланс вагових комплексів від Державного підприємства з розбудови транспортних коридорів України "Укрмагістраль" була створена комісія з передачі майна.

25.06.2007 Укравтодором видано Наказ № 4/9.1-23-19 щодо прийняття вагових комплексів Службам автомобільних доріг на свій баланс по справедливій (оціночній) вартості.

10.07.2007 на баланс Служби автомобільних доріг в Одеській області від Державного підприємства з розбудови транспортних коридорів України було прийнято ваговий комплекс, що знаходиться на АДРЕСА_1, балансовою вартістю 13572,00грн., про що складено акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ПрОЗ0207/4, підписаний усіма членами комісії, скріплений печатками на підписами керівників обох підприємств.

01.10.2012 між ПП "Євдокія" (орендар) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладено договір суборенди, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасову володіння та користування приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2, площею 45,2кв.м. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору строк суборенди складає один рік, з 01.10.2012 по 01.10.2013.

Згідно п. 3.2 договору суборенди, якщо за 30 днів до закінчення строку суборенди ні одна із сторін не заявляє про розірвання договору, то даний договір продовжується на наступний строк, передбачений у п. 3.1 даного договору.

03.10.2012 Службою автомобільних доріг в Одеській області складено припис №5 "Про звільнення приміщення операторської вагового комплексу на АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що на момент укладання договору суборенди орендоване майно не належало ПП "Євдокія", оскільки договір оренди між позивачем та ПП "Євдокія" закінчив свою дію 10.03.2009, у зв'язку із чим відповідач безпідставно займає приміщення операторського вагового комплексу на АДРЕСА_1, загальною площею 45,2 кв.м., ухиляється від його повернення балансоутримувачу, прокурор звернувся до суду в інтересах Служби автомобільних доріг в Одеській області з позовом про зобов'язання відповідача звільнити приміщення та повернути його балансоутримувачу.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між Державним підприємством з розбудови транспортних коридорів в Україні "Укрмагістраль", філії "Укрмагістраль-Одеса" та ПП "Євдокія" правочин є договором оренди.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 ст.284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту статей 764 ЦК України, частини другої статті 284 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами законодавства визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Відповідно, на законодавчому рівні визначено умови продовження дії договору і їх застосування не ставиться Законом у залежність від того, чи продубльовані відповідні положення Закону безпосередньо у договорі оренди.

За відсутності доказів того, що наймодавець (або особа, яка стала балансоутримувачем орендованого майна станом на 2009 рік) заперечував проти пролонгації договору оренди від 10.03.2004 чи відмовився від нього, колегія суддів апеляційного господарського суду, врахувавши вищеперелічені положення законодавства, на відміну від суду першої інстанції, дійшла до обґрунтованого висновку про те, що договір оренди від 10.03.2004 є поновленим на той самий строк (по 10.03.2014 включно), відповідно, є чинним.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як унормовано ст. 288 ГК України, якою врегульовано питання суборенди державного та комунального майна, орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

В силу ч. 2 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Договір суборенди державного майна від 01.10.2012, який укладений між ПП "Євдокія" та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, недійсним у судовому порядку не визнавався.

Оскільки до договору піднайму застосовуються положення про договір найму, відповідно, до договору піднайму застосовуються і положення щодо пролонгації договору оренди (найму), проте, договір піднайму зберігає свою чинність поряд з договором найму. Якщо договір найму, на підставі якого укладався договір піднайму припинив свою дію, то і дія останнього також припиняється.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що на дату закінчення строку договору суборенди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця за договором суборенди щодо поновлення договору на новий строк.

Встановивши, що договір оренди від 10.03.2004 був чинним станом на моменту укладення договору суборенди та мала місце пролонгація договору оренди на той самий строк (по 10.03.2014 включно), суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача, як суборендаря, звільнити приміщення операторського вагового комплексу на АДРЕСА_1 загальною площею 45,2 кв.м. вартістю 13 572,00грн. та повернути його балансоутримувачу - Службі автомобільних доріг в Одеській області.

Посилання касаторів на те, що ліквідація орендодавця - Державного підприємства з розбудови транспортних коридорів в Україні "Укрмагістраль", філії "Укрмагістраль-Одеса" є підставою для припинення договору оренди, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, так як чинним законодавством не передбачено такої підстави для припинення договору оренди, як зміна балансоутримувача - орендодавця державного майна, власником якого залишається держава.

Касатори також посилаються на те, що автомобільні дороги загального призначення, складовими яких є інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв'язку, вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху), не можуть бути об'єктами оренди, отже знаходження в оренді майна - операторського вагового комплексу на АДРЕСА_1, є неправомірним.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що договір оренди від 10.03.2004 недійсним у судовому порядку не визнавався, отже, є чинним. У той же час, встановлення обставин щодо укладення договору оренди майна, яке відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших законодавчих актів України не може бути об'єктом оренди, є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі статті 215 ЦК України (п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг не спростовують правильних висновків попередньої судової інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Служби автомобільних доріг в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 у справі № 916/988/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій