ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 37/5005/15396/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Бондар С.В., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Державної виконавчої служби України

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

04.12.2013

за скаргою Комунального підприємства теплових

мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА"

на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої

служби України

у справі № 37/5005/15396/2011

за позовом Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА

ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"

До Комунального підприємства теплових мереж

"КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА"

про стягнення 223 635 868, 61 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Лотанюк С.В.- предст. (дов. від 13.01.2014)

державної виконавчої служби: Іванюк Д.С.- голов. Спец. (дов. від 01.11.2012)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА"

звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відповідно до якої просило визнати незаконними дії державного виконавця Рагімової А.Н., скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №38675865) від 03.07.2013 та постанову про стягнення виконавчого збору (ВП №33275576) від 25.09.2012.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 у справі № 37/5005/15396/2011 (суддя Кеся Н.Б.), яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 (судді Чимбар Л.О., Чоха Л.В., Антонік С.Г.) скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №38675865) від 03.07.2013 та постанову про стягнення виконавчого збору (ВП №33275576) від 25.09.2012, винесених Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. Судові акти мотивовано тим, що примусове стягнення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", не відбувалося, отже, правові підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору - відсутні.

У касаційній скарзі Державна виконавча служба України просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" у задоволенні скарги у повному обсязі. Касаційна скарга мотивована порушенням судами при винесенні судових актів норм матеріального права.

В усних поясненнях на касаційну скаргу, наданих у судовому засіданні 13.02.2014, представник Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" просив суд залишити ухвалу і постанову попередніх судових інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Від стягувача відзиву на касаційну скаргу Державної виконавчої служби України не надходило.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.07.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 33275576). Дану постанову відповідач отримав 17.07.2012.

У відповідності до вимог ч.5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" своїми листами від 08.08.2012 №2327/07, від 18.09.2012 №2926/07 та від 31.01.13 №397/07 повідомило Відділ примусового виконання рішень про часткове добровільне виконання рішення суду та надав докази такої оплати.

Державним виконавцем Рагімовою А.Н. 25.09.2012 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №33275576) у розмірі 21680539,50грн. Дана постанова надійшла на адресу скаржника 11.10.2012.

Між ДП "Криворізька теплоцентраль" та КПТМ "Криворіжтепломережа" укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.13.

Листом від 23.05.13 №1571/07 Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" направило на адресу Відділу примусового виконання рішень копію даної ухвали.

Керуючись п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" 20.06.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 33275576). У п. 3 даної постанови про закінчення виконавчого провадження зазначено про виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 25.09.2012.

03.07.2013 старшим державним виконавцем Рагімовою А.Н. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 38675865) щодо виконання постанови № 33275576 від 25.09.2012.

Посилаючись на незаконні дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, скаржник (боржник) просив визнати незаконними дії державного виконавця Рагімової А.Н., скасувати постанову про стягнення виконавчого збору (ВП №33275576) від 25.09.2012 та постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №38675865) від 03.07.2013. Скаргу мотивовано тим, що постанову про стягнення виконавчого збору винесено державним виконавцем без урахування зменшення суми заборгованості, а виконавчі дії не були проведені державним виконавцем у межах строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ч. 2 до ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума боргу, яка є предметом стягнення відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2013 у даній справі, боржником погашена частково у добровільному порядку, щодо решти - між боржником та кредитором укладено мирову угоду, яку затверджено господарським судом.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що виконавчий збір підлягає стягненню з боржника виключно у разі невиконання останнім виконавчого документа, з метою виконання якого відкрито виконавче провадження, у строк, встановлений державним виконавцем, а також у випадку вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого документа-рішення суду, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим та таким, що узгоджується із приписами Закону.

За відсутності доказів на підтвердження вжиття виконавчою службою заходів щодо примусового виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій на законних підставах задовольнити подану скаргу та скасували постанову про стягнення виконавчого збору (ВП №33275576) від 25.09.2012, постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №38675865) від 03.07.2013, із посиланням на те, що примусове стягнення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", не відбувалося, а тому відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України ухвала та постанова ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин, які мають значення для розгляду поданої скарги на дії виконавчої служби, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали та постанови - відсутні.

В частині, у якій скаргу Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" було залишено без розгляду (щодо визнання незаконними дій старшого державного виконавця Рагімової А.Н.), судові акти попередніх інстанцій не оскаржуються, відповідно, у касаційному порядку не переглядаються.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 37/5005/15396/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій