Постанова ВГСУ від 13.01.2014 року у справі №925/493/13

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року Справа № 925/493/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідача третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Айболит"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.09.2013у справі№ 925/493/13 господарського суду Черкаської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Айболит",треті особи1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5,провідшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айболит" в порядку регресу грошових коштів у розмірі 32356,53грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.06.2013 року (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року (судді: Дідиченко М.А. - головуючий, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.), позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айболит" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" 32356,53грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1720,50грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айболит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що неузгодженість статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не може трактуватись однозначно на користь страхової компанії - позивача.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.08.2012 року на перехресті вул. Енгельса з вул. Ватутіна в м. Черкаси, при повороті ліворуч, водій ОСОБА_5, який керував автомобілем "CHEVROLET CHEVY VAN 20", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не надав переваги в русі автомобілю "FIAT LINEA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого між автомобілями сталося зіткнення, від якого зазначені транспортні засоби отримали пошкодження.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси №2314/7032/12 3/2314/1914/12 від 07.09.2012 року ОСОБА_5, який працює в ТОВ "Айболит" водієм, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля "CHEVROLET CHEVY VAN 20", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Товариством з обмеженою відповідальністю "Айболит" у Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" згідно з полісом № АВ/6483184 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із ремонтною калькуляцією від 09.10.2012 року № 24787, вартість ремонту автомобіля "FIAT LINEA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4, склала з ПДВ 32856,53грн.

09.10.2012 року ОСОБА_4 звернувся до позивача із заявою про страхове відшкодування заподіяних пошкодженням автомобіля збитків у розмірі вартості ремонту автомобіля шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО (АРС-авто, ФОП ОСОБА_8).

На підставі страхового акту №10/24787/3.2.29 від 01.11.2012 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування ФОП - ОСОБА_8 у розмірі 32356,53грн. (розмір збитку в сумі 32856,53грн. за вирахуванням франшизи у сумі 500грн.), що підтверджується платіжним дорученням №70 від 12.11.2012 року.

12.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензію №1110 щодо компенсації в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 32356,53грн., посилаючись на те, що страхувальник порушив строки повідомлення позивача про настання ДТП.

Претензія залишена відповідачем без задоволення, а тому позивач звернувся з позовом у даній справі.

Право на подачу страховиком регресного позову, передбачено підпунктом "ґ" пункту 38.1.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Таке право також пов'язується із неповідомленням страховика у встановлені цим Законом строки і за умов, визначених у цьому Законі.

Пунктом 33.1.4. статті 33 вказаного Закону встановлено обов'язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

З приписів наведених норм вбачається обов'язок відповідача невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику зазначені відомості, що відповідачем зроблено не було, а тому висновки судів про виникнення у позивача права на звернення до відповідача з регресним позовом ґрунтуються на вказаних вимогах чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що неузгодженість пунктів статей 38 та 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не може бути підставою для відмови у позові, оскільки не заперечує встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про ДТП.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України