ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 915/719/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д.

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі№ 915/719/16 Господарського суду Миколаївської області за позовомЖовтневого управління водного господарства дотовариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" провитребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення збитків в сумі 12 592,00 грн за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Жовтневе управління водного господарства звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" про витребування державного майна, а саме трактору "Беларус-82.1" заводський номер 82005810, загальна вартість якого складає 148 800,00 грн та стягнення збитків в сумі недоотриманого доходу від надання автотранспортних послуг за червень 2016 на загальну суму 12 592,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі №915/719/16, позов задоволено частково; зобов'язано ТОВ "Техноторг - Дон" повернути Жовтневому управлінню водного господарства трактор "Беларус-82.1" (заводський номер 82005810); в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2016 скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 30.12.2013 між Жовтневим управлінням водного господарства (позивач, замовник) та ТОВ "Техноторг-Дон" (відповідач, учасник) укладено договір № 13 про закупівлю товару за державні кошти, відповідно до умов якого учасник зобов'язується в 2013 поставити замовнику товар, зазначений у п.1.2 цього договору (трактори сільськогосподарські 28.30.2), а замовник - прийняти і оплатити такий товар (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2. найменування, номенклатура, асортимент товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається рахунками, видатковими, складеними Учасником. Кількість товару: трактор "Беларус 82.1".

Згідно з п. 3.1. ціна цього договору становить 148 800 грн, в т.ч. ПДВ 24 800 грн.

Пунктами 4.1.-4.2. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або після підписання сторонами накладної. До рахунка додається накладна.

Строк поставки товару: грудень 2013. Місце поставки товару: Жовтневе управління водного господарства. (п.п. 5.1., 5.2.).

Умовами пункту 6.1. встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно з накладною.

Пунктом 6.4.1. договору передбачено право учасника своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 (п.10.1.).

Судами встановлено, що відповідач, на виконання умов договору, поставив позивачу товар на загальну суму 148 800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 17263 від 30.12.2013.

30.12.2013 між Жовтневим управлінням водного господарства (позивач, поклажодавець) та ТОВ "Техноторг-Дон" (відповідач, зберігач) укладено договір зберігання.

Відповідно до п.1.1. поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання та зобов'язується повернути у схоронності техніку, асортимент, кількість та вартість якої визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2. (в редакції Додаткової угоди від 03.02.2014) сторони погодили, що майно буде зберігатися за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду 113/1, або за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, село Костянтинівка, вул. Миколаївська №4. Зберігання майна за цим договором здійснюватиметься зберігачем безоплатно (п. 1.3.).

Згідно з п. 1.4. до зберігача не переходить право власності на майно, яке передається йому поклажодавцем на зберігання за цим договором.

Пунктом 2.1. (в редакції Додаткової угоди від 31.01.2014) визначено, що майно за цим договором передається на зберігання зберігачу на строк до 31 грудня 2015 року.

Умовами п. 3.2.13. (в редакції Додаткової угоди від 31.01.2014), зберігач має право відповідно до ст. 594 ЦК України притримати майно до моменту оплати поклажодавцем загальної вартості товару згідно договору купівлі-продажу від 30.12.2013, який було укладено між сторонами.

Згідно п. 3.1.5. договору зберігання, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення переданого йому на зберігання майна.

Відповідно до п. 5.2. договору зберігання, майно передається поклажодавцем на зберігання зберігачу та повертається після зберігання поклажодавцю на підставі відповідних двосторонніх актів приймання - передачі.

Акти приймання - передачі майна мають бути підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками (у разі наявності) (п. 5.3.).

Пунктом 7.7. договору зберігання визначено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками ( у разі наявності).

Судами встановлено, що позивач, на виконання вимог договору, передав, а відповідач прийняв на зберігання трактор "Беларус-82.1" 2013 року випуску, заводський номер 82005810, вартістю 148 800,00 грн, що підтверджено Актом приймання-передачі від 30.12.2013, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

12.11.2015 позивач, на підставі п. 3.1.5. договору зберігання, до закінчення строку дії договору звернувся до відповідача з листом №688 про повернення трактора "Беларус-82.1" зі зберігання з посиланням на ст. 953 ЦК України, та просив відповідача у триденний строк з моменту отримання листа повернути майно, передане на зберігання - трактор "Беларус - 82.1". Однак відповідач відповіді не надав.

01.12.2015 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №738 про повернення трактора "Беларус-82.1" зі зберігання. До вимоги позивач додав акт приймання - передачі. Вимогу позивача відповідач отримав, проте відповіді не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, в строки визначені договором, не розрахувався за поставлений товар. Даний факт встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2015 у справі №915/1941/15 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2016, відповідно до якої рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції та 3% річних. Позовні вимоги в цій частині задоволено частково. В іншій частині рішення залишено без змін, стягнуто з Жовтневого управління водного господарства на користь ТОВ "Техноторг-Дон" 148 800 грн боргу (вартість трактора), 110 448,03 грн інфляційних втрат, 8 426,56 грн 3% річних і 4 017,38 грн судового збору.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі №915/1941/15 Жовтневе управління водного господарства здійснило оплату за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 30.12.2013 в сумі 148 800,00 грн 20.05.2016, про що міститься відмітка на платіжному дорученні № 430 від 19.05.2016.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 356 від 25.05.2016 про повернення трактора "Беларус - 82.1", відповіді на останню відповідач не надав, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про повернення майна та стягнення збитків у розмірі недоотриманого доходу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині повернення майна, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, виходив з того, що позивач передав майно відповідачу згідно Договору зберігання від 30.12.2013 та акту приймання-передачі, у зв'язку із закінченням терміну дії договору, відповідач повинен повернути спірне майно позивачу.

Відмовляючи в частині позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі недоотриманого доходу, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, зазначив, що сума збитків, яку позивач просив стягнути, обґрунтована умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди.

Колегія суддів погоджується із вищевказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

В силу ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком попередніх інстанцій про те, що позовна вимога в частині повернення позивачу трактора "Беларус-82.1" є обґрунтованою.

Як правомірно встановлено судами обох інстанцій, позивач помилково в обґрунтування позовних вимог щодо вилучення (повернення) відповідачем майна посилається на ст. 387 ЦК України, оскільки згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачеві майно було передане позивачем згідно договору зберігання від 30.12.2013, та позивач правомірно ставить вимоги щодо витребування (повернення) майна, переданого відповідачеві на певний строк у зв'язку із закінченням строку договору.

Щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі недоотриманого доходу колегія суддів зазначає наступне.

20.05.2016 між Жовтневим управлінням водного господарства (позивач, виконавець) та приватним підприємством "УНІКОН" (замовник) було укладено договір №14 про надання транспортних послуг, відповідно до умов якого виконавець протягом визначеного в договорі періоду надає замовнику на підставі його письмових заявок автотранспортні послуги (вантажні перевезення) з використанням спеціальної техніки - трактора "Беларус - 82.1" (заводський номер № 82005810) з причепом 2ПТС-4, на умовах, передбачених договором. Замовник в свою чергу своєчасно оплачує надані послуги (п. 1.1.).

20.05.2016 ПП "УНІКОН" подало заявку на отримання автотранспортних послуг. Жовтневе управління водного господарства вказану заявку не виконало, оскільки трактор "Беларус- 82.1" (заводський номер № 82005810) не був повернутий ТОВ "Техноторг - Дон", у зв'язку з чим позивач зазнав збитків в розмірі 12 592,00 грн.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Частинами 1 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів.

Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в формі упущеної вигоди у зв'язку з недоведеністю належними та допустимими у розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України доказами, що позивач міг отримати прибуток у зазначеній сумі, так як розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 915/719/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді: В. Карабань І. Кондратова