ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 924/812/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Сороколіт Є.М. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року Рівненського апеляційного господарського суду від 11 січня 2017 рокуу справі№ 924/812/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Південно-Західні тепломережі"про стягнення 716 926,21 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 497 570,82 грн пені, 27 393,18 грн 3% річних, 191 962,21 грн інфляційних втрат, а всього 716 926,21 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016 (суддя - Смаровоз М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (головуючий - Бучинська Г.Б., судді - Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.), позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 17 235, 87 грн пені, 2 350, 35 грн 3 % річних, 3 636,13 грн інфляційних втрат та судовий збір.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 480 334,95 грн пені, 25 042,83 грн 3 % річних, 188 326,08 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити. В решті рішення залишити без змін

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 19.12.2014 між ПАТ "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Південно-Західні тепломережі" (покупець) було укладено договір № 3242/15-БО-34 купівлі - продажу природного газу, за умовами умов якого (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами до договору) продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 6550 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 1000; лютий -1000; березень - 1000; квітень - 500; травень - 150; червень 150; липень - 150; серпень - 150; вересень - 250; жовтень - 600; листопад - 700; грудень - 900.

У п. 3.4. договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газо видобувного/ газотранспортного підприємства 3 примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільчому/газовидобувному/газотранспортному підприємству по даному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. п. 5.2., 5.5. договору ціна до сплати за 1000 куб. м природного газу становить 8 751,1 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3. договору).

У п. 11 договору сторони погодили, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач впродовж січня-грудня 2015 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 21 421 410,05 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015.

Станом на 23.12.2015 заборгованість відповідача складала 1 946 484,20 грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків.

23.12.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона друга), комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі" (стороною третя), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (стороною четверта) та ПАТ "Укргазовидобування" (сторона остання) було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 615/375-в, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015.

Відповідно до п. 6. договору відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 1 946 484,20 грн для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором № 3242/15-БО-34 від 19.12.2014 за 2015 рік.

Пунктом 10. договору визначено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п. 15. договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

За платіжним дорученням № 18 від 24.12.2015 КП "Південно-Західні тепломережі" перерахувало ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 946 484,2 грн за спожитий природній газ за 2015 рік згідно з договором № 3242/15-БО-34 від 19.12.2014

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором, а тому, відповідно до умов договору повинен сплатити 497 570,82 грн пені, 27 393,18 грн 3% річних, 191 962,21 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Господарські суди прийшли до правильного висновку, що, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. При цьому правомірно встановили, що договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

Оскільки для застосування санкцій, визначених умовами договору купівлі-продажу, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про організацію взаєморозрахунків, а розрахунок відповідачем за поставлений природний газ у січні-листопаді 2015 року відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, при цьому сторони у справі у п. 15 цього договору погодили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, то місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення з відповідача 463 099,09 грн пені, 25 042,83 грн 3% річних і 188 326,08 грн інфляційних втрат.

Разом з тим, суди врахувавши прострочення (15.01.2016) виконання відповідачем свого зобов'язання за грудень 2015 року, прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з останнього на користь позивача 2 350,35 грн 3% річних, 3 636,13 грн інфляційних втрат і правильність висновків судів в цій частині ніким не оскаржується. Також прийшли до правомірного висновку про наявність підстав для стягнення 34 471,73 грн пені за цей період.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги причини прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання за договором, а також те, що відповідачем газ був придбаний для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, відсутність доказів спричинення позивачу значних збитків відповідним простроченням, а також факт сплати відповідачем основного боргу на момент винесення рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, застосувавши ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшив пеню до 17 235,87 грн.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про порушення судам норм процесуального права, то вони є безпідставними, адже судами були почуті сторони і прийнятті обґрунтовані і мотивовані судові рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Решта доводів касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування в оскаржуваній частині судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 січня 2017 року у справі за № 924/812/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова