ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 922/3537/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівМележик Н.І., Попікової О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал"на рішення та на постановуГосподарського суду Харківської області від 16.10.2013 Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2013у справі№ 922/3537/13господарського судуХарківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал"доХарківської міської радипровизнання права на поновлення договоруза участю представників сторін:

позивача: Чурсіна В.В., дов. від 08.01.2014;

відповідача: Жилка С.Е., дов. від 30.12.2013;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.02.2014 № 02-05/48 для розгляду касаційної скарги у справі № 922/3537/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 12.02.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Мележик Н.І., Попікова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 у справі №922/3537/13 (суддя Шатерніков М.І.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Черленяк М.І., судді - Ільїн О.В., Камишева Л.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 у справі №922/3537/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Харківської міської ради від 06.10.2004 №147/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" передбачено, надати, зокрема, ТОВ "Харків-Капітал" функції замовника на реконструкцію АЗС за адресою: вул. 17-го Партз'їзду, 38 та надати цю земельну ділянку йому в оренду строком до 01.12.2007 (п.227 додатку 1 до рішення).

18.08.2005 між Харківською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Харків-Капітал" (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець на підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться в м. Харків, вул. 17-го Партз'їзду, 38 загальною площею 0,3205га, у тому числі: під забудовою 0,0091 га, інших угідь 0,3114 га.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено строком до 01.12.2007 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

31.07.2007 ТОВ "Харків-Капітал" листом № 207 звернулось до Харківської міської ради щодо пролонгації договору оренди земельної ділянки від 18.08.2005, однак Управління земельних відносин Харківської міської ради листом від 26.10.2007 №8937 повідомило про необхідність надання певного переліку документів для підготовки пропозицій міській раді щодо поновлення права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 16.1 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 20.06.2008 №164/08 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" позивачу надано земельну ділянку в оренду строком до 01.06.2013 в межах, які визначені договором від 18.08.2005. В той же час, пунктом 16.2 рішення № 164/08 договір від 18.08.2005 визнано таким, що втратив чинність в зв'язку із закінченням терміну.

На підставі звернення ТОВ "Харків-Капітал" Харківською міською радою 29.04.2009 прийнято рішення № 89/09 "Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради", відповідно до п. 5.1 додатку 2 до якого внесено зміни до п. 16 додатку 2 до рішення №164/08, а саме: виправлено помилку щодо адреси розташування земельної ділянки та змінено її з "вул. 17-го Партз'їзду, 38 а" на "вул. 17-го Партз'їзду, 38". В решті рішення № 164/08 залишено без змін.

Так, судами з'ясовано, що згідно з п. 4 рішення № 164/08 особам (в тому числі позивачу), зазначеним у додатках 1, 2 до цього рішення, приписано у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до Управління земельних ресурсів у місті Харків для встановлення меж земельних ділянок на місцевості. Крім того, даним особам не пізніше, ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення приписано звернутися до Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі та у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі (п. 5 рішення № 164/08).

Пунктом 8.1 рішення № 164/08 осіб, зазначених у додатках 1, 2 до цього рішення, попереджено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

19.03.2012 на підставі рішення № 164/08 (зі змінами, внесеними рішенням № 89/09) між Харківською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Харків-Капітал" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3205 га в межах договору оренди землі від 18.08.2005 по вул. 17-го Партз'їзду, 38. Строк дії договору визначено до 01.06.2013. Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель 05.04.2012 за № 631010004000520.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про оренду землі", ст. 125 ЗК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

В п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція Закону України "Про оренду землі", яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Здійснюючи розгляд справи суди визначились, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме на момент виникнення у позивача переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, діяла редакція ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до внесення в неї змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011), яка не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі, а тому реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 126 ЗК України було визначено документи, що посвідчують право на земельну ділянку.

Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції враховано також, що під час розгляду Господарським судом Харківської області справи № 5023/2478/12 (рішення від 01.10.2012, яке набрало законної сили) встановлено використання позивачем в період з 01.12.2007 (момент закінчення строку дії договору від 18.08.2005) по 05.04.2012 (момент державної реєстрації договору від 19.03.2012) спірна земельна ділянка використовувалась без правовстановлюючих документів.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

У відповідності до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суди мотивовано відхилили посилання позивача, що договір оренди землі від 18.08.2005 не припинив свою дію після закінчення строку, на який його було укладено та був чинним до моменту реєстрації нового договору оренди землі від 19.03.2012, оскільки запис про реєстрацію договору оренди землі від 18.08.2005 було виключено з Державного реєстру земель лише 05.04.2013 на підставі реєстрації договору оренди землі від 19.03.2012.

Відхиляючи такі доводи, суди виходили з того, що факт не виключення запису про реєстрацію договору з реєстру свідчить про порушення порядку виключення такого запису, але не свідчить про автоматичне поновлення договору оренди землі.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на вищезазначене та враховуючи норми земельного законодавства України, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

При цьому, суди правильно звернули увагу, що наявні докази, надані учасниками процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи розгляд справи, суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд при перегляді цього рішення, відхиляючи доводи позивача (апелянта), спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судових рішень навели правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судами.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені ТОВ "Харків-Капітал" у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі №922/3537/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.І. МЕЛЕЖИК

О.В. ПОПІКОВА