ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 911/2416/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівМележик Н.І., Попікової О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Басанця Миколи Михайловичана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.11.2013у справі№ 911/2416/13господарського судуКиївської областіза позовомЯготинського ринку Київської регіональної спілки споживчої коопераціїдоФізичної особи - підприємця Басанця Миколи Михайловичапроусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та цілісним майновим комплексомза участю представників сторін:

позивача: Озарків І.Д., дов. від 07.02.2014;

відповідача: Коваль Л.М., договір про надання правової допомоги адвокатом від 04.01.2013;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.02.2014 № 02-05/48 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/2416/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 12.02.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Мележик Н.І., Попікова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2013 у справі №911/2416/13 (суддя Горбасенко П.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Куксов В.В., судді - Авдеєв П.В., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2013 у справі № 911/2416/13 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Суд зобов'язав усунути перешкоди Яготинськму ринку Київської регіональної спілки споживчої кооперації у користуванні земельною ділянкою та цілісним майновим комплексом, розташованими за адресою: Київська обл., м. Яготин, вул. Незалежності, 103, шляхом знесення споруди, яка знаходиться на торгівельному місці №10, належної ФОП Басанцю М.М.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Центральний колгоспний ринок є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 1,2950 га землі в межах згідно з планом землекористування (постанова Яготинського районного суду Київської області від 29.05.2009 у справі № 2-а-62/09).

Рішенням Виконавчого комітету Яготинської міської ради Київської області "Про надання дозволу ФОП Басанець М.М. на попереднє погодження місця розташування малої архітектурної форми в м. Яготин по вул. Незалежності (на території площі ринку)" від 22.03.2011 № 85 надано ФОП Басанець М.М.дозвіл на попереднє погодження місця розташування малої архітектурної форми (торгівельного павільйону) розміром до 30 м2 в Яготин по вул. Незалежності (на території павільйону) для провадження підприємницької діяльності (п. 1 рішення).

Водночас, пунктами 2 та 3 цього рішення дано вказівку відповідачу надати перелік документів, необхідних для прийняття рішення щодо надання дозволу на розміщення малої архітектурної форми, а також подати на розгляд виконавчого комітету Яготинської міської ради документацію, необхідну для надання дозволу на розміщення малої архітектурної форми (торгівельний павільйон) розміром до 30 м2 в Яготин по вул. Незалежності (на території павільйону) для провадження підприємницької діяльності.

Рішення ради приймалось у відповідності до ст.ст. 30, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", постанови КМ України від 26.08.2009 № 982 "Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності", рішення Яготинської міської ради від 27.01.2011 "Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності" та розглянувши відповідну заяву ФОП Басанець М.М.

Як досліджено судами, відповідачем встановлено споруду на торгівельному місці №10, площею 20 м2 за вищезазначеною адресою, яку він використовує для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується актом комісії від 07.06.2013.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як вірно з'ясували суди, послався на відсутність між ним та відповідачем цивільно-правових угод, які б дозволяли останньому перебувати на земельній ділянці позивача.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 391, 396 ЦК України, ст. 152 ЗК України та дійшов висновку, що оскільки рішення Яготинської міської ради від 22.03.2011 № 85, яким надано відповідачу дозвіл на попереднє погодження місця розташування малої архітектурної форми(торгівельного павільйону) розміром до 30 м2 в Яготин по вул. Незалежності (на території павільйону) для провадження підприємницької діяльності, є чинним, то позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, враховуючи положення ст. 391 ЦК України, ст.ст. 125, 152 ЗК України та надаючи оцінку змісту в цілому рішення Яготинської міської ради від 22.03.2011 № 85, в т.ч. його пунктам 2 та 3, дійшов висновку, що господарський суд Київської області при прийнятті рішення не врахував положення ст. 125 ЗК України та не дослідив, що відповідачем не надано доказів державної реєстрації права користування земельною ділянкою за вищезазначеною адресою, на якій він розмістив споруду площею 20м2, а рішенням Яготинської міської ради від 22.03.2011 № 85 (п. 1 рішення) надано лише попереднє погодження місця розташування малої архітектурної форми (торгівельного павільйону).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, беручи до уваги всі матеріали справи в їх сукупності зазначив про відсутність правових підстав для встановлення відповідачем споруди на земельної ділянці, право користування якою належить позивачу.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Кабінетом Міністрів України 26.08.2009 прийнято постанову № 982, якою затверджено "Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності", яка була чинна на момент прийняття рішення Яготинською міською радою від 22.03.2011 № 85 та положеннями якої рада керувалась приймаючи зазначене рішення.

Пунктом 3 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності було обумовлено, що розміщення малої архітектурної форми здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, а для власників земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради. Самовільне розміщення малих архітектурних форм забороняється.

Виходячи зі змісту пунктів 7-10 цього Порядку, рішення міської ради щодо попереднього погодження місця розташування малої архітектурної форми є підставою для підготовки та подання раді відповідних документів для прийняття рішення про розміщення малої архітектурної форми, і саме по собі не є достатньою підставою для зайняття земельної ділянки.

У відповідності до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність матеріалами справи державної реєстрації права користування відповідачем земельної ділянки, на якій він розмістив споруду площею 20 м2 у спосіб, передбачений відповідним законодавством України.

В п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи ФОП Басанця М.М., викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Згідно з п. 1 ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Басанця Миколи Михайловича залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 у справі № 911/2416/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.І. МЕЛЕЖИК

О.В. ПОПІКОВА