ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 910/11631/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Фенікс"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід02.12.2013р.у справі№910/11631/13Господарського судуміста Києваза позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Фенікс"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Транспорт-Експресс-2"простягнення сумиза участю

- позивача:Слободян В.В. (довіреність від 03.02.14р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Фенікс" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - відповідач) 17 975,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як страхувальник відповідальної за збитки особи, завдані при дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб страхувальника майнових інтересів у позивача, повинен відшкодувати позивачу витрати на сплату страхового відшкодування потерпілій особі в сумі 17 500,90 грн., а також витрати на послуги по отриманню довідки ДАІ в сумі 105,00 грн. та на послуги експерта в сумі 970,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2013р. (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коршун Н.М., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) це рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.11.2011р. між позивачем (страховик) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Траст-капітал" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №047/11-Т, за умовами якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля "Skoda Octavia", д.р.н. АА2758СМ.

22.05.2012р. в м. Києві на вул. Автозаводська сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля "Skoda Octavia", д.р.н. АА2758СМ, під керуванням Санаєва В.В. та автомобіля "КАМАЗ 6520", д.р.н. АА 8384 НС під керуванням Тищенко М.М.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду міста Києва від 19.06.2012р. у справі №3/2605/4585/12, Тищенко Миколу Михайловича було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Згідно звіту №757-У від 07.06.2012р. вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля "Skoda Octavia", д.р.н. АА2758СМ, складає 19 202,54 грн.

На підставі страхового акту №02/06-2012 від 25.06.2012р. позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 17 500,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №422 від 02.07.2012р.

Цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи була застрахована відповідачем на підставі полісу № АА/0629661 (далі - поліс) у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову виходив з наданої позивачем копії полісу страхування, вважаючи при цьому, що строк його дії був визначений з 12.10.2011р. до 11.10.2012р., тому термін його дії охоплює страхову подію, таким чином дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та заснованими на приписах законодавства.

Апеляційний господарський суд, повторно розглянувши справу, на підставі поданих відповідачем, який не брав участь у єдиному засіданні суду першої інстанції, доказів у їх сукупності, а саме: копії полісу страхування та оглянутого в судовому засіданні оригіналу полісу, також листів-відповідей Моторного (транспортного) страхового бюро України, встановив, що строк дії страхового полісу №АА/0629661 становить три місяці, з 12.10.2011р. до 11.01.2012р. включно, і за цих обставин дійшов висновку, що на час ДТП вказаний поліс вже не діяв.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи з наступного.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Подібне положення міститься в ст.27 Закону України "Про страхування".

Статтею 982 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Разом з тим, з положень статей 6, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що у відповідача обов'язок відшкодувати шкоду у встановленому цим Законом порядку, виникає лише якщо вона заподіяна в період дії полісу.

При цьому відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доводити обставини справи покладається на сторін, а суд, з урахуванням приписів статей 38, 43 цього кодексу, має дати доказам належну оцінку, а не обґрунтовувати свої висновки припущеннями.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що статтею 38 Господарського процесуального кодексу України як суду першої інстанції, так і апеляційної, з урахуванням положень статті 101 цього кодексу, не надано повноважень на витребування доказів якщо про це не подано клопотання, відтак, відповідно до вимог статті 33 зазначеного кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних обставин, встановивши, що доводи відповідача підтверджено дослідженими в судовому засіданні оригіналами вищенаведених доказів, та враховуючи, що позивач цих доводів не спростовував, у суду касаційної інстанції немає правових підстав вважати, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення з порушенням чи неправильним застосуванням норм матеріального або процесуального права.

Разом з тим, слід зазначити, що статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією при пошкодженні транспортного засобу, до якого, зокрема, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, та не віднесено витрати страхувальника на виготовлення і видачу довідок ДАІ, та на проведення експертиз.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Фенікс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р. у справі Господарського суду міста Києва №910/11631/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський