ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 5006/5/80б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Євсікова О.О.

за участю

арбітражного керуючого - не з'яв.,

та представників:

ПП "Білд-2007" - не з'яв.,

ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" - не з'яв.,

ПАТ "ОТП Банк" - Кузьменко Я.Л.,

ПАТ "Банк Форум" - Самофал Л.І.,

ТОВ "АВІС ФІНАНС" - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Софт Сервіс Холдінг"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013

та на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.08.2013

у справі № 5006/5/80б/2012

за заявою Приватного підприємства "Білд-2007"

до Закритого акціонерного товариства "Софт Сервіс Холдінг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Донецької області від 05.11.2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.08.2013 (суддя Чорненька І.К.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 (колегія суддів у складі: суддя М'ясищев А.М. - головуючий, судді Манжур В.В., Москальова І.В.), крім іншого, замінено первісного кредитора ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "АВІС ФІНАНС" на частину грошових вимог у сумі 142987971,79 грн. Зобов'язано розпорядника майна внести зміни до реєстру вимог кредиторів шляхом заміни первісного кредитора ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "АВІС ФІНАНС" на частину грошових вимог у сумі 142987971,79 грн. та зміни розміру грошових вимог ПАТ "ОТП Банк" на суму 144312 759,82 грн. та 1147,00 грн. судового збору.

ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 14.08.2013, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 в частині заміни кредитора ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "АВІС ФІНАНС" на грошові вимоги у сумі 142987971,79 грн. та виключити ТОВ "АВІС ФІНАНС" з реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування скарги ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" стверджує про порушення судами при прийнятті рішень вимог ст.ст. 1078, 1079 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Також, скаржник стверджує про те, що укладений договір про відступлення права вимоги від 24.07.2013 є недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили, що:

- 24.07.2013 ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "АВІС ФІНАНС" укладений договір про відступлення права вимоги;

- відповідно до п. 3 договору ПАТ "ОТП Банк" відступає ТОВ "АВІС ФІНАНС" належне банку право вимоги до ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" щодо виконання ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" боргових зобов'язань за договором про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008, а ТОВ "АВІС ФІНАНС" зобов'язується належним чином виконувати всі зобов'язання, що встановлені в даному договорі, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснити сплату вартості прав вимоги;

- 24.07.2013 ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "АВІС ФІНАНС" укладено договір № 1 відступлення прав за іпотечним договором № PL 08-287/29-1, згідно якого за договором про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008 ПАТ "ОТП Банк" відступає, а ТОВ "АВІС ФІНАНС" набуває всі права первинного іпотекодержателя як сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 3 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Інших обмежень права кредитора на укладення договору уступки вимог законодавство не містить.

Верховним Судом України у пункті 51 Постанови Пленуму "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 роз'яснено про те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу 22 ст. 1 Закону про банкрутство.

Статтею 25 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, заміна конкурсного кредитора у реєстрі вимог кредиторів можлива на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство у випадку, якщо вимоги такого кредитора визнано та включено до реєстру вимог кредиторів та вони є незадоволеними на даному етапі провадження у справі про банкрутство. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу 22 ст. 1 Закону про банкрутство. Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

Суди врахували вказані вимоги закону та дійшли правомірного висновку щодо задоволення клопотання ТОВ "АВІС ФІНАНС" про заміну кредитора у справі.

Крім того, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів боржника про те, що укладений договір про відступлення прав за кредитним договором є договором факторингу виходячи із наступного.

Поняття договору факторингу визначено у ч. 1 ст. 1077 ЦК України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає, або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Виходячи із наведеного, висновок судів попередніх інстанцій про те, що укладений ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "АВІС ФІНАНС" договір не є договором факторингу, а є договором уступки права вимоги, є правомірним, адже в даному випадку фактично ТОВ "АВІС ФІНАНС" (новий кредитор за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором) не фінансувало ПАТ "ОТП Банк" (первісний кредитор за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором), а лише погасило борги боржника перед банком, натомість, отримавши право регресу до боржника (позивача). Дані правовідносини не підпадають під визначення факторингу.

Вищий господарський суд України не приймає до уваги твердження скаржника про те, що укладений договір про відступлення права вимоги від 24.07.2013 є недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки при розгляді заявлених у справі про банкрутство кредиторських вимог (в т.ч. і про заміну кредитора) суд розглядає ці вимоги на предмет їх підтвердження належними доказами. Законність же виникнення правовідносин, в силу яких виникли відповідні кредиторські вимоги, (законність укладення та виконання відповідних угод) не є предметом розгляду у відповідній справі про банкрутство.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування або зміни оскаржених судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Софт Сервіс Холдінг" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 та ухвалу господарського суду Донецької області від 14.08.2013 у справі № 5006/5/80б/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька О. Євсіков