ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 922/251/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Могил С.К.Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 р.у справі№922/251/17господарського судуХарківської областіза позовомХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"доПублічного акціонерного товариства "Харківгаз"прозобов'язання відновити постачання

за участю представників від: позивачаНе з'явилисявідповідачаНе з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", м. Харків (далі за текстом - відповідач) відновити постачання природного газу на котельну по вул. Слобожанській, 41 у м. Люботин, що експлуатується підприємством позивача.

Одночасно з позовною заявою позивач надав суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Публічному акціонерному товариству "Харківгаз", м. Харків до вирішення даної справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання усіх об'єктів Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків.

Зазначена заява обґрунтована позивачем з посиланням на те, що Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" має особливий статус, як підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги з теплопостачання населенню Харківської області, при цьому відключення об'єктів системи централізованого теплопостачання від газопостачання може призвести до руйнування самої системи, порушення чи зупинки безперервного процесу подачі тепла, порушення єдиного безперервного технологічного процесу виробництва транспортування теплової енергії та розподілу її споживачам, тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2017 р. у справі (суддя Байбак О.І.), яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 р. (судді: Ільїн О.В., Гетьман Р.А., Россолов В.В.) заяву Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ПАТ "Харківгаз" до вирішення даної справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання котельні за адресою Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 41, що експлуатується Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території". Стягувачем за даною ухвалою є Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території". Боржником за даною ухвалою є Публічне акціонерне товариство "Харківгаз". В іншій частині заяву Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись із постановою та ухвалою судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для подання позивачем позову по даній справі останнім зазначено безпідставне, на його думку, відключення від газопостачання котельні по вул. Слобожанській, 41 у місті Люботин, що експлуатується підприємством позивача для надання послуг теплопостачання населенню та бюджетним установам міста.

Задовольняючи частково заяву, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, позивач у даній справі - Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" є комунальним підприємством, якому надано ліцензію на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Вмотивовуючи ухвалу, якою вжито заходів до забезпечення позову, суд зазначив, що не вжиття заходів може призвести до припинення теплопостачання населення та бюджетних установ міста.

Вищий господарський суд не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

За вимогами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

У п.п. 1, 3, 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами та доповненнями) зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Предметом позову у даній справі є вимоги про зобов'язання відповідача відновити постачання природного газу на котельню в місті Люботин, що експлуатується підприємством позивача.

У поданій заяві про вжиття заходів до забезпечення позову Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" просило суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Харківгаз" до вирішення справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання усіх об'єктів ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури територіх"

При цьому суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про задоволення частково зазначеної заяви, не звернувши уваги та не навели в судових рішеннях обґрунтування яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу до вирішення справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання усіх об'єктів позивача може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі його задоволення.

Так само судами, в порушення норм не надано оцінки тому, що наявна тотожність предмету позову і вжитих заходів до забезпечення позову.

Крім того, відповідне застосування таких заходів забезпечення фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що фактично призводить до прийняття рішення по суті, а саме задоволення позову.

Отже, викладене свідчить про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст. 67 ГПК України щодо обрання заходів до забезпечення позову.

Оскільки колегією суддів встановлено, що фактичні обставини в цій справі з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального та процесуального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню для розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 16.01.2017 р. у справі № 922/251/17 скасувати.

Справу передати до господарського суду першої інстанції для вирішення спору по суті.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

С. К. Могил