ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 920/292/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача не з'явились (про час і місце судового засідання) повідомлені належно відповідача ОСОБА_4 - дов. від 11.01.17 третіх осіб не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" на постановувід 21.12.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№920/292/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод"

до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання договорів купівлі-продажу недійсними та стягнення збитків у розмірі 773478 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ТОВ "Угроїдський цукровий завод" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ "Євросем" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №КП2403/15/4 від 24.03.2015 р. та №КП0304/15/3 від 03.04.2015 р., укладених між сторонами у справі, а також стягнення 773478 грн. збитків, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

Позивач вказував на те, що, укладаючи оспорювані договори, відповідач ввів в оману позивача щодо таких істотних умов договорів як сорт і якість насіння, оскільки насіння не відповідало заявленим стандартам сорту, якості та посівних властивостей.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.03.2016 р. матеріали позовної заяви ТОВ "Угроїдський цукровий завод" були направлені за підсудністю до господарського суду міста Києва.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у позові, посилаючись на належне виконання ним умов оспорюваних договорів та наголошував на тому, що поставка спірного насіння супроводжувалася відповідними серифікатами на насіння, виданими Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області та Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, які були чинними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2016 р. (судді: Демидов В.О., Ярмак О.М., Головатюк Л.Д.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд визнав недоведеним укладання спірних договорів під впливом обману та не встановив порушень прав позивача відповідачем.

Господарський суд першої інстанції встановив, що насіння, яке було поставлено позивачу, відповідало вимогам нормативних документів щодо сортових та посівних якостей.

За апеляційною скаргою ТОВ "Угроїдський цукровий завод" Київський апеляційний господарський суд (судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.12.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Угроїдський цукровий завод" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами положень Закону України "Про насіння та садивний матеріал", Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", статей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник не погоджується з висновком судів про відсутність підстав для визнання недійсними договорів та стягнення збитків.

На думку скаржника, господарськими судами невірно оцінені зібрані у справі докази та невірно встановлені обставини справи.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, з мотивів у них викладених, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.03.2014 р. між ТОВ "Євросем" - продавцем та ТОВ "Угроїдський цукровий завод" - покупцем був укладений договір №КП 2403/15/4 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність у зумовлені строки покупцеві товар (засоби захисту рослин, та/або мікродобрива, та/або міндобрива, та/або насіння), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару, асортимент, кількість та ціна якого визначається у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних).

Також, 03.04.2015 р. між ТОВ "Євросем" - продавцем та ТОВ "Угроїдський цукровий завод" - покупцем був укладений договір №КП 0304/15/3 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність у зумовлені строки покупцеві товар (засоби захисту рослин, та/або мікродобрива, та/або міндобрива, та/або насіння), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару, асортимент, кількість та ціна якого визначається у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних).

Згідно з пунктом 2.6 вказаних договорів якість товару, який поставляється продавцем, відповідає якості, яка була обумовлена сторонами, та може на письмову вимогу покупця бути підтверджена відповідними сертифікатами.

За умовами пункту 2.7 договорів підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даних договорів, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі, сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Відповідно до пункту 4.2 договорів покупець повинен перевірити якість товару, а також відсутність пошкоджень товару, а при їх виявленні терміново повідомити про це продавця.

Пунктом 4.4 договорів також визначено, якщо продавцеві упродовж трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим покупцем, як такий, що відповідає вимогам.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару (пункт 4.7 договорів).

Пунктом 5.1 договорів сторони погодили, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цих договорів із врахуванням положень пункту 2.4 та розділу 5 даних договорів.

Сторони у пункті 5.5 договору купівлі-продажу №КП 2403/15/4 від 24.03.2015 р. визначили та погодили, що оплата товару проводиться наступним чином: позивач сплачує до 27.03.2015 р. - 198244,50 грн., до 31.05.2015 р. - 44494,50 грн. та до 01.12.2015 р. - 566391 грн.

Відповідно до пункту 5.5 договору купівлі-продажу №КП 0304/15/3 від 03.04.2015 р. позивач сплачує до 06.04.2015 р. - 72000 грн., до 31.05.2015 р. - 72000 грн. та до 01.11.2015 р. - 144000 грн.

Згідно з пунктом 11.1 названих договорів вони діють з моменту їх підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за договорами.

Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу №КП 2403/15/4 від 24.03.2015 р. продавець зобов'язався передати у власність покупця товар на загальну суму 809130 грн., а саме: гібрид соняшника Пал-255 у кількості 181 од. п. (посівних одиниць), загальною вартістю з ПДВ - 255210 грн.; гібрид соняшника Пал-117 у кількості 181 од. п., загальною вартістю з ПДВ - 246160 грн.; гібрид соняшника Пал-093 у кількості 44 од. п., загальною вартістю з ПДВ - 67760 грн.; кукурудзу Іннагуа у кількості 160 од. п., загальною вартістю з ПДВ 240000 грн.

Крім того, згідно з додатком №1 до договору купівлі-продажу №КП0304/15/3 від 03.04.2015 р. продавець зобов'язався передати у власність покупця наступний товар: гібрид соняшника Пал-093 у кількості 160 од.п., загальною вартістю з ПДВ - 12 521,74 дол. США, що станом на 03.04.2015 р. складало 288000 грн.

В процесі розгляду спору господарські суди встановили та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору від 24.03.2015 р. відповідач за видатковими накладними №136, №137 від 26.03.2015 р., підписаними повноважними представниками сторін, поставив позивачу гібрид соняшника ПАЛ-255, гібрид соняшника ПАЛ-117, гібрид соняшника ПАЛ-093, гібрид кукурудзи Іннагуа на загальну суму 809130 грн.

Вказане насіння позивач отримав та перерахував відповідачу грошові кошти за нього, а саме: 25.03.2016 р. - 198244,50 грн., 14.09.2015 р. - 44 494,50 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

Також як було встановлено судами на виконання умов договору від 03.04.2015 р. відповідач поставив товар покупцю за видатковою накладною №162 від 03.04.2015 р., підписаною повноваженими представниками сторін, на загальну суму 288000 грн., а позивач 07.04.2015 р. сплатив відповідачу 72000 грн., 14.09.2015 р. та 18.09.2015 р. - 42000 грн. та 30000 грн., відповідно, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

Додатковими угодами від 05.11.2015 р. до договорів сторони домовилися зменшити неоплачений позивачем залишок коштів за кожним із договорів на 50%, а саме: за умовами додаткової угоди №1 до договору від 24.03.2015 р. позивач сплачує відповідачу 307195,50 грн. в строк до 25.11.2015 р., за умовами додаткової угоди №1 до договору від 03.04.2015 р. позивач сплачує відповідачу 72 000 грн. в строк до 25.11.2015 р.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили та підтверджено матеріалами справи, що продаж відповідачем позивачеві насіння соняшника ПАЛ-093 за оспорюваними договорами супроводжувався сертифікатом UA-08-07-0837-14 на насіння України від 23.02.2015 р., серія ІН, бланк №002891, на партію UA-08-07-024/023-14, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області (чинний до 23.06.2015 р.); насіння соняшника ПАЛ-0117 за договором від 24.03.2015 р. - сертифікатом UA-10-03/1849-14 на насіння України від 25.02.2015 р., серія ІН, бланк №0000990, на партію UA-10-03-033/604-14, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Київській області (чинний до 25.06.2015 р.); насіння соняшника ПАЛ-255 за договором від 24.03.2015 р. - сертифікатом UA-10-03/1855-14 на насіння України від 25.02.2015 р., серія ІН, бланк №0000996, на партію UA-10-03-033/610-14, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Київській області (чинний до 25.06.2015 р.); насіння кукурудзи Інагуа за договором від 24.03.2015 р. - сертифікатом UA-10-03/140-14 на насіння України від 20.03.2015 р., серія ІН, бланк №0001085, на партію UA-10-03-033/616-14, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Київській області та ТОВ "Високі аграрні Технології" (чинний до 20.03.2016 р.).

Згідно з довідкою Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 28.03.2016 р. №01-16/1467 ТОВ "Євросем" 23.02.2015 р. видано сертифікат UA-08-07-0837-14 на насіння України від 23.02.2015, серія ІН, бланк №002891, на партію UA-08-07-024/023-14, насіння гібриду (категорія та генерація СН F1) соняшника сорту Пал 093, рік урожаю 2014.

Відповідно до довідки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 13.04.2016 р. №04-1-09/875 ТОВ "Євросем" 25.02.2015 р. були видані сертифікати серії ІН 0000990 за номером UA-10-03/1849-14 на насіння соняшнику сорту ПАЛ-0117 генерації F1 та серії ІН 0000996 за номером UA-10-03/1855-14 на насіння соняшнику сорту ПАЛ-255 генерації F1.

Крім того, до листа Державної інспекції сільського господарства у Київській області від 11.07.2016 р. № 04-1-09/1757 були надані зазначені вище сертифікати та атестати на насіння, а також ліцензійний договір № 28/05/014-ап на використання гібридів та сортів селекції Фірми "PALENTA TECHNOLOGIES S. A." від 28.05.2014 р., укладений між відповідачем та Фірмою "PALENTA TECHNOLOGIES S. A.".

Отже, як встановили суди, відповідач передав позивачеві обумовлене договорами насіння разом з документами на нього, в тому числі, і сертифікатами на насіння, яке відповідало вимогам нормативних документів щодо сортових та посівних якостей. Вказаний товар був прийнятий позивачем без зауважень, акт про недоліки переданого товару сторонами не складався.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги ТОВ "Угроїдський цукровий завод" до ТОВ "Євросем" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №КП2403/15/4 від 24.03.2015 р. та №КП0304/15/3 від 03.04.2015 р., укладених між сторонами у справі, а також стягнення 773478 грн. збитків, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Поняття та види правочинів унормовані статтею 202 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до приписів зазначеної норми Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 названого Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Господарські суди встановили, що спірні договори за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Як вже зазначалося, позивач просив визнати недійсними оспорювані договори купівлі-продажу з підстав їх вчинення під впливом обману з боку відповідача щодо якості насіння, його сортових і посівних характеристик.

Статтею 230 Цивільного кодексу України унормовано правові наслідки вчинення правочину під впливом обману.

За приписами наведеної норми у разі, коли одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У розумінні наведених приписів обман - це навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину; це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських та інших рослин, містяться в Законі України "Про насіння і садивний матеріал".

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що сертифікат на насіння - це документ, що засвідчує сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу.

Сортові якості - сукупність показників, що характеризують належність насіння до відповідного сорту. Посівні якості - сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву.

Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікат, що засвідчують їх сортові та посівні якості.

За приписами статті 22 цього ж Закону на придбане насіння і садивний матеріал гарантії діють протягом строку, визначеного в сертифікаті.

Національним стандартом України ДСТУ 6068:2008 "Насіння соняшнику. Сортові та посівні якості. Технічні умови", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 31.12.2008 р. №525, (пункт 11.2) визначено, що гарантійний строк зберігання сортових і посівних якостей насіння відповідає строку чинності сертифікату на насіння України.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що відповідач на виконання умов укладених договорів передав, а позивач прийняв обумовлений договорами товар - насіння сільськогосподарських культур, яке відповідало вимогам нормативних документів щодо сортових та посівних якостей.

При цьому передача товару за кількістю і якістю здійснювалася у відповідності до умов договору, за відсутності претензій позивача щодо кількості і якості.

Господарські суди попередніх інстанцій також встановили, що відповідач разом з товаром передав позивачу і документи на нього, зокрема, відповідні чинні сертифікати на насіння, які засвідчували його сортові та посівні якості та, відповідно, встановлювали гарантійний строк зберігання таких властивостей.

В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій не встановили умислу в діях відповідача та факт обману позивача (щодо сортових та посівних якостей насіння) у розумінні приписів статті 230 Цивільного кодексу України при вчиненні оспорюваних договорів купівлі-продажу та порушення прав позивача відповідачем.

Оскільки (як встановили суди) позивач не довів обставин, з якими приписи статті 230 Цивільного кодексу України, пов'язують можливість визнання договорів недійсними, у задоволенні позову з заявлених позивачем підстав судами було відмовлено правомірно.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом приписів матеріального і процесуального законодавства. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Довід скаржника про неврахування судами результатів експертизи, оформлених протоколами №20, №21 від 20.01.2016 р. Українського інституту експертизи сортів рослин, визнається неспроможним, позаяк цьому доводу надавалася оцінка апеляційним господарським судом і він був мотивовано відхилений судом та до того ж він стосується переоцінки доказів у справі, що, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки не спростовують викладеного і встановленого господарськими судами, та також ґрунтуються виключно на переоцінці доказів у справі.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування судових актів у справі та задоволення касаційної скарги не вбачаться.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 р. у справі №920/292/16 та рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Дроботова

Судді І.Алєєва Л.Рогач