ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 917/1535/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаГордійченко В.М. - довіреність від 10.10.2016 р. відповідачаГуля В.С. - довіреність від 13.06.2016 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на постановувід 23.01.2017 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 917/1535/16 господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони "Яструб" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" простягнення коштівВ С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ТОВ "Приватна служба охорони "Яструб" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" про стягнення 573 108,60 грн., з яких: 453 322,44 грн. - основний борг; 70 066,79 грн. - пеня та 49 719,37 грн. - 25 % річних, посилаючись на приписи статей 526, 530, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору від 03.03.2015 р. № 208 -псо про надання охоронних послуг, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.

ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" подало до суду заяву про розстрочку виконання рішення суду, в якій просило в разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання судового рішення у даній справі на 3 місяці рівними платежами, вказуючи на економічну ситуацію, скрутне фінансове положення підприємства та недостатності власних обігових коштів, що, в свою чергу, може призвести до неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства (а.с. 86-87).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.12.2016 р. (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь ТОВ "Приватна служба охорони "Яструб" 453 322,44 грн. основного боргу, 66 402, 56 грн. пені, 49 719, 37 грн. річних та 8 541, 67 грн. судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановив обставини щодо порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому, судом здійснено перевірку розрахунку пені, у зв'язку з чим відмовлено в частині стягнення пені у розмірі 3 664,23 грн.

У задоволенні заяви відповідача щодо розстрочки виконання судового рішення відмовлено з підстав недоведеності.

За апеляційною скаргою ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.), переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 23.01.2017 р. залишимв його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати в частині відмови у розстроченні виконання судового рішення та прийняти нове рішення, яким заяву товариства задовольнити та розстрочити виконання судового рішення від 01.12.2016 р. у даній справі на 3 місяці щомісячними рівними платежами, обґрунтовуючи касаційну скаргу порушенням судами норм матеріального та процесуального права, залишенням поза увагою судами необхідність дослідження всіх обставин справи.

Скаржник зазначає, що судами залишено поза увагою, що до скрутного фінансового становища товариства призвели втрата основних ринків збуту продукції підприємства, зменшення платоспроможності населення, і як наслідок значене зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" за взятими на себе господарськими зобов'язаннями тощо, що свідчить про наявність підстав для задоволення заяви відповідача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 03.03.2015 р. між ТОВ " Приватна служба охорони "Яструб" (виконавець) та ТОВ " Овруцький молочноконсервний комбінат" (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг № 208-псо, за умовами пункту 1.2 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати за плату послуги з охорони об'єкта, за адресою: 11104, Житомирська область, м. Овруч, вул. Богдана Хмельницького, 92.

Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. договору охорона об'єкта здійснюється 7 цілодобовими постами охорони та 1 начальником охорони. Загальна вартість охоронних послуг становить 66 700,00 грн. за один календарний місяць.

Сторонами укладались додаткові угоди до договору № 208-псо, а саме 15.06.2015 р. та 01.08.2015 р. якими вносились зміни до пунктів 1.3., 1.4. щодо загальної вартості охоронних послуг за один календарний місяць.

Додатковою угодою 15.10.2015 р. до договору сторони внесли зміни в пункти 1.3., 1.4. договору встановивши вартість охоронних послуг за один календарний місяць в розмірі 92 500,00 грн.

Судами під час розгляду справи встановлено, що не заперечувалось відповідачем, що за період січень - червень 2016 р. позивач надав послуги з охорони на загальну суму 477 916,67 грн., що підтверджується двостороннє підписаними актами здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000062 від 31.01.2016 р., № ОУ-0000165 від 29.02.2016 р., № ОУ-0000322 від 31.03.2016 р., № ОУ-0000460 від 30.04.2016 р., № ОУ-0000645 від 31.05.2016 р., № ОУ-0000658 від 06.06.2016 р. (а.с. 21-27).

Згідно пунктів 7.2. та 7.3. договору оплата за послуги здійснюється у повному розмірі до 5 числа місяця наступного за звітним шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця. У разі розірвання договору оплата за надані в останньому місяці дії Договору послуги повинна бути здійснена у розмірі, що обраховується пропорційно до кількості днів, в які надавались послуги, протягом 2 банківських днів з моменту розірвання договору.

06.06.2016 р. між сторонами була підписана угода про припинення дії договору № 208-псо від 03.03.2015 р., пунктом 3 якої сторони передбачили, що зобов'язання замовника щодо оплати вартості охоронних послуг, наданих за договором, не припиняються і повинні бути виконані у встановлений договором строк (а.с. 20).

06.06.2016 р. позивач зняв пости охорони з об'єкта відповідача згідно акта зняття постів охорони, в пункті 2 якого відповідачем підтверджено відсутність у нього претензій до позивача (а.с. 21).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами встановлено, що відповідач за одержані послуги з охорони розрахувався частково сплативши 24 594,23 грн., що підтверджується актом звірки в редакції позивача (а.с.55).

Залишок заборгованості у розмірі 453 322,44 грн. відповідачем не сплачено.

Претензії позивача від 09.06.2016 р. та від 19.02.2016 р. про погашення заборгованості за надані послуги охорони залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Приватна служба охорони "Яструб" про стягнення з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" 453 322,44 грн. - основного боргу, 70 066,79 грн. пені та 49 719,37 грн. - 25 % річних, на підставі статей 526, 530, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України та пунктів 7.6, 7.7 укладеного між сторонами договору від 03.03.2015 р. № 208 -псо про надання охоронних послуг, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених в статті 11 Цивільного кодексу України.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 вказаного Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, відповідно до пункту 7.6. договору від 03.03.2015 р. № 208 -псо про надання охоронних послуг у випадку несвоєчасної сплати щомісячної суми, вказаної у п.1.4. Договору, замовнику нараховується штрафна пеня у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення до повного розрахунку. Для вимоги про стягнення пені за даним Договором застосовується позовна давність тривалістю три роки.

При цьому, судами встановлено, що оскільки визначений договором строк оплати за актом № ОУ-0000645 від 31.05.2016 р. закінчується 04.06.2016 р., який був суботою, останнім днем строку платежу є 06.06.2016р., а прострочення зобов'язання починається 07.06.2016 р.

Крім того, відповідно до пункту 7.7. договору замовник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, а також 25 % річних від простроченої суми.

Отже, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у договорі.

Враховуючи встановлені судами обставини справи щодо невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за договором про надання охоронних послуг № 208-псо від 03.03.2015 р., що не заперечується самим відповідачем, з урахуванням приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, судова колегія вважає правомірним висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь ТОВ "Приватна служба охорони "Яструб" 453 322,44 грн. основного боргу, 66 402, 56 грн. пені та 49 719, 37 грн. річних.

При цьому, ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" судові рішення в цій частині не оскаржені.

Звертаючись з касаційною скаргою ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" просить скасувати судові рішення у даній справі в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення від 01.12.2016 р. у даній справі на 3 місяці щомісячними рівними платежами.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан відповідача, про наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тобто не доведено наявність підстав для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, а також такими, що зводяться до непогодження із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні заяви скаржника про надання розстрочки виконання судового рішення.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 р. у справі № 917/1535/16 та рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач