ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 916/236/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.01.2017у справі№916/236/13-г Господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Інституту геологічних наук Національної академії наук Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставратор-1946"простягнення,за участю представників сторін:від прокуратури: Збарих С.М., посв. №028728 від 05.09.2014;від позивача: Стегар О.М., дов. б/н від 27.03.2017;від відповідача: Завалькевич Є.В., договір про надання правової допомоги від 10.04.2017В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2015 у справі №916/236/13-г позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1321699,76грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №916/236/13-г вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Заступник прокурора Одеської області з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу підтримав вимоги останньої.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.04.2017 прокурор та представник позивача підтримали вимоги касаційної скарги, представник відповідача - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.12.2011 між Інститутом геологічних наук НАН України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСТАВРАТОР-1946" (підрядник) укладений договір №20 про закупівлю підрядних робіт за державні кошти, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник на власний ризик забезпечує виконання робіт у відповідності до цього договору власними і залученими силами та засобами по об'єкту: Реставрація адміністративної будівлі Інституту геологічних наук НАН України (підсилення фундаментів, несучих і огороджувальних конструкцій) по вул. Олеся Гончара, 55-б, м. Київ, відповідно до проектно-кошторисної документації, вимог державних будівельних норм України, технічних умов та державних стандартів України, є відповідальним за достовірність виконаних обсягів робіт та їх вартості, зобов'язується ввести в дію об'єкт і виконувати гарантійні зобов'язання згідно діючого законодавства.

Відповідно до розділу 3 вищезазначеного договору договірна ціна робіт, що доручається для виконання підряднику, визначена на основі пропозиції конкурсних торгів та складає 14 680 560,07грн. (з ПДВ). При цьому, договірна ціна робіт тверда і може переглядатися сторонами в межах вартості договору у разі виникнення наступних обставин: обставини непереборної сили; виявлення помилок в проектно-кошторисній документації; прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт; зміна вартості матеріально-технічних ресурсів та послуг, більше 10% збільшення вартості яких Підрядник не міг передбачити; виникнення додаткових робіт, не передбачених проектом.

За умовами розділу 4 вищезазначеного договору замовник забезпечує у повному обсязі фінансування будівництва об'єкту на підставі плану фінансування будівництва, який складається на весь період будівництва за роками. Розрахунки проводяться замовником шляхом: авансування у розмірі 30% річного обсягу робіт на придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій у порядку, визначеному законодавством України, що становить 4404168,02грн. (з ПДВ); наступні платежі здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт форми КБ-3, КБ-2в. Розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячними проміжними платежами. Оплата проміжних платежів за виконані роботи здійснюється на підставі типових форм - КБ-3, КБ-2в, підписаних представниками сторін. Підрядник щомісячно надає замовнику Акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідку за формою КБ-3, а замовник перевіряє і підписує надані форми протягом 3 робочих днів з моменту надання їх підрядником. Розрахунок вартості виконаних робіт проводиться підрядником щомісяця, відповідно до Порядку визначення вартості будівництва на території України ДБН Д.1.1-1-2000 (із змінами та доповненнями) та узгодженої договірної ціни. У разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, які вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, яка підлягає оплаті. При призупиненні робіт за рішенням замовника або відсутності фінансування робіт договору, підрядник має право зупинити виконання робіт до поновлення виконання робіт або відповідного фінансування замовником, при цьому строк виконання робіт по договору продовжується на строк дії рішення про призупинення робіт або відсутності відповідного фінансування по цьому договору.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків зі сторони підрядника замовник має право розірвати договір з обов'язковим відшкодуванням збитків підрядником (п. 16.2 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 26.12.2011 строк виконання робіт встановлено до 31.03.2012 та визначено, що договірна ціна робіт складає 14680560,07грн. з ПДВ, який нарахований за ставкою згідно чинного законодавства на дату виникнення податкових зобов'язань та переноситься на 2012 рік у разі зміни строків робіт. Замовник забезпечує в повному обсязі фінансування будівництва об'єкту на підставі плану фінансування, який складається на весь період будівництва за роками, а саме: 2011 рік - 4404168,02грн.; 2012 рік - 10276392,05грн.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору замовник передав підряднику проектно-кошторисну документацію, надав будівельний майданчик і здійснив авансування робіт відповідно до п. 4.6 договору у розмірі 30% річного обсягу робіт в сумі 4 404 168,02грн.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2011 між сторонами підписана Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) та Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011, відповідно до яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Реставратор-1946" виконані роботи на суму 4 404 168,02грн. Зазначений акт підписаний та скріплений печатками сторін без заперечень.

В акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Інституту геологічних наук НАН України за період з 01.01.2003 по 31.12.2011 та завершений звітний період 2012 року, проведеної Державною фінансовою інспекцією України, оформленої Актом від 26.10.2012 №03-21/185 зазначено, що документальною перевіркою встановлено завищення обсягів фактично виконаних робіт на загальну суму 1 298 074,80грн. шляхом порівняння фактичних даних контрольного обміру з обсягами робіт відображених в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2011 рік.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

При цьому, як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, в основу вищезазначеного акта ревізії покладено висновок КП "Київекспертиза", проте не надано жодного документа на підтвердження кваліфікації спеціалістів у галузі будівництва, якими проводився аналіз робіт на зазначеному об'єкті, що покладені в основу акта.

Крім того, апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 09.12.2016 роботи, які наведені в актах приймання будівельних робіт форми 2 КБ-2в (демонтажні, земляні, бетоні та інші роботи) фактично є підготовчими та супутніми роботами, які перевіряються в процесі їх виконання і не можуть бути перевірені обстеженнями. Разом з тим, без виконання даних робіт неможливо було б проведення подальших робіт на зазначеному об'єкті, що підтверджується результатами натурного обстеження, поясненнями представника Інституту та спеціаліста з технічного нагляду, фотокопіями актів на закриття прихованих робіт.

Відповідно до ст. 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди, а згідно з положеннями ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

З огляду на приписи ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє особу від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Слід зазначити, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання в обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків на висновки перевірки Державної фінансової інспекції України не можна вважати обґрунтованими, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, проте не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

А тому, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Отже, у межах розгляду даної справи не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, або виконання укладеного договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України на підставі встановлених господарським судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ним норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновком останнього про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №916/236/13-г відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №916/236/13-г - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач