ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 911/2893/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників: позивачаДядюра В.О. - дов. від 13.01.17 відповідача Савченко В.С. - дов. від 22.09.16

розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "НІКА" на постановувід 17.01.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/2893/16 господарського суду Київської області за позовомДержавної екологічної інспекції у Київській області до Приватного підприємства "НІКА"

простягнення 58101,89 грн. В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Державна екологічна інспекція у Київській області звернулася до господарського суду Київської області із позовом до ПП "НІКА" про стягнення на користь держави 58101,89 грн. збитків, шляхом перерахування вказаних коштів на спеціальний розподільчий рахунок Великоолександрівської сільської ради, відкритого за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державними і місцевими бюджетами", код класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в наслідок господарської та іншої діяльності", кошти розподілити між спеціальним фондом Державного бюджету України та спеціальними фондами місцевих бюджетів: на користь спеціального фонду Державного бюджету України 30% від суми збитків, що становить 17430,57 грн., на користь спеціального фонду бюджету Великоолександрівської сільської ради Броварського району Київської області 50% від суми збитків, що становить 29050,95 грн., на користь спеціального фонду бюджету Київської області 20% від суми збитків, що становить 11620,37 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 23 Кодексу України про надра, статей 20-2, 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", обґрунтовані тим, що відповідачем в період з 01.01.2015 р. по 02.03.2015 р. здійснювалася діяльність без дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено приписи статей 44, 48 Водного кодексу України, та внаслідок чого державі завдано збитків у спірній сумі.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність об'єму використаної води у спірний період, на підставі якого було розраховано спірні збитки.

У поясненнях у справі позивач вказував на те, що відповідачем не ведеться статистична звітність 2ТП (водгосп) та журнал обліку використання забраної води ПОД-11, а отже встановити фактичний об'єм забору відповідачем води є неможливим. При цьому, позивачем здійснено визначення об'єму забору води відповідачем згідно з пунктом 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, на основі ліміту забору, який відповідно до дозволу від 02.03.2016 р. №91/8, виданого відповідачу, становить 308,0м3/добу.

Відповідач у своїх письмових поясненнях не погоджувався з розрахунком розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів в частині визначення об'єму використаної води у спірний період.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.10.2016 р. (суддя Подоляк Ю.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь держави 58101,89 грн. збитків, шляхом перерахування на спеціальний розподільчий рахунок Великоолександрівської сільської ради, відкритий за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державними і місцевими бюджетами", код класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в наслідок господарської та іншої діяльності"; кошти розподілити між спеціальним фондом Державного бюджету України та спеціальними фондами місцевих бюджетів: на користь спеціального фонду Державного бюджету 30 % від суми збитків, що становить 17430,57 грн., на користь спеціального фонду бюджету Великоолександрівської сільської ради Броварського району Київської області 50 % від суми збитків, що становить 29050,00 грн., на користь спеціального фонду бюджету Київської області 20 % від суми збитків, що становить 11620,37 коп.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач в період з 01.01.2015 р. по 02.03.2015 р. здійснював спеціальне водокористування без наявності дозволу внаслідок чого державі було заподіяно шкоду, розмір якої визначено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, та складає заявлену до стягнення суму.

За апеляційною скаргою ПП "НІКА" Київський апеляційний господарський суд (судді: Власов Ю.Л., Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), переглянувши рішення господарського суду Київської області від 18.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.01.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ПП "НІКА" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 р. та рішення господарського суду Київської області від 18.10.2016 р., посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630, постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2015 р. №408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами", статей 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник не погоджується з розрахунком спірної суми збитків, посилаючись на те, що спосіб визначення обсягу самовільно використаної води у даному випадку має розраховуватися за обсягом її відведення.

Водночас скаржник вказує на те, що для проведення спірної перевірки відповідача позивачем не було отримано дозвіл Кабінету Міністрів України.

Від позивача отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, з мотивів у них викладених, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною екологічною інспекцією у Київській області 20.04.2016 р. відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію у Київській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 р. №136, було видано наказ на проведення позапланової перевірки дотримання ПП "НІКА" (відповідачем) вимог природоохоронного законодавства.

На виконання вказаного наказу позивачем видано направлення №000058 на проведення перевірки.

04.05.2016 р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Київської області проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

За результатами цієї перевірки складено акт перевірки №38 від 04.05.2016 р., в якому зафіксовано порушення вимог законодавства, а саме: статті 23 Кодексу України про надра - відсутній дозвіл на спеціальне водокористування в період з 01.01.2015 р. по 02.03.2015 р.; статті 44 Водного кодексу України - не ведеться статистична звітність та журнал обліку використання забраної води.

Вказаний акт перевірки був підписаний директором відповідача Шабалтун О.В. без зауважень та заперечень.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що за наслідками перевірки та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, позивачем розраховано розмір збитків, обумовлених самовільним використанням відповідачем з 01.01.2015 р. по 02.03.2015 р. водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) у загальній сумі 58101,89 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 13.06.2016 р. №57 щодо відшкодування спірних збитків, яка була залишена останнім без задоволення.

Відмова ПП "НІКА" відшкодувати державі заподіяні збитки у добровільному порядку стала підставою для звернення інспекції з такими вимогами до господарського суду.

Як встановили господарські суди першої і апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державної екологічної інспекції у Київській області про стягнення з Приватного підприємства "НІКА" 58101,89 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з встановленого факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а відтак дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з приписами статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

У відповідності до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно зі статтею 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (стаття 49 Водного кодексу України).

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування (стаття 110 цього ж Кодексу).

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

За приписами статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами (пункт 1.3 Методики).

Пунктами 9.1, 9.2 вказаної Методики визначено порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), за відповідною формулою та зазначено, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми збитків, на підставі повного та всебічного розгляду справи, встановили, що відповідач в порушення вимог статей 48, 49 Водного кодексу України, в період з 01.01.2015 р. по 02.03.2015 р. здійснював самовільне водокористування (спеціальне водокористування без наявності дозволу на нього), внаслідок чого державі було заподіяно 58101,89 грн. збитків, розмір яких визначено на підставі пунктів 9.1, 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389.

При цьому господарськими судами попередніх інстанцій було враховано те, що відповідачем, в порушення вимог статті 44 Водного кодексу України, не ведеться статистична звітність 2ТП (водгосп) та журнал обліку використання забраної води ПОД-11, тобто відсутня первинна документація та статистична звітність у зв'язку з чим позивачем при визначенні об'єму спожитої води використано ліміт забору води відповідачем (що узгоджується з наведеними положеннями вказаної Методики) на основі ліміту забору згідно з дозволом №91/8 від 02.03.2015 р., виданим відповідачем.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій на підставі допустимих та належних доказів встановили наявність в діях відповідача порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що, враховуючи вимоги наведених норм, правомірно визнали підставою для задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Довід скаржника про невірний, на його думку, розрахунок спірної суми збитків та те, що визначення обсягу самовільно використаної води у даному випадку має розраховуватися за обсягом її відведення, не може бути підставою для скасування судових актів у справі, позаяк йому надавалася оцінка судами і він був мотивовано відхилений судами та не знайшов свого підтвердження матеріалами справи.

Водночас визнаються неспроможними і посилання скаржника на порушення судами постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2015 р. №408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами" щодо необхідності отримання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки відповідача, оскільки вказана постанова була прийнята у зв'язку із запровадженням статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами. При цьому наведеною нормою встановлювалося, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства державною екологічною інспекцією проводилася вже у травні 2016 р.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності відповідно до визначених позивачем предмету та підстав позову, змісту порушеного права; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Судові рішення відповідають положенням статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення; підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових актів у справі судом не виявлено.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 р. у справі №911/2893/16 та рішення господарського суду Київської області від 18.10.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л. Рогач