ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/12342/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 21.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017у справі№ 910/12342/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк"доПриватного підприємства Малого приватного підприємства "Айра"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осібтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6провизнання недійсним нікчемного договору та застосування наслідків недійсності договору,за участі представників: від позивача: ОСОБА_7, від третьої особи на стороні позивача: від третьої особи -1 на стороні відповідача: ОСОБА_8, ОСОБА_9

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2017 касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Малетича М.М., Плюшка І.А. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2017.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куреного Олександра Вікторовича звернулося до господарського суду із позовом до ПП МПП "Айра" про визнання недійсним нікчемного договору відступлення права вимоги №4-2013 від 24.10.2013, укладеного між ПАТ "Брокбізнесбанк" та МПП "Айра", та застосування наслідків недійсності договору шляхом визнання за позивачем права вимоги за кредитними договорами №08Ф-186 від 06.10.2008, № 08Ф-187 від 06.10.2008, №07Ф-154 від 22.08.2008, №07Ф-142 від 22.08.2008, № 07Ф-153 від 22.08.2008, № 07Ф-159 від 22.08.2008, яке відступлене за договором відступлення права вимоги №4-2013 від 24.10.2013.

Позов мотивовано тим, що під час перевірки правочинів в період тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду виявила нікчемний договір відступлення, який підпадає під критерії, визначені частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Договором відступлення права вимоги надано пільгу у вигляді відкладальної умови, здійснено продовження терміну кредитування, а загальна вартість права вимоги, яка передається за спірним договором, розрахована без врахування штрафних санкцій, а відтак, фактично, спірний договір передбачає надання клієнту пільг, який банк не уклав би за звичайних ринкових умов.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2016 у справі №910/12342/16 (суддя: Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 (судді: Калатай Н.Ф. - головуючий, Чорногуз М.Г., Жук Г.А.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази проведення перевірки на нікчемність спірного договору в період дії тимчасової адміністрації в "АТ "Брокбізнесбанк", а повідомлення про нікчемність спірного правочину відповідачу направлено вже на стадії ліквідації, а не тимчасової адміністрації, тому посилання позивача на ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 4-2013 від 17.01.2014 є необгрунтованими, оскільки заявляти про їх нікчемність Уповноважена особа Фонду мала протягом дії тимчасової адміністрації.

Крім того, суди відхилили посилання позивача на те, що вартість відступлення права вимоги по всім кредитним договорам за договором відступлення права вимоги від 24.10.2013 № 4-2013 загалом знижена за розрахунками позивача на 41 693 025,56 грн. З доказів, які містяться в матеріалах справи, неможливо зробити висновок щодо звичайних ринкових цін, які існували на момент укладення спірного правочину, а тому позивачем не доведено належним чином, що вартість відступлення права вимоги не відповідає ринковим цінам і є пільговою.

Апеляційний господарський суд встановив, що позивач в суді першої інстанції не заявляв позовні вимоги про визнання недійсним договору, на укладення якого відповідач не мав достатнього обсягу дієздатності через те, що цей договір за своєю правовою природою є договором факторингу, та вказала на відсутність правових підстав для розгляду вказаних позовних вимог в суді апеляційної інстанції.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Скаржник вказує, що належним чином доведено, що дійсна сума заборгованості станом на 17.01.2016 є більшою на 41 693 025,56 грн. від тої, яка визначена в п.2.2 договору №4-2013 і становить 375 317 945,21 грн.

Суди не звернули увагу, що заниження обсягу права вимоги є підставою для недійсності такого правочину і не застосували ст.ст. 203, 215 та 514 ЦК України.

Посилання апеляційного господарського суду на те, що позивач повинен надати висновок експерта для підтвердження заниження ціни відступленого права вимоги, не може мати місця.

Судами також порушено ст. 83 ГПК України, оскільки відхилено клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог. В апеляційній інстанції позивачем зверталася увага, що спірний договір має всі ознаки договору факторингу і відповідач не має достатньої дієздатності на укладення такого правочину.

Судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято як належний доказ витяг з акта Державної фінансової інспекції в місті Києві від 12.01.2016 №09-30/14.

Скаржник зазначає, що укладення спірного договору сприяло виведенню активів та порушило інтереси вкладників і кредиторів банку.

Господарські суди не взяли до уваги той факт, що відповідачу була надана пільга у вигляді заниження вартості відступлення права вимоги, а також те, що в наданому позивачем акті Державної фіскальної інспекції України від 16.10.2014 №05-21/136 встановлено зменшення балансової вартості активів та настання негативних фінансових наслідків для позивача.

Скаржник стверджує, що договір відступлення права вимоги №4-2013 від 24.10.2013 є договором факторингу.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

Представник третьої особи ОСОБА_4 в поясненнях на касаційну скаргу зазначає, що проведення перевірки договорів здійснюється Уповноваженою особою фонду на стадії тимчасової адміністрації.

Натомість, на момент направлення повідомлення про нікчемність спірного договору (06.01.2016) банк вже знаходився на стадії ліквідації.

Заяви про зміну предмету позову позивач не подавав, а тому посилання на додаткові підстави недійсності оспорюваного договору - укладення його без достатнього обсягу дієздатності, є безпідставним.

Третя особа просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

22.08.2008 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_13 як позичальником укладено кредитний договір №07Ф-154, за яким позичальник отримав від банку 19 500 000 грн. кредитних коштів на строк з 22.08.2008 до 22.08.2018 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

Відповідно до договору про переведення боргу №07Ф-154-8 від 22.12.2008 новим боржником за кредитним договором № 07Ф-154 є ОСОБА_6

22.08.2008 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_14 як позичальником укладено кредитний договір № 07Ф-142, за яким останній отримав 19 800 000 грн. кредитних коштів на строк з 22.08.2008 до 22.08.2018 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

Відповідно до договору про переведення боргу № 07Ф-142-8 від 22.12.2008 новим боржником за кредитним договором № 07Ф-142 є ОСОБА_6

22.08.2008 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_15 як позичальником укладено кредитний договір № 07Ф-153, за яким останній отримав від позивача 34 000 000 грн. кредитних коштів на строк з 22.08.2008 до 22.08.2018 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

Відповідно до договору про переведення боргу № 07Ф-153-8 від 22.12.2008 новим боржником за кредитним договором № 07Ф-153 є ОСОБА_6

22.08.2008 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_16 як позичальником укладено кредитний договір № 07Ф-159, за яким останній отримав від позивача 21 500 000 грн. кредитних коштів на строк з 22.08.2008 до 22.08.2018 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

Відповідно до договору про переведення боргу № 07Ф-159-8 від 22.12.2008 новим боржником за кредитним договором № 07Ф-159 є ОСОБА_6

06.10.2008 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4 як позичальником укладено кредитний договір № 08Ф-186, за яким остання отримала від позивача кредитні кошти у розмірі 70 800 000 грн. на строк з 06.10.2008 до 07.10.2019 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних для споживчих цілей.

06.10.2008 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_5 як позичальником укладено кредитний договір № 08Ф-187, за яким останній отримав від позивача 51 414 402,98 грн. кредитних коштів на строк з 06.10.2008 до 07.10.2019 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних для споживчих цілей.

24.10.2013 між ПАТ "Брокбізнесбанк" як цедентом та МПП "Айра" як цесіонарієм укладено договір відступлення права вимоги № 4-2013, за яким позивач у випадку настання відкладальної обставини, визначеної у п.1.3 договору про відступлення права вимоги, в день, наступний за днем настання відкладальної обставини, передає, а відповідач приймає всі права вимоги за кредитними договорами №08Ф-186 від 06.10.2008, №08Ф-187 від 06.10.2008, №07Ф-154 від 22.08.2008, №07Ф-142 від 22.08.2008, №07Ф-153 від 22.08.2018, №07Ф-159 від 22.08.2008.

Відповідно до пункту 1.3 договору відступлення права вимоги відкладальною обставиною є несплата позичальником заборгованості за кредитом та або нарахованими процентами за кредитним договором, визначеним у п.1.1 договору про відступлення права вимоги, до 16.01.2014 (включно).

За п.2.1 договору право вимоги за кредитним договором вважається переданим в день, наступний за днем настання відкладальної обставини, визначеної в пункті 1.3 цього договору.

Згідно п.2.2 договору відступлення права вимоги загальна вартість права вимоги за кредитним договором на момент відступлення кредитної заборгованості буде дорівнювати сумі заборгованості за кредитним договором, а саме заборгованості позичальника по поверненню основного боргу (кредиту) та нарахованих і не сплачених процентів за кредитом станом на 17.01.2014.

У випадку, якщо позичальником з моменту укладання цього договору не буде проведене часткове погашення кредиту у будь-якій сумі або не будуть сплачені проценти у будь-якій сумі, загальна вартість права вимоги за кредитним договором станом на 17.01.2014 становитиме 333 624 919,65 грн., а саме: загальна заборгованість складає 111 236 371,30 грн. за кредитним договором №08Ф-186, 80 778 977,87 грн. за кредитним договором № 08Ф-187, 29 128 551,02 грн. за кредитним договором №07Ф-154, 29 576 672,36 грн. за кредитним договором №07Ф-142, 50 788 242,60 грн. за кредитним договором № 07Ф-153, 32 116 094,51 грн. за кредитним договором № 07Ф-159.

Відповідно до п.3.1 договору за відступлення права вимоги за кредитним договором відповідач сплачує позивачу грошову суму: у випадку оплати вартості відступлення права вимоги за кредитним договором в день переходу права вимоги до відповідача до 16:00 год. - у розмірі 333 457 919,65 грн.; у випадку оплати вартості відступлення права вимоги за кредитним договором після терміну, зазначеного в п.3.1.1, - у розмірі 333 624 919,65 грн.

Судами встановлено, що 20.01.2014 позивач та відповідач підписали акт приймання-передачі оригіналів документів згідно договору відступлення права вимоги № 4-2013 від 24.10.2013, в якому зафіксували передачу оригіналів документів по вищевказаним кредитним договорам позивачем відповідачу.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 прийнято рішення №9, яким запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.03.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Брокбізнесбанк".

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 10.06.2014 №339 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 №45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ОСОБА_10 на період з 11.06.2014. 13.01.2016 відповідачу направлено повідомлення про нікчемність договору про відступлення права вимоги №4-2013 від 17.01.2014.

З акта Державної фінансової інспекції від 16.10.2014 №05-2/136 не вбачається, що в ході вказаної перевірки виявлено фінансові порушення та встановлено факт завдання позивачу матеріальної шкоди (збитків) внаслідок укладання спірного договору відступлення права вимоги.

Апеляційним господарським судом з копії акта від 12.01.2016 №09-30/14 Державної фінансової інспекції у міста Києві позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "Брокбізнесбанк" за період з 01.01.2007 по 01.12.2015 встановлено відсутність фінансових порушень при укладення спірного договору.

6. Норми права та роз`яснення Пленуму ВСУ, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час укладення договору та запровадження тимчасової адміністрації) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком. Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов`язань.

Під звичайною ціною розуміється ціна, що відповідає рівню ринкових цін (п.14.1.71 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно ст.32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з наведених норм права, чинних на час запровадження тимчасової адміністрації у позивача, уповноважена особа Фонду протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів).

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій за результатами дослідження та оцінки поданих сторонами доказів у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановили, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про відчуження спірного права вимоги за ціною, яка є нижчою від звичайних цін на аналогічне право вимоги, а також, що позивачем не доведено надання переваг відповідачу внаслідок укладення спірного договору, які прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.

Розрахунки позивача не можуть бути належними доказами ціни та надання відповідачу пільг у вигляді знижки, оскільки оцінка майна є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності, яким позивач не є.

Інших доказів на підтвердження доводів позивача щодо надання пільг позивачем не надано.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення про нікчемність спірного договору направлено уповноваженою особою Фонду відповідачу лише 13.01.2016, тобто поза межами строку тимчасової адміністрації.

Доказів прийняття уповноваженою особою Фонду у тридцятиденний строк з дня початку тимчасової адміністрації рішення про нікчемність спірного договору позивачем суду не надано.

Разом з тим, у повідомленні про нікчемність договору зазначено лише про віднесення такого правочину до нікчемних без посилань на конкретні ознаки нікчемності.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №4-2013 від 24.10.2013, судами правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину, як похідних.

Касаційна інстанція вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині оцінки правової природи спірного договору та визначення наявності у відповідача спеціальної правосуб`єктності на укладення такого договору як договору факторингу.

За ст.22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, в обґрунтування позовних вимог покладено спеціальні підстави нікчемності правочинів, які викладені у ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, жодних посилань на недійсність спірного договору як такого, на укладення якого відповідач не мав достатнього обсягу дієздатності через те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, позивач в суді першої інстанції не заявляв.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про зміну підстав позову в порядку, визначеному ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог без зазначення конкретного обґрунтування відносно того, які саме порушені права та/або інтереси позивача підлягають судовому захисту за ініціативи суду та в якій частині позовних вимог відповідне право підлягало захисту судом, не свідчить про зміну предмета та підстав заявленого в межах даної справи позову та не звільняло позивача від визначеного у ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов`язку довести ті обставини, на які він посилається як на предмет своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що здійснені внаслідок помилкового тлумачення норм чинного в Україні законодавства і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі №910/12342/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: М. Малетич

І. Плюшко