ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 908/424/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів, та публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ", м. Запоріжжя,

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2017

зі справи № 908/424/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі філії), м. Львів,

до публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ" (далі - Товариство), м. Запоріжжя,

про стягнення 97 759,00 грн. штрафу.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Євсюкова І.О. предст. (дов. від 19.01.2017)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Українська залізниця" в особі філії звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства про стягнення 97 759, 00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 у справі № 908/424/16 (суддя Азізбекян Т.А.) у позові відмовлено повністю з посиланням на недоведеність заявлених позовних вимог (зокрема, з урахуванням результатів експерименту, проведеного 18.08.2015 у м. Запоріжжі працівниками Товариства, відповідно до якого встановлена можливість несанкціонованого злиття вантажу (олії соняшникової) (фактично майже без слідів зовнішнього втручання) в процесі слідування вагону до станції призначення). Також місцевий господарський суд зазначив про те, що особа, яка звернулася до суду, є неналежним позивачем, оскільки на момент звернення з позовом до суду ПАТ "Українська залізниця" вже зареєстроване, а державне територіально -галузеве об'єднання "Львівська залізниця" ще не припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 рішення місцевого господарського суду у справі № 908/424/16 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову: стягнуто з відповідача на користь позивача 97 759,00 грн. штрафу, 1466,38 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1613,70 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

У новому розгляді справи постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2017 (судді Стойка О.В.- головуючий, Ломовцева Н.В., Чернота Л.Ф.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог: стягнуто з відповідача на користь позивача 48 879,50 грн. штрафу, 1466,38 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; 1613,02 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду з посиланням, зокрема на приписи статей 118, 122 Статуту залізниць України мотивована тим, що позивач є правонаступником усіх прав та обов'язків ДТГО "Львівська залізниця"; відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник; доводи позивача підтверджуються складеним комерційним актом, а результати проведеного експерименту працівниками Товариства не можуть бути належним та допустимим доказом несанкціонованого доступу до вантажу та його розкрадання. При цьому, апеляційним господарським судом, з посиланням на приписи пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України, статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, за власною ініціативою зменшено розмір штрафу, який підлягав до стягнення з відповідача на користь позивача, на 50%.

ПАТ "Українська залізниця" в особі філії у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати в частина зменшення розміру штрафу, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Також Товариство просить суд касаційної інстанції здійснити поворот виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 зі справи (яку в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду від 08.11.2016), посилаючись на її (постанови) фактичне виконання.

Відзивів на касаційні скарги не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ПАТ "Українська залізниця" в особі філії та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Товариство як вантажовідправник зі станції відправлення Передаточна Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 45862190 у серпні 2015 на станцію Львів Львівської залізниці здійснило відправлення 8 вагонів із вантажем - олія соняшникова, вантажоодержувач - ПАТ "Львівський жиркомбінат" (зокрема вагону № 51078624, пакування наливом, вантаж завантажено у вагон вантажовідправником, тара вагона - 24150 кг, маса вантажу - 65950 кг);

- згідно із залізничною накладною № 45862190 вищевказані 8 вагонів перед відправленням було в установленому порядку зважено на засобах ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) - вагонних тензометричних вагах РД-150 (власність Товариства), приписаних до станції Передатна Придніпровської залізниці. Номер, під яким ЗВВТ занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки - У1247-99, заводський № Т-115; 19.03.2015 проведено експертизу ЗВВТ, відповідно до висновку експертизи № 003.02/ВВ-2015 за результатами технічного діагностування тензометричних вагонних ваг РД-150 ваги вагонні РД-150 зав. № Т-115 можуть бути допущені до подальшої експлуатації для зважування різного роду вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України у вагонах із зупинкою їх на платформі ваг з найбільшим допуском зважування 150 тон. Строк дії висновку експертизи за результатами технічного діагностування - до 19.03.2020; 21.05.2015 вагонним вагам проведено огляд-перевірку, про що співробітником вагоповірочної служби залізниці ОСОБА_5 зроблено відповідний запис у технічному паспорті ЗВВТ № 0142. Перевіркою метрологічних характеристик ваг за допомогою еталонів ВПВ № 19992106 встановлено відповідність похибки ваг вимогам таб. № 3 ГОСТ 29324-92. Огляд-перевіркою встановлено, що ваги придатні для переважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, наступний термін повірки ваг - 20.08.2015;

- по прибутті вагону № 51078624 на станцію Львів Львівської залізниці залізницею проведено контрольне зважування даного вагону, за результатами якого складено акти загальної форми від 08.08.2015 № 484; від 13.08.2015 № 501. Відповідно до зазначених актів брутто даного вагону складає 82 200 кг, проти брутто 90 100кг, зазначеного у перевізних документах;

- на станції Львів Львівської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць залізницею здійснено контрольне зважування вантажу у вагоні № 51078624 на справних 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах (згідно витягу з технічного паспорту від 24.12.2012 ЗВВТ "Вагонна", станція Львів Львівської залізниці, власник ЗВВТ - ВП "Львівська дирекція залізничних перевезень", дата здійснення держ. повірки держповірником - 09.04.2015) та виявлено невідповідність відомостей, зазначених вантажовідправником в накладній № 45862190 фактичним параметрам, про що станцією Львів Львівської залізниці складено комерційний акт від 13.08.2015 АА № 061880/2, відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону № 51078624 зі справною пломбою ЗПП відправника виявилося, що при переваженні вага брутто 82 200 кг, тара становить 24 100 кг, нетто - 58 100кг, що менше ваги, зазначеної в документі (65 950 кг) на 7 850 кг;

- у комерційному акті також містяться відомості про те, що: цистерна прибула в технічному і комерційному відношенні в справному стані без слідів витікання та втрати вантажу в супроводі воєнізованої охорони; 08.08.2015 зважування брутто цистерни проводив агент комерційний ОСОБА_6 в присутності агента комерційного ОСОБА_7, стрілка воєнізованої охорони ОСОБА_8, представника вантажоодержувача ОСОБА_9; 13.08.2015 повторне зважування брутто та порожньої цистерни проводив агент комерційний ОСОБА_10 в присутності: в.о. ДСМ ОСОБА_11, агента комерційного ОСОБА_7, представника вантажоодержувача ОСОБА_12, стрілка воєнізованої охорони ОСОБА_13, експерта ЛТПП ОСОБА_14;

- актом експертизи Львівської торгово-промислової палати від 13.08.2015 № І-2593-В встановлено, зокрема, що товар (олія соняшникова нерафінована) пред'явлений експерту в технічно справній цистерні № 51078624 на станції Львів Львівської залізниці за непорушеним ЗПП з відтиском "Д885071". Всі люки цистерни закриті щільно, доступу до товару не виявлено; нестача олії соняшникової нерафінованої проти даних, вказаних у документах відправника становить 7 859 кг;

- актом обстеження цистерни від 13.08.2015 № 51078624 встановлено, що нижній клапан даної цистерни закритий, в робочому стані і не пошкоджений; шляхів підтікання олії з-під клапану не виявлено; верхня кришка цистерни опломбована пломбою № Д 885071; пломба в справному стані, без ознак зовнішнього втручання; зазору між кришкою і горловиною не виявлено;

- згідно електронного витягу з автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями (АСК ВП УЗ-Є) в системі АСК ВП УЗ-Є міститься інформація про дислокацію та стан вагонів за період з 04.08.2015 по 09.08.2015, відповідно до якої вагон № 51078624, який вийшов зі станції відправлення Передатна Придніпровської залізниці на станцію Львів, Львівської залізниці у відповідності до правил залізниці в процесі слідування як мінімум двічі проходив процедуру зважування на вагах залізниці - 06.08.2015 на ст. Знам'янка Одеської залізниці, 07.08.2015 на ст. Здолбунів Львівської залізниці. Покази нетто вантажу на цих двох станціях при зважуванні з різницею в 1 добу різняться між собою та вбачається зниження ваги нетто вантажу в процесі слідування вагону.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариство на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі філії 97 759, 00 грн. штрафу, нарахованого на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах.

Відповідно до статей 908, 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 6 Статуту залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення.

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса (стаття 37 Статуту залізниць України).

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з приписами статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, які затверджені наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Враховуючи викладене, відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.

За приписами статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній маси вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно з статтею 118 цього Статуту (у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 згаданого Кодексу).

Абзацом першим пункту 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд поклав в основу свого рішення, зокрема результати експерименту, проведеного 18.08.2015 працівниками Товариства, відповідно до якого встановлена можливість несанкціонованого злиття вантажу (олії соняшникової) невідомими особами в процесі слідування вагону до станції призначення; недоведеність позивачем наявності в технічному паспорті ваг, на яких Львівською залізницею проводилось контрольне зважування вагону № 51078624 відмітки про проходження держповірки цими вагами саме 09.04.2015, що виключає відповідальність Товариства за неправильне зазначення маси вантажу у накладній. Також, місцевий господарський суд у вирішенні спору виходив з того, що особа, яка звернулася з даним позовом до суду, є неналежним позивачем, оскільки на момент звернення з позовом до суду ПАТ "Українська залізниця" вже зареєстроване, а державне територіально -галузеве об'єднання "Львівська залізниця" ще не припинено.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, встановивши, що: позивач є правонаступником усіх прав та обов'язків ДТГО "Львівська залізниця", що підтверджується, зокрема передавальним актом ДТГО "Львівська залізниця" від 03.08.2015, який затверджений Міністром інфраструктури України, та за яким все майно, усі права та обов'язки ДТГО "Львівська залізниця" переходять до ПАТ "Українська залізниця"; відповідачем допущено порушення, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній маси вантажу, а тому згідно з приписами статей 24, 122 Статуту залізниць України та пункту 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів Товариство має нести відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 97 759, 00 грн. (19 551, 90 грн. провізна плата Х 5); беручи до уваги те, що надані відповідачем результати експерименту, проведеного працівниками Товариства є неналежними та недопустимими доказами у розумінні приписів статей 33, 34 ГПК України, у той час як підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є складений комерційний акт, - дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній.

При цьому, апеляційним господарським судом за власною ініціативою зменшено розмір штрафу, який підлягав до стягнення з відповідача на користь позивача на 50%, з посиланням на приписи пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України, статей 551 ЦК України та 233 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до статті 551 ЦК України розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суди мають право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Водночас, зменшуючи за власною ініціативою розмір штрафу, який підлягав до стягнення з відповідача на користь позивача за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній, апеляційний господарський суд не врахував того, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, у зв'язку з чим господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим (аналогічна позиція викладена у пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 01-08/71).

У зв'язку з викладеним постанова апеляційного господарського суду підлягає зміні, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі із здійсненням нового розподілу судових витрат.

Питання ж щодо здійснення повороту виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 зі справи (яку в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду від 08.11.2016) підлягає вирішенню місцевим господарським судом за заявою боржника у відповідності до приписів статті 122 ГПК України та не може бути вирішене Вищим господарським судом України, з огляду на визначені законом межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

3. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2017 зі справи № 908/424/16 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

"1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 зі справи № 908/424/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ" про стягнення 97 759,00 грн. штрафу задовольнити повністю.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 97 759, 00 грн. штрафу, 1466,38 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 1613,02 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області".

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 1759,66 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя В. Селіваненко