ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 904/8989/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.17у справі№904/8989/16господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"простягнення сумиза участю представників від:позивачаБезпалюка О. Л. (дов. від 18.04.14),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення про стягнення 6 718 047,05 грн., з яких пеня у розмірі 648 028,04 грн., 3% річних у розмірі 601 342,71 грн. та інфляційні у розмірі 5 468 676,30 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.16 у справі №904/8989/16 (суддя Ніколенко М.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.17 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Коваль Л.А.) позов задоволено частково: стягнуто 601 342,71 грн. - 3% річних, 324 014,02 грн. - пені, 3 992 303,90 грн. - інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими актами у частині перерахунку пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові акти у цій частині і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення заявленого розміру пені задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив, в якому просив судові акти залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.551 ЦК України, ст.219, 229, 233 ГК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83 ГПК України). У решті судові акти не оскаржуються, розрахунок суми 3% річних та інфляційних не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому у цій частині судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 02.12.13 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" укладено договір купівлі-продажу природного газу №654/14-БО-5/ПТ, п.1.1. якого визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2014 році природний газ, а покупець має прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплоенергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями (п.1.2. договору в редакції додаткової угоди №1).

Згідно п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.14 по 31.12.14 газ обсягом до 12 380,0 тис.м3, у тому числі по місяцях кварталів (тис.м3).

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п.3.4. договору покупець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.14, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11. договору).

Відповідно до п.5.2. договору в редакції додаткових угод №№1,2,3,4,5,6 до договору, сторонами визначалася ціна за 1 000 м3 газу без урахування ПДВ, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифи на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; ПДВ за ставкою - 20%. тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами з ПДВ 20% (а.с.24-29).

Згідно з п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивачем протягом січня-серпня, жовтня-грудня 2014 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 15 988 140,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.30-40) та відповідачем не заперечується.

Відповідач підписав та скріпив вказані вище акти печаткою підприємства, однак в порушення умов договору оплату за отриманий природний газ здійснив не у повному обсязі та зі значним порушенням строку встановленого договором.

Рішенням господарського суду від 21.09.15 по справі №904/6405/15 стягнуто з КПТМ "Криворіжтепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість за договором №654/14-БО-5/ПТ купівлі-продажу природного газу від 05.12.13 за отриманий газ протягом січня-серпня, жовтня-грудня 2014 року, основну суму боргу - 15 788 140,64 грн., 3% річних за період з 15.02.14 по 28.04.15 у сумі 373 274,25 грн., інфляційні втрати за період лютий 2014-березень 2015 на суму 5 838 527,28 грн.

У позові по даній справі позивачем здійснені донарахування пені, 3% річних за порушення грошового зобов'язання починаючи з 29.04.15, інфляційні збитки - з квітня 2015.

Задовольняючи часткового позовні вимоги і зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, суди обох попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2 договору газ використовувався виключно для виробництва теплоенергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями; відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за І-ше півріччя 2016 року, що відображає дані за аналогічний період попереднього року, відповідач є збитковим підприємством; позивачем не доведено належними доказами викладених доводів щодо понесення збитків/втрат у результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Судові акт апеляційної інстанції оскаржується лише у частині стягнення пені у розмірі 50% від заявленої позивачем, у решті постанова апеляційної інстанції не оскаржується, а тому не є предметом перегляду у касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції вірними, зважаючи на наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 Кодексу).

Відповідно до ч.2, ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 232 ГК України передбачає порядок застосування штрафних санкцій, зокрема п.6 встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6-ть місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наразі, у договорі сторонами визначено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. (п.7.2 договору).

Зі змісту ч.3 ст.551 ЦК України вбачається, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити презумпцію співрозмірності неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін. У даному випадку судами попередніх інстанцій правомірно враховані обставини, за яких відповідач є комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста. За специфікою мети створення, предметом господарської діяльності скаржника є виробництво і реалізація споживачам теплоенергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Відтак, відповідач займається пріоритетною, соціально-орієнтованою сферою господарської діяльності, спрямованою на забезпечення функціонування м. Кривий Ріг. При цьому, відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно договору газ використовувався виключно для виробництва теплоенергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Особливістю реалізації тепла відповідачем є те, що таке постачання здійснюється за регульованими тарифами. Такі тарифи не є економічно обґрунтованими та виправданими, що також є однією з важливіших причин існування соціальної напруги у внутрішньодержавних відносинах та відносинах України у міжнародній сфері. Фактично діяльність відповідача з реалізації тепла споживачам є збитковою. Разом з цим, станом на 01.07.16 дебіторська заборгованість споживачів за послуги теплопостачання становить понад 374 млн. грн., у т.ч. населення - понад 141 млн., державного бюджету - понад 3,8 млн. грн., підприємства - понад 62 млн. грн. Також, у матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, які б свідчили про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, кредитор зазнав збитків, через що суди дійшли висновку про можливість скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 50%.

Зважаючи на таке, Дніпропетровським апеляційним господарським судом правомірно зменшено розмір заявленої до стягнення пені і вірно застосовані положення вимог ст.230 ГК України про стягнення пені частково.

Колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.17 по справі №904/8989/16 підлягає залишенню без змін, оскільки вона винесена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.17 у справі №904/8989/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Ж.О. Корнілова

С.К. Могил