ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 904/7390/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Пищемаш, ЛТД", м. Дніпро (далі - Фірма),

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2017

зі справи № 904/7390/16

за позовом комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 16 "Зірочка" Кам'янської міської ради, м. Кам'янське Дніпропетровської області (далі - Заклад),

до Фірми

про стягнення грошових коштів.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) про стягнення: 19 986 грн. грошових коштів; 1 378 грн. судового збору; 3 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016 (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 (колегія суддів у складі: Широбокова Л.П. - головуючий, Подобєд І.М. і Орєшкіна Е.В.): позов задоволено; стягнуто з Фірми на користь Закладу: борг у розмірі 19 986 грн.; 1 378 грн. судового збору та 3 000 грн. витрат на послуги адвоката.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Фірма просить: скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; відшкодувати судові витрати. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Заклад заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність своїх позовних вимог, і просить оскаржувані судові рішення з даної справи залишити без змін, а в задоволенні скарги відмовити.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

14.05.2014 Закладом (покупець) та Фірмою (продавець) укладено договір купівлі-продажу №26 (далі - Договір), згідно з яким:

- продавець передає у власність, а покупець відповідним чином приймає та оплачує технологічне обладнання у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.1);

- товар відвантажується зі складу продавця або доставляється продавцем на підставі видаткової накладної продавця (пункт 2.1);

- оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту отримання товару (пункт 4.1);

- термін дії Договору - з моменту підписання його сторонами до отримання однією із сторін письмового повідомлення від іншої сторони про розірвання договору (пункт 5.1).

Відповідно до специфікації №1, яка є додатком №1 до Договору, предметом договору є постачання покупцю плити електричної ПЕ-6Д у кількості 1 штука та плити електричної ПЕ-6 у кількості 1 штука загальною вартістю 19 986 грн.

На оплату товару продавець надав покупцю рахунок-фактуру від 14.05.2014 №СФ-000026 на суму 19 986 грн., який оплачений покупцем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 26.08.2014 №1.

20.05.2016 Заклад звернувся до Фірми з претензією №01-216/14, в якій просив поставити придбане обладнання протягом 5-ти днів.

У відповідь на вказану претензію листом від 30.05.2016 Фірма повідомила Заклад, що грошові кошти нею не отримані в зв'язку із закриттям рахунку у ПАТ "Актабанк" та запропонувала Заладу звернутися з вимогами до ліквідаційної комісії банку.

Перерахування покупцем коштів з недотриманням умов пункту 4.1 Договору, а саме як попередньої оплати не звільняє постачальника від поставки товару, обумовленого Договором.

Оскільки в Договорі строк поставки товару не обумовлений, то в силу частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обладнання повинно було бути поставлено в семиденний строк з часу отримання вимоги, тобто до 02.06.2016.

Доказів поставки обладнання Фірмою не подано.

Здійснення покупцем попередньої оплати підтверджується: платіжним дорученням від 26.08.2014 №1; довідкою Управління Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську, в якій зазначено, що повернення коштів банком здійснено не було.

Позивач виконав свої зобов'язання відповідно до умов Договору та наданого продавцем рахунка-фактури, в яких було зазначено його банківські реквізити в ПАТ "Актабанк".

Письмові зміни до Договору в частині зміни банківських реквізитів Фірми не вносилися.

Доказів повідомлення позивача про зміну своїх банківських реквізитів відповідач не подав.

Фірма заперечує отримання вказаних коштів у зв'язку із закриттям у названому банку своїх рахунків 11.08.2014, на підтвердження чого ПАТ "АКТАБАНК" надало довідку від 19.09.2016 № 2868/09/2016.

Згадана довідка банку не містить даних щодо спірних грошових коштів, які не були повернуті на рахунки органу державного казначейства відповідно до положень пункту 22.6 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою НБУ від 21.01.2004 №22.

Стосовно твердження Фірми про те, що поставка товару підтверджується повідомленням органів державного казначейства суд апеляційної інстанції зазначив таке: з листа Управління Державної казначейської служби України у м.Дніпродзержинську від 03.10.2016 №09-20/2193 вбачається, що для реєстрації зобов'язань на придбання електричних плит були надані договір, рахунок та накладна. Документи, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання (договори, видаткові документи, рахунки та інші), в органах казначейства не зберігаються, а повертаються розпоряднику коштів; у зазначеному листі не зазначається про факт постачання обладнання, підтвердженням якого може бути лише відповідний документ про приймання товару, як-от видаткова накладна, акт приймання-передачі, тощо, підписаний уповноваженою на отримання матеріальних цінностей особою; із згаданого листа Управління Державної казначейської служби України у м.Дніпродзержинську не вбачається, чи була підписана вказана накладна щодо отримання товару та чи уповноваженими на це особами.

Врахувавши викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач здійснив сплату коштів відповідно до умов Договору і вимог закону та є таким, що виконав своє зобов'язання належним чином.

Запровадження у ПАТ "Актабанк" з 17.09.2014 тимчасової адміністрації не впливає на суть правовідносин між сторонами, які склалися до цієї дати.

Доказів повернення позивачу перерахованих коштів суду не подано, тому вимоги Закладу про повернення суми попередньої оплати є законними та підлягають задоволенню.

Матеріали справи містять докази надання Чабаненко В.Т. Закладу адвокатських послуг, а саме: договір-доручення про надання правової допомоги від 22.08.2016 №45-22/08-16; квитанцію від 22.08.2014 №0.0.604756283.2 на суму 3000 грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.08.2016 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Чабаненко В.Т. від 08.04.2015 ДП №2906; врахувавши це, а також складність справи та участь адвоката у судових засіданнях, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про співрозмірність заявлених до стягнення з Фірми витрат на послуги адвоката та правомірність стягнення цих витрат у сумі 3 000 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання Фірми на те, що представник позивача не виступає в процесі як адвокат, тому що кошти за послуги були перераховані їй як фізичній особі - підприємцю (на рахунок 2600), а тому, на думку скаржника, законні підстави для відшкодування суми цих витрат відсутні; адже для відшкодування відповідних витрат не має значення, на який саме рахунок здійснено їх перерахування замовником послуг, а відповідно до статті 44 ГПК України такі витрати відшкодовуються в разі, якщо особа має статус адвоката та саме вона представляла інтереси сторони у справі.

Причиною спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову та стягнення з Фірми на користь Закладу: грошових коштів у сумі 19 986 грн.; витрат на послуги адвоката у сумі 3 000 грн.

Згідно з приписами ЦК України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша і друга статті 712);

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693).

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Згідно з нормами ГПК України:

- судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 44);

- суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина п'ята статті 49).

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи попередні судові інстанції, з'ясувавши, що: позивач здійснив сплату коштів відповідно до умов Договору, перерахувавши відповідачу 19 986 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.08.2014 №1; кошти перераховані за банківськими реквізитами зазначеними у Договорі та наданому відповідачем рахунку-фактурі; доказів повідомлення позивача про зміну своїх банківських рахунків чи закриття рахунка в ПАТ "Актабанк" відповідач не подав; докази повернення позивачу перерахованих коштів відсутні; матеріали справи містять докази надання Чабаненко В.Т. Закладу адвокатських послуг, а саме: договір-доручення про надання правової допомоги від 22.08.2016 №45-22/08-16; квитанцію від 22.08.2014 №0.0.604756283.2 на суму 3000 грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.08.2016 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Чабаненко В.Т. від 08.04.2015 ДП №2906, - дійшли висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з Фірми на користь Закладу боргу в сумі 19 986 грн. та 3 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач мав звернутися з кредиторським вимогами до ПАТ "Актабанк" про стягнення спірної грошової суми, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки позивач, надавши банку, що його обслуговує, доручення здійснити переказ суми коштів зі свого рахунка на рахунок відповідача, вчинив усі необхідні дії для здійснення платежу, і в день списання коштів з його рахунка та з кореспондентського рахунка його банку він вважається таким, що виконав свої зобов'язання перед відповідачем за Договором. Переказ коштів за неналежними реквізитами був здійснений позивачем з вини відповідача, який не повідомив позивача про закриття рахунку, тому саме відповідач і мав звертатися до ПАТ "Актабанк" з вимогами щодо повернення відповідної грошової суми.

Інші доводи касаційної скарги вже належним чином спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням на відповідні обставини справи.

Крім того, у касаційній скарзі Фірма фактично вдається до заперечення обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та заперечення здійсненої ними оцінки доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 зі справи №904/7390/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Пищемаш, ЛТД" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій