ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 904/5905/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів: Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2016у справі№ 904/5905/16Господарського судуДніпропетровської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС"; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Приватне підприємство "Тавріяпромсервіс"третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП" в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП"простягнення 35578,00грн

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідачів: від третіх осіб:не з'явились не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ярошенко В.І.) від 13.09.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Березкіна О.В., судді: Дармін М.О., Чус О.В.) від 14.11.2016, у справі №904/5905/16 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 збитки у розмірі 34200,00грн та вирішено питання щодо судових витрат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.224-229 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.623-624 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони та треті особи не скористалися правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС" (далі ТОВ"ВІКІ-ТРАНС"), та відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5), про стягнення збитків у розмірі 35578 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні №2008/33-1 від 20.08.2015 в частині схоронності вантажу, що перевозився згідно договору, та відповідачем-2 умов договору поруки від 20.08.2015.

Судами встановлено таке.

08.06.2015 між Запорізькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП" (далі - ТОВ "ІТЛ-ГРУПП", третя особа-2, експедитор) та Приватним підприємством "Тавріяпромсервіс" (далі - ПП "Тавріяпромсервіс", третя особа-1, замовник) було укладено договір №0806/33-2 на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполучені (далі - договір №0806/33-2 від 08.06.2015).

Згідно п.1.2. договору №0806/33-2 від 08.06.2015 замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника і здійснити розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника.

20.08.2015 між третіми особами - 1, 2 була оформлена заявка на перевезення вантажу за маршрутом м. Херсон, Україна - м. Борисов, Республіка Білорусь, вантажним автомобілем: марка а/м, д/н: RENAULT, НОМЕР_1, напівпричіп КОGEL, НОМЕР_2 (далі - заявка на перевезення).

Відповідно до заявки на перевезення виконавцем перевезення виступила Запорізька філія ТОВ "ІТЛ-ГРУПП".

Запорізькою філією ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" було залучено ФОП ОСОБА_4 як експедитора на підставі договору №2001/33-1 на транспортно-експедиторське обслуговування на внутрішньому та міжнародному сполучені від 20.01.2015.

В свою чергу, 20.08.2015 ФОП ОСОБА_4 уклав договір №2008/33-1 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і внутрішньому сполучені від 20.08.2015 з перевізником ТОВ "ВІКІ-ТРАНС".

26.08.2015 в рамках виконання зазначеного договору і відповідно до узгодженої між сторонами заявкою, інвойсом № 0006 від 21.08.2015 було передано водію лінію для виробництва гірчиці.

Обладнання було завантажено ПП "Тавріяпромсервіс" в поданий транспортний засіб RENAULT, НОМЕР_1, напівпричіп КОGEL, НОМЕР_2, належний відповідачу-1, і закріплено в кузові автомобіля з метою забезпечення збереженості обладнання і рухомого складу при перевезенні автомобільним транспортом.

Згідно п.4.2.4. договору №0806/33-2 від 08.06.2015 Запорізька філія ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" зобов'язана організувати перевірку відповідності кріплення і укладки вантажу на рухомому складі вимогам безпеки руху і забезпечення збереження рухомого складу та вантажу. У разі порушень довести до відома замовника, вказати вантажовідправнику на неправильну укладку і кріплення вантажу, а також зробити відповідні записи в товаро-транспортній накладній (СМR), якщо вантажовідправник не виконав вимоги водія з питань зміни укладання і розміщення вантажу.

Водій прийняв обладнання до перевезення та ніяких зауважень з боку ПП "Тавріяпромсервіс" з приводу укладання та кріплення обладнання на адресу Запорізької філії ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" не надходило.

31.08.2015 при розмитненні і прийманні вантажу було виявлено, що вантаж пошкоджений і має механічні пошкодження.

Про прийняття вантажу з механічними пошкодженнями 31.08.2015 був складений акт про пошкодження вантажу під час перевезення автомобільним транспортом ПП "Тавріяпромсервіс", водій і покупець підписали даний акт без зауважень.

Крім того, 20.08.2015 між ФОП ОСОБА_4 (далі - кредитор) та ФОП ОСОБА_5 (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки.

Відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за належне, своєчасне та у повному обсязі виконання ТОВ "Вікі-Транс" (далі - боржник) зобов'язань з перевезення вантажу, які виникли перед ФОП ОСОБА_4 та випливають з договору №2008/33-1 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні від 20.08.2015, укладеного між кредитором та боржником (далі - основний договір).

Згідно п.1.2. договору поруки поручитель у повному обсязі несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання боржником усіх своїх зобов'язань згідно основного договору.

Кредитор має право у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 календарних днів з моменту направлення кредитором поручителю письмової заяви про невиконання боржником зобов'язань по основному договору (п.2.1.1. договору поруки).

Звертаючись до ТОВ "ВІКІ-ТРАНС" та ФОП ОСОБА_5 із позовом про стягнення збитків у розмірі 35578,00грн, позивач - ФОП ОСОБА_4 посилався на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні №2008/33-1 від 20.08.2015 в частині схоронності вантажу, що перевозився згідно договору, що стало причиною заподіяння збитків, та відповідачем-2 умов договору поруки від 20.08.2015.

Задовольняючи позовні вимоги частково на суму 34200,00грн, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт пошкодження обладнання, що перевозилося за заявкою, інвойсом №0006 від 21.08.2015 та СМR від 30.08.2015, саме під час перевезення та фактичний розмір збитків у сумі 34200,00грн встановлено рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 у справі №923/55/15, тому не підлягають доказуванню у даній справі. Оскільки на виконання наказу у справі №923/55/16 ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" сплатило на користь ПП "Тавріяпромсервіс" 34200,00грн збитків та 1378,00грн витрат зі сплати судового збору, ФОП ОСОБА_4 перерахував на користь ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" 35578,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2016 №2291, а здійснення перевезення обладнання (лінія для виробництва гірчиці) саме відповідачем-1 - ТОВ "ВІКІ-ТРАНС", підтверджується договором №2008/33-1 від 20.08.2015 з позивачем та заявкою №П-00002446233 від 20.08.2015 до нього, за умовами яких відповідач-1 зобов'язався поставити обладнання (лінія для виробництва гірчиці) вантажоодержувачу та нести повну відповідальність за збереження (втрату, нестачу, пошкодження) вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу (п.п.4.2.4., 6.5. договору №2008/33-1 від 20.08.2015 та п.7 заявки №П-00002446233 від 20.08.2015, а.с.11-13), то сплачена позивачем сума збитків підлягає відшкодуванню саме відповідачем-1, як останнім перевізником та поручителем.

Колегія суддів погоджується висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.929 ЦК України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 ГК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст.934 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 у справі №923/55/15 було стягнуто з ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" в особі Запорізької філії ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" на користь ПП "Тавріяпромсервіс" 34200,00грн збитків від пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт пошкодження обладнання, що перевозилося за заявкою, інвойсом №0006 від 21.08.2015 та СМR від 30.08.2015, саме під час перевезення та фактичний розмір збитків у сумі 34200,00грн встановлено рішенням суду та не підлягають доказуванню у даній справі.

На виконання наказу у справі №923/55/16 ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" сплатило на користь ПП "Тавріяпромсервіс" 34200,00грн збитків та 1378,00грн витрат зі сплати судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.06.2016 №13068 та від 02.06.2016 №13069 (а.с.28-29).

02.06.2016 ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" звернулось до ФОП ОСОБА_4 з претензією №02/06/2016, в якій вимагав перерахувати грошові кошти у сумі 35578,00грн, з яких: 34200,00грн збитків та 1378,00грн витрат зі сплати судового збору, сплачені ним за рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 у справі №923/55/16, у зв'язку з понесенням збитків ПП "Тавріяпромсервіс" через пошкодження обладнання з виробництва гірчиці під час перевезення (а.с.34-35).

На виконання вищевказаної претензії, ФОП ОСОБА_4 перерахував на користь ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" 35578,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2016 №2291 (а.с.30).

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

За змістом статті 623 ЦК України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 в справі №3-72гс12).

Оскільки розмір спірної суми, сплаченої позивачем, є сумою збитків від пошкодження вантажу під час його перевезення, розмір яких встановлено судовим рішенням у справі №923/55/15, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що вказаний елемент складу правопорушення, згідно приписів ст.35 ГПК України, є встановленим та не підлягає доказуванню у даній справі.

Судами встановлено, що здійснення перевезення обладнання (лінія для виробництва гірчиці) саме відповідачем-1 - ТОВ "ВІКІ-ТРАНС", підтверджується договором №2008/33-1 від 20.08.2015 та заявкою №П-00002446233 від 20.08.2015 до нього, за умовами яких відповідач-1 зобов'язався поставити обладнання (лінія для виробництва гірчиці) вантажоодержувачу та нести повну відповідальність за збереження (втрату, нестачу, пошкодження) вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу (п.п.4.2.4., 6.5. договору №2008/33-1 від 20.08.2015 та п.7 заявки №П-00002446233 від 20.08.2015.

Відповідно до статті 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно зі статтею 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Враховуючи, що сплата позивачем спірної суми була наслідком пошкодження вантажу при його перевезенні відповідачем-1, власнику якого (ПП "Тавріяпромсервіс") на підставі договору та судового рішення завдані збитки були відшкодовані за рахунок ТОВ "ІТЛ-ГРУПП", якому в свою чергу, на підставі договору №2001/33-1 на транспортно-експедиторське обслуговування на внутрішньому та міжнародному сполучені від 20.01.2015 та приписів законодавства, позивачем, як безпосереднім експедитором зазначеного перевезення, було сплачено вартість компенсованих збитків третій особі, висновки попередніх судових інстанцій про наявність причинного зв'язку, між діями відповідача-1 та сплатою позивачем 34200,00грн.

Відповідно до п.4.2.6. договору, укладеного з відповідачем-1, перевізник зобов'язаний слідкувати за правильністю навантаження, приймаючи вантаж вантажовідправника в цілісній упаковці й за кількістю місць.

Тобто відповідач-1, згідно умов договору, приймаючи вантаж до перевезення, мав особисто пересвідчитись у правильності навантаження.

Пунктом 4.2.4. договору сторони встановили, що перевізник зобов'язаний забезпечити повну схоронність вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоотримувачу.

У пункті 6.5. договору сторони встановили, що у випадку пошкодження, втрати або загибелі вантажу перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед власником вантажу у сумі пошкодженого вантажу за цінами, зазначеними в інвойсі, ТТН або інших документах, що підтверджують вартість вантажу, що супроводжують вантаж, а також вартість його митного очищення та інші витрати та збитки, понесені внаслідок втрати або загибелі вантажу з вини перевізника.

Пунктом 7 заявки №П-00002446233 від 20.08.2015 до договору №2008/33-1 від 20.08.2015 встановлено, що виконавець несе відповідальність за збереження (втрату, нестачу, пошкодження) вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Крім того, в п.5 акта про пошкодження вантажу при перевезенні автомобільним транспортом від 31.08.2015 зазначено, що зафіксовані пошкодження вантажу виникли у процесі перевезення вантажу з вини водія-експедитора (а.с.84).

З огляду на зазначені вище умови договору, приписи законодавства та обставини справи, встановлений факт заподіяння збитків при перевезенні вантажу відповідачем-1 та неналежне виконання останнім умов договору №2008/33-1 від 20.08.2015 щодо необхідності перевірки правильності навантаження та закріплення вантажу, є достатньою підставою для висновку про наявність в діях відповідача-1 вини та протиправної поведінки у відносинах з позивачем, незалежно від того, хто розробляв схему кріплення вантажу, виконував його навантаження та кріплення.

Оскільки судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача-2, як поручителя, з вимогою про сплату збитків у розмірі 35578грн, яка була надіслана на адресу відповідача-2 22.06.2016 та залишена ним без відповіді, попередні судові інстанції обґрунтовано визнали необхідність солідарної відповідальності відповідачів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 904/5905/16 залишити без змін.

Головуючий С. Бакуліна

Судді О. Поляк

О. Яценко