Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №18/374-07

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 18/374-07

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 28.12.2016у справі№ 18/374-07 господарського суду Київської областіза позовомАкціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Вишгород"доСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4простягнення 22 736,96 грн.,за заявоюПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"провидачу дубліката наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання,за участю представників: від позивачаБратченко І.В.від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2016 у справі № 18/374-07 (суддя Кошик А.Ю.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК") у задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення наказу господарського суду Київської області від 02.10.2007 у справі № 18/374-07 до виконання та про видачу дубліката вказаного наказу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі № 18/374-07 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуючий, Мальченко А.О., Жук Г.А.) у задоволенні клопотання ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відмовлено; апеляційну скаргу ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" на ухвалу господарського суду Київської області від 15.11.2016 у справі № 18/374-07 повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі № 18/374-07, ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати зазначену ухвалу та передати справу на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" строк подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі № 18/374-07, прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.04.2017 о 09 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" пропустило п'ятиденний термін оскарження ухвали місцевого господарського суду, оскільки її прийнято 15.11.2016, а скаргу заявником подано 13.12.2016.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" посилалося на те, що повний текст ухвали місцевого господарського суду воно отримало 08.12.2016 і не мало можливості оскаржити зазначену ухвалу в межах строку, передбаченого процесуальним законодавством, оскільки не було відомо усіх мотивів суду, якими він керувався при винесенні оскаржуваної ухвали.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд виходив з того, що під час оголошення ухвали місцевого господарського суду представник позивача був присутній у судовому засіданні, тому скаржнику було відомо про результати розгляду справи, проте апеляційну скаргу подано лише 13.12.2016.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для поновлення пропущеного строку, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала місцевого господарського суду була оголошена 15.11.2016. Отже останній день строку на апеляційне оскарження ухвали, згідно з приписами ст.ст. 51, 93 ГПК України, припадав на 21.11.2016.

Згідно зі ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом зазначену ухвалу було направлено сторонам лише 02.12.2016 та отримано позивачем 08.12.2016, тобто, вже після спливу строку звернення з апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали безпідставно не врахував, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України").

Не врахувавши наведеного та відмовивши скаржнику у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції фактично обмежив суб'єкта оскарження у доступі до апеляційного суду, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, яка встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі № 18/374-07 підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України