Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 910/16211/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівВасищака І.М., Чернова Є.В., за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача -Ханін О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТДВ "СК "Альфа-Гарант"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2013у справі№910/16211/13за позовомПАТ "СК "Провідна"доТДВ "СК "Альфа-Гарант"про стягнення 40229,68 грн. страхового відшкодування в порядку регресувстановив:

Рішенням господарського суду м.Києва від 07.11.2013 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Калатай Н.Ф.), позов задоволено частково шляхом стягнення з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на користь ПАТ "СК "Провідна" 26455,98 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

ТДВ "СК "Альфа-Гарант" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.33-1,37,38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст.ст.32,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що Паснаєв Є.С, Веремєєв С.С. та Гордєєв О.С., не повідомивши його про всі відомі їм обставини ДТП, своїми діями виключили можливість об'єктивного з'ясування обставин ДТП заявником, чим позбавили останнього права подати регресний позов в порядку ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Крім того, на думку заявника, позивач здійснив виплату страхового відшкодування своєму страхувальнику з порушенням п.п.22.1.3.2,22.1.3.5 договору добровільного страхування наземного ТЗ №06/0645374/1021/11 від 18.10.2011, тому вказаний факт звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог скарги (в частині стягнення 26455,98 грн. страхового відшкодування) фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано скаржником,

18.10.2011р. між ПАТ "СК "Провідна" (страховик) та Токар Л.М. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного ТЗ №06/0645374/1021/11, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (автомобіль "Ford Fusion", д.н.АА2507ЕР) та додатковим обладнанням, встановленим на ньому, що належать страхувальникові на праві приватної власності або іншій законній підставі.

12.09.2012р. на перехресті вул.Братиславської та вул.Шолом Алейхема у м.Києві сталася ДТП за участю належного Токар Л.М. автомобіля "Ford Fusion", д.н.АА2507ЕР (під керуванням Гордєєва О.С.), належного Лещенку С.В. автомобіля "Audi А8", д.н.АІ2388ВР (під керуванням Паснаєва Є.С.) та автомобіля "Renault Traffic", д.н.ВМ9573АМ під керуванням Веремєєва О.С.

Постановою Московського районного суду м.Харкова від 06.12.2012 у справі №2027/17933/12 Паснаєва Є.С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.159 том 1).

На підставі страхового акта від 24.10.2012 №1001/06/37410/S/85838 ПАТ "СК "Провідна" сплатило на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний банк", який є вигодонабувачем за договором №06/0645374/1021/11 від 18.10.2011, страхове відшкодування в сумі 40229,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2012 №0055083.

Відповідно до висновку оцінки вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 07.10.2012 №1036/КВ2, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля марки "Ford", з урахуванням зносу складає 26965,98 грн., а з огляду на п.12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування за мінусом суми франшизи (510 грн.) становить 26455,98 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Audi А8", д.н.АІ2388ВР, (під керуванням Паснаєва Є.С.) на момент ДТП була застрахована ТДВ "СК "Альфа-Гарант" (поліс №АВ/3666645).

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, з огляду на приписи ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" та враховуючи те, що постановою Московського районного суду м.Харкова від 06.12.2012 у справі №2027/17933/12 Паснаєва Є.С. визнано винним у вчиненні ДТП, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обов'язок відповідача, як відповідального за дії винуватої у вчиненні ДТП особи, відшкодувати в порядку регресу позивачу страхове відшкодування, яке останній виплатив своєму страхувальнику за договором майнового страхування.

Апеляційним судом правомірно не взято до уваги доводи відповідача щодо неможливості достовірного визначення ним особи, яка керувала транспортним засобом "АудіА8", встановлення суттєвих обставин дорожньо-транспортної пригоди, та обумовленого цим виникнення у відповідача права відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування, оскільки, вина Паснаєва Є.С. встановлена у судовому порядку (постановою Московського районного суду м.Харкова від 06.12.2012 у справі №2027/17933/12), в зв'язку з чим, вказані обставини не потребують додаткового доведення, а, відтак, шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "Audi", повинна відшкодовуватися відповідачем, яким була застрахована цивільно-правова відповідальність власника вказаного автомобіля.

Разом з тим, не заслуговують на увагу посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на науковий висновок фахівців у галузі права від 30.09.2013, складений за зверненням ТДВ "СК "Альфа-Гарант", оскільки такий науковий висновок не є висновком судової експертизи в розумінні та доказового значення не має. Адже, як роз'яснено у абзаці 5 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Водночас, колегія відхиляє передчасні твердження заявника про його позбавлення учасниками ДТП права на подання регресного позову до винного водія в порядку ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки порушені з цього приводу питання виходять за межі даного спору та можуть бути лише предметом іншого позовного провадження. Так само, з огляду на регресний характер спірних правовідносин за участю страховиків, колегія не приймає до уваги твердження заявника про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику з порушенням умов п.п.22.1.3.2,22.1.3.5 договору добровільного страхування №06/0645374/1021/11 від 18.10.2011 та нібито обумовлену цим наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу, оскільки вказані обставини стосуються виключно правовідносин за участю сторін згаданого договору добровільного страхування, при порушенні прав яких вони не позбавлені можливості самостійно звернутися за судовим захистом.

Інші заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (постанова Московського районного суду м.Харкова від 06.12.2012 у справі №2027/17933/12) та до намагань надати перевагу певним доказам (науковий висновок фахівців у галузі права від 30.09.2013), однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правомірність відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 13263,70 грн. страхового відшкодування в порядку регресу не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі №910/16211/13 залишити без змін, а касаційну скаргу ТДВ "СК "Альфа-Гарант" - без задоволення.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді: І.Васищак Є.Чернов