Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 5015/466/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015у справі№ 5015/466/12Господарського суду Львівської областіза позовомДержавного підприємства "Вугілля України"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"простягнення коштів в розмірі 70861889,33 грн.за участю представників: позивачаПрутас В.О. предст. дов. від 29.05.2015відповідачаЛозовицький М.С. предст. дов. від 22.12.2014

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2012 позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" задоволено; стягнуто з відповідача 70861889,33 грн. та розстрочено погашення суми у розмірі 73730576,13 грн. на 20 років рівними частинами щомісячно, що становить 307210,73 грн. щомісяця. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 зазначене рішення залишено без змін.

18.10.2013 позивач подав до суду заяву про зміну порядку виконання рішення від 18.04.2012, а саме, змінити строк розстрочення на два роки рівними частинами щомісячно по 2839016,79 грн. з жовтня 2013 року по жовтень 2015 року; ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2013, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013, у задоволенні заяви відмовлено.

24.06.2014 позивач подав до суду заяву про зміну порядку виконання рішення від 18.04.2012, а саме, змінити погашення заборгованості у визначений відповідно до наданого розстрочення строк на стягнення з відповідача повної суми основного боргу; ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.07.2014, у задоволенні заяви відмовлено.

27.01.2015 позивач подав до суду заяву про зміну порядку та способу виконання рішення від 18.04.2012, а саме, змінити погашення заборгованості у визначений відповідно до наданого розстрочення строк на стягнення з відповідача повної суми основного боргу; ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2015, у задоволенні заяви відмовлено.

22.05.2015 позивач вчетверте подав до Господарського суду Львівської області заяву про зміну порядку та способу виконання рішення від 18.04.2012, а саме змінити погашення заборгованості у визначений відповідно до наданого розстрочення строк на розстрочення на два місяці рівними частинами щомісячно по 32103521,75 грн. Заяву мотивовано відсутністю передбачених законодавством підстав для надання відповідачу розстрочення виконання рішення, в тому числі, з огляду на внесення відповідача до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", фінансовою нестабільністю позивача, що має заборгованість за своїми зобов'язаннями, належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки України, передбаченою в Коаліційній угоді та, відповідно, в нормативних актах Кабінету Міністрів України, ліквідацією позивача; також позивач зазначив про не виконання відповідачем чергового платежу відповідно до встановленого судом графіку виконання судового рішення.

Відповідач у запереченні на заяву позивача просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність обставин, з якими пов'язується зміна порядку та способу виконання судового рішення, визначення відповідачу мобілізаційних завдань, що вимагає сталої та стабільної діяльності підприємства.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 (суддя Матвіїв Р.І.) у заяві Державного підприємства "Вугілля України" про зміну порядку та способу виконання рішення від 18.04.2012 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні поданої заяви, господарські суди попередніх інстанцій дослідили надані звіти про фінансові результати позивача та відповідача за перший квартал 2015 року та зазначили, що збитки та поточні фінансові зобов'язання наявні у обох сторін, разом з тим, розмір збитків на кінець звітного періоду змінився в меншу сторону; зміст заяви позивача про зміну порядку та способу виконання судового рішення зводиться до фактичного перегляду рішення господарського суду, яке набрало законної сили; доводи в підтвердження наведених у заяві обставин позивач не подав.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Вугілля України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалу в даній справі, задовольнивши заяву позивача. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судовими інстанціями норм процесуального права, а саме, в порушення статті 121 Господарського процесуального кодексу України суди при задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення не врахували всіх обставин, які є підставою для надання такої розстрочки, не врахували неможливості надання відповідачу розстрочення виконання рішення, в тому числі, з огляду на внесення його до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", всупереч статті 43 Господарського процесуального кодексу України не взяли до уваги аргументи позивача щодо його фінансової нестабільності, заборгованості за своїми зобов'язаннями, належності до суб'єктів господарювання державного сектору економіки України; не надали оцінки передбаченій Коаліційною угодою та, відповідно, нормативними актами Кабінету Міністрів України, ліквідації позивача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судова колегія зазначає, що приписами частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений (наприклад, у зв'язку з відсутністю у боржника присудженого позивачеві майна в натурі).

Із змісту наведеної вище статті вбачається, що заява про зміну порядку та способу виконання судового рішення повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують викладені в заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у попередньо встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Висновок суду щодо результатів розгляду справи відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України повинен підтверджуватись доказами, що оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Прийняті судом докази повинні відповідати вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України про їх належність та допустимість.

Судами цілком правомірно зазначено, а з матеріалів справи також вбачається, що скаржник не подав належних доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду у спосіб та порядок, визначений самим рішенням, при прийнятті якого суд дослідив та врахував обставини щодо можливості надання розстрочки виконання рішення, обґрунтував відповідні висновки суду.

Крім того, суди обґрунтовано вказали, та це також підтверджується матеріалами справи, що скаржник не надав доказів включення інформації про ліквідацію заявника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (згідно з відомостями в ЄДРПОУ позивач не перебуває в процесі припинення), а пояснення скаржника про не підписання відповідачем акта звірки не звільняють останнього від обов'язку доказування та не можуть бути підставою для задоволення заяви.

Відповідно до статті 124 Конституції України, частини першої статті 4-5, частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що наведені Державним підприємством "Вугілля України" доводи та докази щодо заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення фактично зводяться до переоцінки правомірності рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2012 у даній справі в частині розстрочення його виконання; поза тим рішення набрало законної сили та не скасовано за наслідками апеляційного та касаційного оскарження.

Отже, суди дійшли правомірного висновку про відсутність доказів, які підтверджували б викладені в заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. Висновки господарських судів відповідають вимогам статті 121 Господарського процесуального кодексу України та ґрунтуються на належно досліджених матеріалах справи.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарськими судами в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянуто у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано спірні правовідносини, та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами, та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі №5015/466/12 Господарського суду Львівської області та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Т. Гоголь

Л. Рогач